РПЦ — це не церква. Її створив Сталін — Гозман

У Росії вкрай негативно сприйняли отримання Україною Томосу, обізвавши новостворену ПЦУ "розкольниками", залежними від "турецького патріархату". Утім, сама РПЦ не є церквою ву повному розумінні цього слова. Це скоріше департамент адміністрації президента РФ.

На що варто звернути увагу і чого очікувати від Москви – OBOZREVATEL запитав у російського опозиційного політика в рамках щотижневої рубрики "Інша Росія" із Леонідом Гозманом.

Читайте: Спасибі Путіну? Цимбалюк розкрив роль президента Росії в отриманні Томосу УПЦ

– У зв'язку з отриманням Україною Томосу російський президент Володимир Путін заявив, що це є прямим втручанням держави в справи церкви, а також висловив свої побоювання про те, що переділ релігійної власності в Україні може набути "кривавого характеру". Як ви вважаєте, які будуть подальші кроки Кремля із розхитування релігійної незалежності України?

– Набуття Томосу – це добре для України, і вкрай неприємно для нашого керівництва із двох причин: по-перше, з суто прагматичних, річ у тому, що РПЦ, на жаль, не є церквою у повному розумінні слова, вона є певним департаментом адміністрації президента РФ. Як державна структура, вона була створена ще Йосипом Сталіним у 1943 році.

РПЦ була і буде інструментом впливу нашого керівництва на ті країни, на території яких розташовані наші парафії. Відповідно, ослаблення РПЦ – це ослаблення можливостей нашого впливу, тому вони незадоволені отриманням Україною Томосу.

Читайте: ''Потрібно поділити'': Савченко закликала Україну ''вирішити суперечку'' з Росією

Крім того, вони ще не задоволені з ідеологічної причини, адже для них вкрай складно визнати Україну незалежною державою. Ось із усіх радянських республік найважче це відбувається у відношенні до України та Білорусі, але щодо вас навіть важче. Тому ось ці всі нав'язливі розмови про те, що ми один народ, у нас одна мова...

Їм важко це визнати, тому такий релігійний відхід, він теж для них вкрай неприємний. І ось що вони можуть у цьому випадку зробити. Мені здається, тут можливі три лінії поведінки. По-перше, вони будуть тиснути на священиків МП, щоб вони в жодному разі не приєднувалися до ПЦУ, і поки, на мою думку, це робиться досить успішно.

По-друге, звичайно вони зацікавлені у тому, щоб в Україні відбувалися якісь неприємні події і, наприклад, ваші відморозки, націоналісти влаштовували якісь бійки, провокації навколо церков.

Читайте: ''У Томосі цього немає!'' У Варфоломія розвінчали міф Росії про ПЦУ

По-третє, вони намагатимуться впливати і вже впливають на різні церковні організації, перш за все на помісні православні церкви для того, щоб ті негативно поставилися до вашого вибору, або принаймні дистанціювалися від того, що відбувається зараз в Україні. Ось за цими трьома напрямками вони будуть працювати.

– Путін також заявив, що раніше українська церква була незалежна, а тепер буде залежати від Туреччини? Як ви вважаєте, так і станеться?

– Не можу не помітити, що водночас Володимир Путін використовував такі вирази, як: "турецький патріархат", який у контексті звучить досить принизливо. Щрнайменше варто висловлювати повагу існуючим, визнаним у світі організаціям, зокрема до Вселенського Патріархату. Він ніякий не "турецький", він Вселенський.

І знову ж таки, для мене дуже сумно, що наш президент у розмові чомусь образив Вселенського патріарха Варфоломія, сказавши, що той діє за вказівкою американців і заради грошей. Він звинуватив Варфоломія у користі, і що він намагатиметься отримати від України гроші.

Це все неправильно. Але що стосується залежності, як я розумію, поки в статуті нової церкви закладений досить сильний зв'язок із Вселенським патріархатом. Це зроблено, тому що це нова церковна організація, поки недостатньо сильна, недостатньо загартована, і так спокійніше насправді.

Читайте: Загинуть тисячі українців і росіян. Україна виживе, а от Росія ще невідомо — американський історик

Я думаю, що поступово ПЦУ буде отримувати все більше прав, і врешті-решт стане нормальною помісною церквою, як і інші. Зрозуміло, для цього потрібні будуть висока відповідальність і адекватність від владики Епіфанія та інших керівників нової церкви. Зараз перехідний період, і це нормально.

– Раніше ви говорили: якби у кремлівської влади були мізки, вони мали б повернути захоплених у полон українських моряків до Нового Року. Дива так і не сталося. Як вважаєте, які у Кремля плани на них?

– По-перше, українських моряків варто було б визнати військовополоненими, якими вони і є. Вони були взяті у полон у відкритому бою. Якщо говорити про те, хто відповідальний за це зіткнення, мені здається, що переважно відповідальність лежить на Росії. Але Путін цього визнавати не хоче, тому і не дає їм статус військовополонених.

Читайте: ''Під прапором Росії'': розсекречений скандальний факт щодо затонулого корабля із українцями

Наскільки я знаю, статус військовополонених означає визнання війни, за фактом. Коли військовий корабель РФ атакує військовий корабель іншої країни, і в результаті з'являються поранені й полонені, то вони хто? Звісно, військовополонені.

Відповідно, на них повинні поширюватися усі гарантії військовополонених: їх не можна судити за виконання бойового завдання, яке було поставлене їм їхнім керівництвом. Їх можна судити за злочини проти людяності, якби вони їх зробили, але в цьому їх ніхто не звинувачує, вони цього не робили.

Поки Путін сказав, що він їх не відпустить, але, розумієте, він своєму слову господар – хоче дає, хоче бере назад.

Але поки їх тримають як розмінну карту і віддавати не збираються.

Читайте: Росія вирішила обвалити ринок газу в Європі: чого чекати українцям

– Путіну не вигідно визнавати ведення війни?

– Звичайно, не вигідно, він же постійно каже, що "нас там немає", це просто дії прикордонників у відповідь на порушення кордону тощо. Насправді визнання реальності – це крок до вирішення питання. Якщо проблема Криму фантастично важка і швидко вирішена не буде ніяким російським президентом, то проблема Донбасу, як на мене, може вирішитися досить просто, але для цього треба визнати реальність.

Треба визнати, що йде війна, і Росія веде війну на території Донбасу. Не так важливо, чи діють там регулярні збройні сили РФ, або це зведені загони, створені з якихось незрозумілих "відпускників", які називаються "ополченням "ДНР". Не кажучи вже про те, що наші регулярні війська теж там бували, і наша країна про це дізналася, тому що вони були вбиті у вас, як псковські десантники, вони загинули на українській землі, виконуючи накази свого командування, і в подяку це командування поховало їх у безіменних могилах.

– Україна зібралася знову провести військові кораблі через Керченську протоку, і навіть запрошує взяти участь у цьому міжнародних спостерігачів. Які ваші прогнози, цього разу все пройде спокійно?

Читайте: Новий удар: у Росії сказилися через поворот у справі Скрипаля

– Путін сказав таку дивну річ, що за статусом ми не відмовляємося від договору щодо Азовського моря, і кораблі можуть ходити, але в умовах воєнного стану, навіщо військовим кораблям туди-сюди шастати.

Взагалі-то, або у нас стан війни, або у нас його немає, тоді українські військові кораблі мають повне право, як висловився російський президент, туди-сюди шастати.

Навіть якщо визнати юрисдикцію РФ над Керченською протокою, яка визнана лише самою Росією, то вона може не дозволяти військовим кораблям України проходити через протоку тільки у разі ведення війни між нашими країнами.

Зрозуміло, що є якісь процедури проходу, наприклад, попередити сторону за декілька годин до нього. І наші, і ваші будуть скрупульозно виконувати ці правила, якщо українські кораблі йтимуть у супроводі ОБСЄ.

Читайте: Росія зазнала грандіозної поразки

У цьому випадку, вони звичайно пропустять, бо не пропускати кораблі, до руху яких буде прикута увага всього світу, і де будуть свідки, вони, думаю, не зважаться.

На місці вашого керівництва я б постарався організувати постійний моніторинг проходу українських кораблів.

– Путін заявив, що українська влада підтримує русофобію й розтягує український і російський народ. Водночас він каже, що наші народи близькі, пов'язані історичним корінням. Поряд із цим на центральних російських телеканалах ми нерідко чуємо заяви діючих політиків про те, що У країна – це не країна, ми її захопимо або взагалі зітремо з лиця Землі. Так хто все таки породжує в українців русофобію – українська чи російська влада?

– Ось ці слова про братні народи – це все ж лицемірство, оскільки ніде і ніколи, в тому числі і в нашій імперії, міжетнічні відносини не були братніми. Будь-яка людина чула на свою адресу або жид, або хохол, чурка, хач.

Це завжди було складно, і негативні стереотипи про Україну та українців у Росії були широко поширені, те ж саме можна сказати і про негативні стереотипи про росіян в Україні.

Читайте: Під ударом цілий регіон: названа нова мета Росії в Україні

Таке є де завгодно, в Естонії, Латвії та навіть у Франції, люди не дуже схильні любити одне одного. Але важливо не те, щоб вони одне одного любили, важливо, щоб вони визнавали права одне одного на нормальне життя.

Зрозуміло, що зараз в Україні до росіян ставляться значно гірше, ніж декілька років тому. А як ще можна ставитися до ворога? А як у СРСР ставилися до німців у 1945? І таке ставлення зберігалося ще довго.

Але хоч я вже давно не був в Україні, я спілкуюся із людьми і чую, що у вас такого немає, немає переслідувань, якихось проблем у відношенні до росіян, євреїв чи ще когось. Ваше політичне керівництво намагається бути в цьому сенсі дуже обережним, дуже стриманими, щоб не давати приводів.

Читайте: Росія втрапила у новий скандал: Чехія підготувала потужний удар по Москві

– Що, на вашу думку, зможе помирити росіян і українців?

– Щонайменше потрібно, аби ми пішли з Донбасу, це мінімальна вимога, і потрібно, щоб почалися реальні переговори щодо Криму. Друга мінімальна умова – це те, що наше керівництво має визнати реальність і визнати деякі речі, що анексія Криму була незаконною, визнати війну на Донбасі.

Але я вважаю: як не сумно, але поки при владі нинішня команда, навіть не особисто Путін, а команда, цього не станеться. Це завдання і робота наступного президента, а може і через одного.