Блог | Російська пастка: Путін ще має ходи, але кожен із них робить війну дорожчою

У західній аналітиці дедалі частіше з'являється теза про "цугцванг Путіна": майже кожне наступне рішення Кремля погіршує становище росії. Після перевірки ситуації станом на 19 серпня ця оцінка має підстави. Але важливо не перетворювати бажане на дійсне.

росія не стоїть на порозі автоматичного краху. Вона все ще має значний військовий, фінансовий і людський ресурс. Проблема для Кремля в іншому: ціна продовження війни постійно зростає.

За січень-липень дефіцит федерального бюджету рф сягнув близько 6,5 трлн рублів, або 2,8% ВВП, що приблизно в 1,7 раза перевищує показник, закладений на весь рік. Офіційний прогноз зростання економіки на 2026 рік знижено до 0,4%. Ключова ставка Центробанку рф становить 14%, прогноз інфляції – 6-7%. Воєнна економіка вже не забезпечує колишніх темпів зростання, але продовжує поглинати дедалі більше ресурсів.

Другий фактор – українські удари по російському тилу. Те, що раніше виглядало як окремі атаки на НПЗ, поступово набуває системного ефекту. Дефіцит бензину поширився на значну частину регіонів рф, а 19 серпня обмеження продажу пального знову запровадили навіть у Москві. Кремль уже забороняв експорт пального, послаблював окремі вимоги до його якості та почав залучати імпорт бензину. Для одного з найбільших нафтовидобувних держав світу це досить показовий симптом.

Окупований Крим також дедалі більше перетворюється з пропагандистського "трофея" на військово-логістичний пасив. Там зафіксовані серйозні перебої з електроенергією та пальним, обмеження в роботі транспорту й сервісів. У Масандрі людям навіть роздавали гарячу їжу через неможливість готувати вдома внаслідок відсутності електроенергії. Водночас повідомлення про нібито "масову втечу населення з півночі Криму" достатньою кількістю незалежних джерел не підтверджене.

На фронті ситуація також не вкладається у прості пропагандистські формули. росія продовжує наступальні дії, особливо на Донеччині, і залишається надзвичайно небезпечним противником. Проте загальні темпи її просування у 2026 році помітно сповільнилися, а оперативного прориву не відбулося. Одночасно Україна провела низку успішних контрдій на південно-східному напрямку.

Не варто маніпулювати й даними про російські втрати. Цифра "500 тисяч убитих" не є встановленим фактом. BBC Russian і Mediazona станом на 14 серпня поіменно підтвердили 239 350 загиблих російських військових. Реальна кількість, очевидно, є вищою, однак точне число залишається предметом оцінок.

Так само немає підтвердження, що відразу після виборів до Держдуми Путін обов'язково оголосить нову мобілізацію. Це можливий сценарій, але поки що не факт.

Тому головний висновок дещо інший.

Путін ще має ходи. Він може збільшувати військові витрати, підвищувати податки, нарощувати внутрішні запозичення, урізати цивільні програми, посилювати мобілізаційні заходи та репресії.

Але майже кожен такий хід, вирішуючи одну проблему, створює іншу.

Більше грошей на війну – більший бюджетний дефіцит та інфляційний тиск. Більше мобілізації – вищі соціальні ризики. Більше податків – слабша цивільна економіка. Продовження наступу – дедалі вища ціна за дедалі скромніший територіальний результат.

Це ще не крах росії і не класичний шаховий цугцванг.

Але простір для безболісних рішень Кремля справді звужується.

Саме тому стратегія України має полягати не в очікуванні, коли росія "сама розвалиться", а в системному підвищенні ціни війни для агресора: ударах по воєнній логістиці та нафтопереробці, посиленні санкційного тиску, перекритті каналів технологічного імпорту та нарощуванні власного оборонного виробництва.

Завдання – зробити так, щоб кожний наступний хід путіна коштував йому дорожче за попередній.