Відео дня
Режим Путіна крихкий. Чи може Курськ поховати його? Інтерв'ю з російською опозиціонеркою Курносовою
Глава Кремля Володимир Путін апріорі не готовий до мирних переговорів з Україною, оскільки хоче продовження війни. Його головна мета була і залишається незмінною – повний політичний контроль над нашою державою, а краще – над усією Східною Європою. Проте операція ЗСУ на Курщині в Росії показала, що режим кремлівського диктатора крихкий, і будь-який "чорний лебідь" може призвести до його кінця.
Його перший президентський термін розпочався з катастрофи підводного човна "Курськ", і було б чудово, якби події на Курщині поховали цей режим. Адже фактично вперше з часів Другої світової війни на територію Росії прийшла війна. І привів її сам Путін.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– Полковник британської армії у відставці Геміш де Бреттон-Гордон заявив, що неможливість Путіна витіснити ЗСУ з території Курської області у намічений термін виглядає як удар по путінській диктатурі. На його думку, Курськ може стати початком кінця Путіна 2025 року, як це було для Гітлера 1943-го. Чи погоджуєтеся ви з такими оцінками? Якщо частина Курської області залишиться під контролем ЗСУ, чи це призведе до великих проблем для режиму Путіна в Росії?
– Це вже зараз є проблемою для Путіна особисто й для його режиму загалом. Але треба розуміти, що падіння Путіна, на жаль, не так близько, як би нам хотілося. Хоча в принципі режим досить крихкий, і будь-яка подія з розряду "чорного лебедя" може призвести до його швидкого кінця.
– Як я розумію, події на Курщині не потрапляють на перші шпальти центральних і столичних російських ЗМІ?
– Так-так, у Росії намагаються взагалі не говорити про це, не згадувати. Хінштейна поставили керувати – ну і досить (з 5 грудня 2024-го посаду тимчасового виконувача обов'язків губернатора Курської області обіймає Олександр Хінштейн. – Ред.).
– В YouTube можна побачити звернення мешканців Курської області до Москви та особисто до Путіна. Мабуть, вони також залишаються без особливої уваги?
– Путіну взагалі на всіх начхати, крім себе самого, своїх близьких друзів і, можливо, своїх родичів, і все. Ми пам'ятаємо, як його президентство розпочиналося із загибелі підводників на підводному човні "Курськ" – теж Курськ. Тож хотілося б, аби цей Курськ його поховав остаточно.
– Якщо говорити про формальний бік питання, то через операцію ЗСУ в Курській області Росія втратила територіальну цілісність, чи не так?
– Якщо брати формальний бік питання, то недоторканність кордонів Росії була тісно пов'язана з недоторканністю кордонів України, тому що всі ці кордони утворилися в момент підписання Біловезьких угод. І в юридичному сенсі вони мають однакову вагу – що кордони Росії, що кордони України. Тому Путін порушив власні кордони, кордони Росії рівно в той момент, коли перетнув кордон України регулярними військами 24 лютого 2022 року.
Але Путін – свого роду "начитник", той, хто ставиться до юридичних питань формально. Попри те, що він закінчив юридичний факультет, він не розрізняє природне право та закон. Він намагається формальними хитрощами всіх обдурювати і шахраювати. Звідси й беруться всі його дикі, з погляду нормальної людини, речі.
Тому тут нічому дивуватися не варто. Те, як він поводиться, на жаль, не є дивним.
Адже питання не лише в тому, що Росія не контролює частину території Курської області. Питання набагато ширше – у тому, що дрони залітають досить далеко, практично до Волги. Тобто немає жодного захисту повітряного простору.
До речі, ще про формальні речі. Путін сподівався, що якщо він назве війну "спеціальною військовою операцією", вона перестане бути війною. Але ні, вона від цього війною бути не перестає. Так, звісно, спочатку він сподівався, що всі його бойові дії будуть вестись виключно на території України, але зараз вони йдуть і на російській території. Фактично вперше з 1945 року на російську землю прийшла війна. Але хто її привів туди? Путін.
– Політичний експерт Тарас Загородній заявив, що адміністрація Байдена не ставила собі за мету повалити режим Путіна в Росії, і не відкинув, що таке завдання може ставити адміністрація Трампа. Один із варіантів – формулювання питання усунення Путіна перед російськими елітами. Наскільки це сміливе припущення?
– Якщо говорити про те, як саме можна перемогти, то перемогти можна, лише відсторонивши Путіна від влади. Я говорю про це вже давно: єдиний спосіб унормувати ситуацію – це звільнити Путіна від тяжкості поста президента Російської Федерації.
А як саме це зробити... Щось із ним станеться, російські еліти відправлять його у відставку чи щось іще – це вже окреме питання. Але я вважаю, що це єдиний можливий шлях. І адміністрації Білого дому доведеться ухвалювати це непросте політичне рішення: без того, що називається regime change, ситуація не покращиться.
– Останнє уточнення – щодо ультиматумів Путіна. Він уже опосередковано відреагував на варіант мирного врегулювання війни в Україні, запропонований Трампом. Чи припускаєте ви, що всі ці ультиматуми будуть обнулені рівно у той момент, коли розпочнуться переговори за участю Трампа чи іншого представника Білого дому?
– Я так не вважаю. Тому що, на мою думку, Путін не хоче завершення війни. Його головною політичною метою завжди було встановити контроль принаймні над Україною, а краще над усією Східною Європою. Не чотири українські області плюс Крим. Ні-ні. Головним для нього завжди був політичний контроль над Україною. І ні на що менше він не погодиться.
Тому думати про те, що з Путіним можна про щось домовитись, що є якийсь компроміс, не варто. Ні. З ним домовитися не можна, він не має компромісів. Усі ті ультиматуми й досить нахабна поведінка, яку він демонструє останнім часом, – це лише підтвердження.
Тарас Загородній має рацію, і я теж постійно говорю про це, що єдиний спосіб зупинити війну – це позбавити не лише Росію, а й світ від Путіна як президента РФ. Інших способів не існує.