Вічний Путін – це не до добра, його зніматимуть із ненависті й помсти, – Фейгін

Обнулення президентських термінів і "цілий букет" інших рішень, ухвалених у Росії, вказують на узурпацію влади Володимиром Путіним. Багато росіян розуміють, що "вічний президент – це не до добра", але протестувати не готові.

Норми нової редакції Конституції РФ про недоторканність першої особи після складення повноважень не мають жодного практичного сенсу, а головна небезпека для лідера Кремля – вік і хвороби.

Про це та багато іншого в бліцінтерв'ю OBOZREVATEL розповів російський адвокат Марк Фейгін.

– Наскільки юридично бездоганно прописано пункт 3 статті 81 Конституції про обнулення термінів? Чи можна там до чогось причепитися?

– Можна причепитися багато до чого. Тому що є низка рішень Конституційного суду, що передували цьому, із цілковито іншою мотивувальною частиною. Там було інше пояснення, чому дворазова кількість президентських термінів є вичерпною. Таке рішення КС ухвалив 1998 року, це було пов'язано зі спробою продовження термінів Єльцина. Зараз же КС визнав подібні поправки конституційними.

Нагадаю, що їх уже було ухвалено за процедурою – і голосування тут не мало жодного значення. У цьому сенсі так зване всенародне голосування, що не регулюється практично жодним нормативним актом, а лише якимись кількома статтями в самому законі про поправки, – це неналежний для подібної процедури режим.

Що стосується обнулення, тобто конституційних принципів, наприклад, про змінюваність влади. Як із цим принципом поєднується нескінченна зміна Конституції під одну людину? Зміна тривалості термінів?

У нас же спершу в Конституції 1993 року перша особа обиралася на чотири роки, щонайбільше на два терміни поспіль. За Медведєва до Конституції було внесено зміну про 6-річний термін. Уже тоді стало зрозуміло, що це робиться під повернення Путіна на пост президента.

– Як працюватиме на практиці нова норма про обнулення?

– До 2024 року має закінчитися другий термін Путіна, і з 2024 року в нього з'являється можливість знову балотуватися з огляду на обнулення. Тобто двічі по шість років – ще 12 років.

До речі, якщо вже ви, дорогі друзі, вирішили змінити Конституцію, то проводьте вибори за новими правилами. Чому ви не оголошуєте їх прямо зараз?

Ось у вас три місяці, будь ласка, призначайте й будемо проводити саме зараз. Чому треба чекати до 2024 року, і тільки тоді почне діяти ця поправка до статті 81? Це порушення навіть формальної юридичної логіки.

І якщо вже Конституція нова, повинні обиратися всі державні органи, зокрема Державна дума. Але я не чув, щоб хтось оголошував про дострокове складення повноважень і про дострокове проведення виборів.

– Чи є формальні, суто юридичні, ознаки узурпації влади в цих змінах?

– Є принцип правової визначеності. Те, що в законі прописано, те і є закон. За цим принципом розстріли часів Сталіна на підставі статті 58 Кримінального кодексу були законними.

Можна сказати, що він не узурпує владу, а процес має послідовну законодавчу лінію змін, яка фактично посилює повноваження президента. Це відбувається нібито в законний спосіб. Ухвалюється належними органами, що наділені компетенцією та повноваженнями в ухваленні таких рішень – Держдума, Рада Федерації, Законодавчі збори суб'єктів Федерації тощо. Ще й всенародне голосування.

Проблема полягає в тому, що узурпація влади – це кваліфікація, яка розглядає в сукупності всі дії. Не тільки обнулення термінів, поправки до Конституції, але й те, що робиться Путіним і створеною ним системою влади щодо суспільства, щодо індивідуума.

Думаю, що, звісно, узурпація очевидна. Її можна кваліфікувати саме так. До того ж там букет статей. Можна знайти ознаки збройного захоплення влади, того, що узурпація здійснюється з використанням силових структур. Створюються нові силові органи – Росгвардія, яка безпосередньо підпорядковується президентові. І так далі.

Ці повноваження посилюються тільки під видом законодавчого процесу, під виглядом законності. А по суті, це робиться не для демократії, як це зафіксовано в тій же Конституції, не для змінюваності влади й усіх інших принципів, які забезпечують стабільність влади, симфонію між владою та суспільством.

Все робиться в інтересах однієї-єдиної людини – цього узурпатора.

– Стаття 92 обіцяє Путіну недоторканність після складення повноважень, а в статті 93 вказано складний механізм зняття недоторканності за участю Держдуми та Верховного суду. Наскільки ця процедура здійсненна в принципі?

– Вона нездійсненна взагалі. З одного боку, безумовно, перші особи мають імунітет. Але все-таки імунітетом на період своїх повноважень і щодо дій щодо їхніх політичних функцій.

Тобто, якщо людина заплямована корупцією, жодний закон, дозвільні процедури про притягнення до відповідальності, жодний імунітет його не захистить і не врятує.

А здебільшого ми розуміємо, що влада змінюється та переслідує своїх колишніх диктаторів не на підставі статей Конституції, а на підставі волі громадян. Часто це відбувається без огляду на Основний закон.

– Які настрої росіян щодо всієї цієї історії? Вони готові протестувати, виходити на площі?

– Думаю, є розуміння того, що весь цей всенародний референдум – фальшивка, що все це продовження повноважень в інтересах однієї людини, а не в інтересах держави.

Що стосується цифр, то тут невідомо нічого. У Росії немає соціології. Люди більше не сприймають її як джерело відображення громадської думки, тому ніхто не веде відвертих розмов із соціологами, правди не говорять.

Але з мого погляду, розуміння, що Путін вічний і що це не до добра, є в дуже значної частини населення. Це нагадує часи радянського політбюро, дому Романових або ще чогось.

Чи готові люди щось робити? Поки я цього не бачу. Не бачу, щоб люди погодилися кудись виходити. Для цього треба чимось жертвувати. Щонайбільше – життям, а щонайменше – добробутом, роботою, спокоєм, ще якимись речами.

Вони поки що більше на коктейлі страху й обережності, ніж рішучості змінити щось на свою користь.

За поліпшення свого соціального стану готові вийти куди охочіше. Все-таки підвищення пенсійного віку, зубожіння у зв'язку з коронавірусом, втрата роботи й доходів – це для них істотніший мотив.

Вони не озираються на Конституцію. Навіть ті, хто голосує, розуміють, що все – папірці. Вирішує Путін.

І це теж добре, тому що коли все завалиться, то апелювати до цих статей буде безглуздо. Народ реготатиме, і нові правителі теж.

Тому тут набагато істотніші настрої людей, а не те, що записано в папірцях.

– У статті 77 говориться, що вищій посадовій особі "забороняється відкривати та мати рахунки (вклади), зберігати готівкові грошові кошти й цінності в іноземних банках". Якщо рахунки Путіна за кордоном буде виявлено, це може стати формальною підставою для зняття недоторканності?

– Запевняю вас, що особисто на Путіна жодних іноземних рахунків за кордоном немає. Це все на його дочок, коханок, коханців, родичів, нескінченній низці челяді, що в'ється навколо нього. Путін не настільки дурний, щоб просто брати й відкривати рахунки в швейцарському банку. Думаю, все влаштовано набагато складніше.

Мені здається, що проблема відмови його від повноважень на підставі наявної в статті 77 обмежень не постає, тому що він сам вирішує, коли відмовлятися.

Путіна зніматимуть і переслідуватимуть не на підставі статей, а зі злості, ненависті й помсти.

Зараз він вступив у таку фазу – 68 років, – коли може навіть не розуміти, до якої міри й до чого все може призвести. Я не кажу про деменцію, але якісь процеси старечі відбуваються.

Гаразд, зараз йому 68, це досить бадьорий політичний вік. Кандидатам у президенти США 74 і 78 років, але не можна сказати, що вони мають такий вже добрий вигляд із погляду здоров'я. Але суттєва різниця полягає в тому, що їх обирають, а цей не обирається.

Тому здоров'я для Путіна – фактор куди істотніший. Оскільки для них втрата здоров'я – це пенсія, а для нього – могила.