Путін почав різко "здуватися"

Путін почав різко 'здуватися'

Ситуація в Росії з “лідером нації” складається таким чином, що різке погіршення здоров’я Путіна скоро не дозволить йому більше виконувати роль навіть “віртуального президента”, яка була відведена йому останнім часом. Путін почав різко “здуватися”. І це підштовхує його подільників згадати історичний досвід “Семибоярщини”, спробувавши ввести у Російській Федерації новий вид правління – колективного Путіна, який можна визначити, як “Семигенеральщину”.

Оскільки навіть коли тіло Путіна взагалі неможливо буде публічно демонструвати по телевізору, це ще зовсім не означатиме, що його оточення буде готове остаточно відмовитися від його “політичних послуг”.

Потрібний певний час для того, щоб визначитися з тим, що робити далі, коли Путіна повністю відключать від “апарату штучної підтримки його політичного життя”. Що, говорячи іншими словами, означатиме повну втрату підтримки його, як політика найвищого рангу, серед вищого ешелону влади і масового середнього прошарку номенклатури в усіх без винятку російських регіонах.

Хоча вже зараз видно, що Путін перетворився на повністю “відпрацьований” політичний матеріал. І тепер мова йтиме тільки про способи “утилізації” цього “відпрацьованого політика”.

Якщо вдатися до історичних аналогій, то тепер головним завданням для найближчого путінського оточення має стати визначення, хто ж візьме на себе роль Федора Мстиславського, щоб сформувати “Семигенеральщину”, до того часу, коли від політичного “бренду Путін” можна буде відмовитися остаточно.

Власне, тепер Росія вступає у дуже критичний для себе перехідний період, котрий не можна надовго затягувати, так само, як і не варто діяти поспіхом, оскільки можна наробити фатальних помилок, котрі потім неможливо буде виправити.

І тут на політичну сцену виходять представники “Семигенеральщини” – генерали ФСБ Сергій Іванов, Микола Патрушев, Олександр Бортніков, Віктор Черкесов, Володимир Кулішов, Олександр Купряжкін і Ігор Сіроткін. Ця “Семигенеральщина” задекларує своє право захистити Росію у смутний для неї час.

Але враховуючи провальний досвід ГКЧПістів в 1991 році, “семигенерали” спочатку не будуть занадто часто світитися на телевізійних екранах, публічно декларувати взяття влади в свої руки, щоб не привертати увагу конкуруючих центрів впливів. А формально біля керма Російської Федерації залишатиметься Путін, якого просто більше не будуть показувати населенню.

Публічний Путін тепер не потрібен. Бо немає жодних успіхів під час правління довічного диктатора. Віри йому все менше і менше, а населення РФ все зубожіє і зубожіє. Про що тоді розповідати народу?

У більшості випадків, роль озвучувача “нових ідей” і необхідних кроків для “спасіння” Росії буде відводитись лише лідеру “Семигенеральщини” – Миколі Патрушеву.

Старіючий Путін практично вже передав владу силовикам, але “вождь” ще буде потрібен для того, щоб у час “Ч” на нього списати усю відповідальність за катастрофічну ситуацію в Росії.

Схоже, що тепер Микола Патрушев і його колеги по “Семигенеральщині” в авральному порядку підшуковують прийнятну кандидатуру замість Путіна. При цьому вони лише закручуватимуть і далі гайки, щоб надійніше утримувати РФ у поліцейській вузді, не даючи росіянам нічого натомість.

Звісно, що найпростішим варіантом було б знову повернути у президентське крісло Дмитра Медвєдєва, тим більше, що за всі роки перебування у вищих ешелонах влади, його вже добре обкатали на різних посадах. Проте у Патрушева і його колег можуть з’явитися підозри щодо того, чи не захоче Медведєв зіграти у свою самостійну гру. Цим самим перекресливши всі їхні зусилля.

Тому вони перебувають в активному пошуку наступника Путіна. Наступника, який був би не занадто амбіційний для того, щоб спробувати вийти з-під контролю “старших товаришів”.

Але коли Путін піде, чи його підуть, росіянам не дуже приходиться сподіватися на те, що від цього щось може радикально змінитися. Залишиться система і той багатомільйонний бюрократичний апарат, представники якого так надійно “присмокталися” до величезних природних ресурсів Росії, що “відірвати” їх від них можливо лише застосовуючи великі зусилля.

Путін допустив за останнє десятиліття ряд фатальних помилок, які підштовхували його до все нових неправильних рішень. Зіштовхнувшись у 2011 та 2012 роках з масовими протестами громадськості, він вирішив діяти силою, порушивши цим крихкий баланс соціальної стабільності в РФ.

Однак поворотним моментом стало те, що у 2014 році він зробив найризикованіший крок за всю свою кар’єру, і окупував український Крим. Це коштувало Росії введення проти неї західних санкцій та уповільнення економіки.

Заради внутрішнього контролю та концепції суверенітету, котра полягала в тому, що за кордоном, ніхто не повинен мати змоги диктувати Росії що робити, Путін підштовхнув РФ до економічної стагнації і розпаду.

Будучи стурбованим небажаним впливом Заходу на внутрішні справи Росії, він спочатку рухався повільно і обережно. Він вигнав з Росії Корпус миру і фонд “Відкрите суспільство”. А далі вже просто не зміг стримуватися, і це все цілком може завершитися створенням в Російській Федерації “суверенного Інтернету”, який буде повністю контролюватися ФСБ.

На початку травня російською територією можуть прокотитися масові соціально-економічні протести. І вони явно не обмежаться тільки Москвою і Санкт-Петербургом. Не можна виключати, що протестуючі висуватимуть і серйозні політичні вимоги. Першими з яких стануть: звільнення лідера російської опозиції Олексія Навального та наполягання припинити переслідування інакодумців у Російській Федерації.

Керівник країни, котра називається Росією, сьогодні просто елементарно недієздатний. Усе це наслідки того, що Путін останні 10 років постійно перебуває у стані глибокої депресії і страху.

Але водночас, цей страх постійно підштовхує його до абсолютно неадекватних рішень. Наслідком яких є ще більше загострення стосунків Росії з демократичним Заходом.

Нині ця велика ядерна держава перебуває на порозі внутрішньої “холодної війни”. Тільки на фінансування Росгвардії – особистої армії для утримання своєї влади та протистояння з громадянами РФ – Путін краде у російського населення 300 мільярдів рублів в рік.

Нікчеми, котрі захопили владу у Росії, в цивілізованій державі були б просто ніким і нічим. Войовнича чернь фактично призупинила дію конституції і країною править хунта казнокрадів і корупціонерів з кегебістом на чолі. Вони, за привласнене собі право і далі купатися в розкоші та безкарно розкрадати бюджет держави, готові переслідувати, садити і вбивати своє населення.

Крихкість російського режиму є очевидною. Але і запровадження “Семигенеральщини” не зможе стати виходом з тієї критичної для Російської Федерації ситуації, котра спровокована Путіним.

Генерали здатні лише на деякий час спасти систему управляння державою, але не на довго. Спасти саму Росію від розпаду, таким чином, ніколи не вдасться.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

РосіяВолодимир Путін