Блог | Провокація Держдуми РФ та операція "Прибій"
Держдума РФ ухвалила заяву "Про геноцид народів СРСР нацистською Німеччиною та її пособниками в роки Великої Вітчизняної війни".
Ось перший абзац заяви: "Державна Дума Федеральних Зборів Російської Федерації вважає принципово важливим дати судово-правову оцінку воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 владою і збройними силами, включно з військами СС, нацистської Німеччини та її союзників - Італії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Хорватії, їх пособниками - збройними підрозділами, сформованими на територіях Бельгії, Іспанії, Нідерландів, Норвегії та інших держав, добровольцями з Австрії, Данії, Латвії, Польщі, Франції, Чехії та Естонії, а також зрадниками окупованих територій, які присягнули на вірність гітлерівському режиму."
Головна мета заяви очевидна. Влада держави-агресора усвідомлює реальну перспективу Міжнародного суду за злочини, скоєні в Україні, і не вигадала нічого кращого, як діяти за традиційним для російської верхівки принципом "сам дурень". Адже в оприлюдненому переліку пособників нацистів означено майже два десятки країн, громадяни яких за версією російських парламентарів скоювали злочини проти населення тодішнього СРСР.
Чому російська верхівка досі - стільки років - мовчала про "геноцид"? А дуже просто: якби цивілізований світ не прокинувся від, здавалося, летаргійного сну і не став надавати Україні дипломатичну, військову, гуманітарну підтримку, то ніякого "геноциду" й не було б.
В заяві Держдуми і в тому, про що російські парламентарі промовчали, привертають увагу кілька моментів.
По-перше, в назві і в тексті йдеться не про Другу світову війну, а про "Велику Вітчизняну".Це свідома підміна понять, оскільки до 22 червня 1941 року СРСР був поплічником нацистської Німеччини, з якою, відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа розділив тодішню Європу на сфери впливу, окупувавши згодом деякі зі згаданих у заяві Держдуми країн і сприяючи нацистській окупації низки інших країн промисловими поставками та забезпечивши вишкіл військовослужбовців вермахту в радянських військових закладах.
По-друге, згадавши пособників нацистів - "збройні підрозділи", сформовані на територіях низки європейських країн, Держдума не згадує Росію та російських пособників нацистів.
А саме російські частини були найчисельнішими формуваннями, що воювали на боці нацистської Німеччини, коїли воєнні злочини та злочини проти людяності, якими так переймається у своїй заяві злочинна Держдума злочинної РФ. Згадаймо хоча б російську визвольну армію, численні формування, такі як 29-а, 30-а та 36-а російські гренадерські дивізії в складі військ СС, підпорядковані абверу особливу дивізію "Росія" генерала Смисловського та бригаду "Граукопф" ("Сіра голова") російської національної народної армії під началом генерала Іванова, а ще російські дивізії особливого призначення, охоронні корпуси тощо.
Важливо розуміти, що перелічені в заяві країни сукупно не дали нацистам стільки живої сили, скільки російські формування.
А ще в своїй заяві Держдума виступає проти спроб "сьогоднішньої влади Німеччини просувати брехливу тезу про нібито спільну відповідальність і тотожність гітлерівської Німеччини та СРСР".Щодо "сьогоднішньої влади" - це, мабуть, "тонкий" натяк з Москви, що влада ФРН тимчасова і вона, Москва, здатна цю владу змінити.А от стосовно тотожності, то це питання не до Німеччини: адже Європейський Парламент ще 2008 року ухвалив декларацію про проголошення 23 серпня (дата підписання пакту Молотова-Ріббентропа) днем пам'яті жертв сталінізму та нацизму.
І в цьому зв'язку варто згадати чергову річницю подій 25 березня 1949 року, про які Держдума РФ, звичайно, не згадає. Того дня в Литві, Латвії та Естонії розпочалася операція "Прибій" з масової депортації місцевого населення. Операція проводилася за вказівкою Сталіна на підставі виданого 12 березня наказу міністра внутрішніх справ СРСР "Про виселення з території Литви, Латвії та Естонії куркулів з родинами, родин бандитів та націоналістів". Метою операції було придушення опору радянізації. За офіційною статистикою тоді впродовж кількох днів до Сибіру та районів Крайньої Півночі було переселено загалом майже 95 тисяч осіб.
Це лише один зі злочинів (просто дати збігаються), нагадуючи про який, хочу повернутися до теми, яку вже порушував.
Ми говоримо про Міжнародний суд за злочини, скоєні Росією нинішньою агресією проти України. Але злочини Росії не обмежуються цією війною. Українській владі (в особі Верховної Ради, МЗС та Мінюсту) слід було б ініціювати на міжнародному рівні створення "Чорної книги" злочинів Росії в різні історичні періоди і проти різних народів.
