Відео дня
Повіривши у свою велич, Путін допустив велику помилку – економіст
Відмова Росії від скорочення видобутку нафти коштувала їй 30-процентного падіння цін. Травневі ф'ючерси на Brent упали в ніч на 9 березня одразу на 31%, до 31 долара за барель. Що це означає для російської економіки і чому в Кремлі пішли на політичний демарш проти головного нафтового експортера в світі – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів російський економіст Сергій Алексашенко.
– Після відмови Росії скоротити видобуток нафти, експерти сказали, що цим рішенням Путін сам себе переграв.
– Це економічна помилка Путіна і Сечіна, який давав йому поради. Росія – країна, чий бюджет сильно залежить від доходів від експорту нафти, приблизно на 35%. Об'єктивно, вона зацікавлена в тому, щоб ціни на нафту були стабільними. У США, з якими Путін намагається боротися, бюджет від нафти залежить усього на пару відсотків. Може, ще менше. Для американської економіки не так важливо, скільки коштує нафта. Чим вона дешевша – тим більше грошей у споживача.
У 2016 році Росія приєдналася до ОПЕК і виникла угода ОПЕК+, до якої увійшли країни, які при плануванні бюджету, могли вважати, що ціни на нафту будуть перебувати в якомусь комфортному діапазоні. Те, що трапилося минулого тижня, це був дипломатичний плювок у бік Саудівської Аравії, з якою Путін довгі роки намагався вибудувати відносини.
Саудівська Аравія – це країна, яка вважалася лідером ОПЕК. До недавнього часу вона добувала нафти більше всіх у світі і більше всіх скоротила її видобуток у рамках останніх угод, і, напевно, краще за всіх відчуває динаміку нафтового ринку – коли потрібно краник відкрити, а коли закрити. Повіривши в свою глобальну велич, Путін сказав "знаєте, а нам з вами не по дорозі, ми не хочемо скорочувати видобуток нафти, а, навпаки, хочемо її наростити".
Саудитам така логіка незрозуміла, вони вважають, що у них ресурсів набагато більше, вони готові протягом декількох тижнів збільшити видобуток на 2.5 млн. барелів на день, а це приблизно чверть того, що видобуває Росія. А ще один мільйон барелів продаватимуть із резервів. Основні обсяги нафти підуть на європейський ринок, тобто туди, куди Росія постачає свою нафту через трубопроводи. Європейським споживачам саудівські трейдери дають найбільш суттєві знижки до цін.
Власне кажучи, саудівці не приховують, що вони збираються, насамперед, боротися з Росією.
Зрозуміти Путіна складно. Йому запропонували скоротити видобуток нафти на 3%. За умови стабільності цін, це б означало, що Росія втратила б 3% валютної виручки від експорту нафти. Але він відмовився й отримав падіння цін на 30%, тобто падіння валютної виручки на 30%. Не розуміти цього могла тільки людина, абсолютно відірвана від реальності. Втім, Путін такий і є.
– Наскільки довго закріпився тренд дешевої нафти чи вдасться все відіграти назад?
– Рано чи пізно Росія й ОПЕК домовляться про скорочення видобутку нафти. Якщо така низька ціна протримається довгий час, 4-5 років, це буде небезпечно для російського бюджету і для бюджету Саудівської Аравії. Тому об'єктивно, обидві сторони зацікавлені, щоб досягти нової угоди. Питання тільки в тому, у кого запас міцності виявиться трохи меншим, хто швидше погодиться на нову угоду і візьме на себе більший тягар зі скорочення видобутку нафти. Мій прогноз – протягом року ці переговори можуть розпочатися.
– Об'єктивно, скільки може коштувати нафта?
– Немає такої оцінки. Об'єктивно – це скільки покупці готові купити, а продавці – за скільки продавати. Сьогодні це 36 дол за барель, 2 тижні тому було по 60. І та й інша ціна – об'єктивна.
– Російські економісти кажуть, що для російського бюджету ціна в 20-25 дол за барель протягом 5-6 років – убивча.
– Росія, починаючи з 2015 року, живе в режимі плаваючого курсу рубля. ЦБ заявив, що не підтримуватиме рубль своїми валютними інтервенціями. Тому, якщо ціна за барель піде за 20 дол, очевидно, що ціна рубля за долар буде не 70, як зараз, а 100-120. Тим самим бюджет частково компенсує свої втрати від падіння ціни на нафту. При цьому не потрібно забувати, що в Росії, за станом на сьогодні, є приблизно 100 млрд вільних доларів, що перебувають у розпорядженні Мінфіну. Їх можна витрачати на фінансування дефіциту бюджету.
За статистикою 2014-16 рр, коли була попередня хвиля зниження цін на нафту, Мінфін витрачав приблизно півтора мільярда доларів щомісяця. Тобто, приблизно 18 млрд доларів на рік. Значить, цих 100 млрд вільних доларів вистачить на 5 років. Міцність російської бюджетної конструкції набагато вища, ніж здається багатьом недругам Росії або людям, яким не подобається Путін.
– Тобто тези, що російська економіка розірветься на шматки – це емоція?
– Це абсолютні емоції, не підкріплені жодними розрахунками, оцінками або фактами. Ми вже чули про російську економіку, розірвану на шматки від президента Барака Обами. Це було 5 років тому, ну і, власне, де Обама, а де російська економіка.
– Але російська економіка досі перебуває в стагнації?
– Так, російська економіка перебуває в стані стагнації уже досить давно, приблизно з 2013 року. Під стагнацією я розумію стан приблизно зі спаду на 2% і до зростання на 2% – розумію, що діапазон дуже широкий, але своєрідність російської статистики не дозволяє його звузити. Немає жодної країни в світі, у якій протягом 4 кварталів було б нульове зростання. Така стабільність буває тільки в морзі.
Із 13-го року середнє зростання російської економіки трохи вище 1%. Про що можна говорити, коли світова економіка зростає на 3.5%? Звичайно, це стагнація. Падіння цін на нафту не додає впевненості російським компаніям. Знижується моральний дух російського бізнесу, що називається. І звичайно, жодного економічного зростання чекати не доводиться, буде стиснення.
– Російський уряд готується до зменшення споживання вуглеводнів у цілому?
– Ці оцінки весь час зсуваються в часі. Спочатку називали 2035 рік, потім 2040-й, коли світ повинен прийти до фази зниження споживання вуглеводнів. Мені здається, немає жодного уряду в світі, який закладає економічні сценарії в стилі "що ми будемо робити через 20 років із точки зору економіки". Може, хіба що Норвегія, яка створила свій нафтовий фонд і є найбільшим інвестором у світі.
– Російська економіка вже пристосувалася до санкційної політики Заходу?
– Є санкції, які написані на папері і називаються "обмеження доступу десятки російських банків і компаній на західні фінансові ринки". До середини 2016 року це обмеження поширювалося практично на всі російські компанії, сьогодні – тільки на ті, що входять до списку санкцій. Одним словом, тиск фінансових санкцій різко впав. Є санкції, які прописані на папері і забороняють співпрацю з російським оборонним комплексом, і ці санкції працюють. Сказати, що цей тиск сильний, не можна.
Але є санкції, які не прописані, як у випадку з Іраном, Північною Кореєю, Венесуелою, коли інвесторам кажуть, що, приходячи в цю країну, ви стикаєтеся з підвищеним політичним ризиком. Ви можете вкладати гроші, якщо це не заборонено, але в будь-який момент проти цієї країни можуть ввести санкції і ваші гроші будуть втрачені. Це називається політичний ризик.
Сьогодні по відношенню до Росії він настільки високий, що західні інвестори туди не йдуть, вони не хочуть іти навіть у ті сектори, де не заборонено.
Західні інвестиції для Росії, як і для України, – це не гроші, це обладнання, знання, навички, технології, коопераційні зв'язки із західними споживачами, техніки маркетингу і т.д.
Всього цього російська економіка не має протягом уже 6 років, і це є основним гальмом для її зростання.
Тому в цій частині, санкції ефективні, але їх дія розтягнута в часі, і ми не можемо сказати, що, наприклад, у 2019 році, ефект від санкцій склав 0.5% або 0.8% втраченого зростання ВВП. Але ми дуже добре бачимо, що цей ефект присутній.
– Продовження повноважень Путіна ще на 16 років – це не політичні ризики для інвесторів?
– Ось це, навпаки, інвестори не вважають ризиками, в них інший погляд на такі ситуації. Вони дуже добре розуміють, що Росія – авторитарна, диктаторська держава. Вони дуже добре розуміють, що при зміні авторитарного лідера турбулентність в економіці буде дуже серйозною і серйозно вплине на інвестиційний клімат, змінюючи відносини власності і розклад сил.
Згідно з цим, як не дивно це звучить, інвестори швидше зацікавлені в збереженні Путіна на його місці. Знаєте: він сучий син, але він наш сучий син. Їм краще, щоб Путін якомога довше залишався при владі тому, що якщо завтра трапиться переворот, для них це буде серйозним шоком. Якщо Путін скаже: "Я втомився, я йду", – для них це стане великим потрясінням. Тому продовження повноважень Путіна для інвесторів є позитивним фактором.
– Рішення Путіна просто обнулити свої повноваження і в такий спосіб залишитися при владі ще на 16 років – не здивувало?
– Я давно говорив, що у мене немає жодних сумнівів, що Путін залишиться при владі, тільки невідомо, в якій формі це станеться. Я говорив, що це буде, найімовірніше, у формі "Путіну можна обиратися ще раз". Путін залишиться президентом, а в який папірець це буде загорнуто, ну це зовсім нецікаво.
– Ще 16 років із Путіним – це погано для Росії?
– Звичайно, це погано. Путін у своєму нинішньому вигляді і його режимі – це гальмування російської економіки, це її стагнація, це ще більше технічне відставання від розвинених країн, від сусідів, від конкурентів. Це ще більший відтік мізків із Росії. Чим довше Путін залишатиметься при владі, тим сильнішим буде удар по майбутньому Росії і тим довше Росія потім буде відновлюватися.
– Ну 36 років з одним президентом – це вже занадто багато?
– Ну був же Роберт Мугабе в Зімбабве, він 37 років правив, був Хосні Мубарак у Єгипті, він по-моєму, 34 роки правив, був Сталін в СРСР, 27 років. Були такі випадки. Я не кажу, що це добре. Я просто говорю, що, чим довше Путін перебуватиме при владі, тим важче буде Росії відновлюватися після того, як він піде.
– Хіба після відходу Путіна в Росії можлива інша система, демократична?
– Обговорювати, що там буде після 2036 року дуже важко. Але згадайте, у Росії був період з 1991 по 1999 з іншою політичною системою. У Росії був серйозний досвід життя за іншими правилами, і це не півроку, як за часів Тимчасового уряду в 1917 р. Це повноцінних вісім років, коли були заборони і противаги в політичній системі, коли була Федерація і політична конкуренція. Все може бути.
– Політологи кажуть, що ця демократична система при Єльцині була неефективною і в результаті все одно потрібні були силовики при владі.
– Люди, які хочуть виправдати Путіна, готові шукати будь-які пояснення. Потрібно розуміти, що в кінці 91 року, Єльцин отримав у спадок не державу, а територію, яка відвалилася від великої країни. У цієї території не було меж, не було законів, не було свого уряду. У цієї території зламалася планова, централізована економічна система.
Ця територія завжди керувалася як унітарна держава. Там завжди управління йшло через вертикаль комуністичної партії.
Країна була диктаторською, усім насаджувалася державна ідеологія, і ось на цій території потрібно було побудувати державу. Нову і з новими принципами.
Можна міркувати, успішно рухався Єльцин чи неуспішно, були там закарлюки чи не було, але з точки А (наприкінці 1991-го) в точку Б (наприкінці 1999-го) Єльцин йшов прямим шляхом. Він був усім зрозумілий – шлях до ринкової економіки, до республіканської форми правління, шлях у бік Федерації, в сторони демократичних цінностей і політичних свобод. Ось це був вектор руху при Єльцині. Якщо вам цей не подобається, значить вам подобається вектор руху при Путіні. І люди, які говорять, що всього цього не було, вони просто брешуть або не пам'ятають, що було в 90-ті роки.
– Якщо ціни на нафту не піднімуться, російський бюджет потягне всі "обнімашки", які наобіцяв людям?
– Потягне. У мене велике прохання до всіх українських журналістів, жителів, аналітиків: друзі, російський бюджет потягне. Російська економіка набагато міцніша, ніж здається, вона точно не впаде незалежно від того, якими будуть ціни на нафту.
– Зараз усі заговорили про світову кризу через пандемію коронавірусу. Наскільки серйозна ситуація?
– Дуже схоже, що ця криза зіштовхне світову економіку в рецесію. Головний удар буде завдано по сфері послуг, вона постраждає найбільше. Це авіаційні перевезення, морські перевезення, міський транспорт, громадське харчування, готелі. Епідемія розвивається з великою швидкістю, вона вже перейшла в США і Європу. Є великі побоювання, що економічні наслідки від пандемії коронавірусу будуть дуже серйозними. Але чи це криза? Криза, в моєму розумінні, це, коли виробничі компанії, розташовані в різних країнах, почнуть зупинятися. У 2008 році вони почали зупинятися через зупинки банківського фінансування. Ось якщо зараз масштаб епідемії досягне такого рівня, що припиняться поставки комплектуючих від однієї компанії до іншої – ось тоді буде серйозна криза глобалізації.
Поки що Китаю вдається справлятися, Південній Кореї вдається. Рецепти, як перемогти епідемію, зрозумілі. Чи зможуть ними всі скористатися – побачимо в найближчі тижні або місяці.
– То скористаються чи ні?
– Не знаю, але я вірю в людство і в те, що люди істоти мудрі і раціональні, вони знайдуть спосіб впоратися з цією епідемією і зможуть обмежити її вплив на економіку. Те, що з епідемією точно впораються – це питання часу, коли вакцина з'явиться і її почнуть виробляти в необхідних обсягах. Тому в тому, що люди переможуть епідемію, у мене точно немає жодних сумнівів. А ось чи зможемо обмежити економічні наслідки – тут я вірю в розум і в раціональність рішень.