"Це дуже небезпечна гра": екс-директор інформбюро НАТО про "ракетний" скандал з РФ
Росія вже шість років виробляє ракети, здатні нести ядерні заряди, і вони вже перебувають на озброєнні російської армії. Експерти кажуть, що, швидше за все, вони зосереджені в Калінінграді і на російсько-українському кордоні. Крім усього цього, Росія анексувала український Крим, веде війну на українському Донбасі, порушує безліч різних міжнародних договорів і навіть використовує хімічну зброю на території країни НАТО – у Великобританії.
Чому Альянс не приймає жорстких рішень щодо агресії Росії і чи готується сама Росія до війни з НАТО, в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів Роберт Пшель, колишній директор інформбюро НАТО в Москві і нинішній старший радник з питань Росії.
— НАТО всерйоз стурбований тим, що Росія ще з 2013-го року виробляє ракети малої і середньої дальності, що здатні нести ядерні боєголовки. Чому Альянс раніше не займався цією проблемою?
— НАТО як організація і країни НАТО кілька років висловлювали свою стурбованість російською ракетною програмою. Спільна заява була зроблена на початку грудня, а остання — напередодні рішення США про вихід із Договору щодо ракет малої і середньої дальності (ДРСМД). На сьогодні вже є спільна позиція всіх 29 країн, що дуже важливо.
Союзники США не є стороною Договору про ракети, але вони згодні з їхньою позицією. До того ж у всіх союзників є свої джерела інформації.
— Чому Росія саме у 2013-му році почала виробляти ракети?
— Тоді США підняли питання, пов'язане з потенційним порушенням Росією ДРСМД. НАТО кілька разів питав про це Росію, але вона говорила, що такої системи не існує. Визнали її лише в кінці 2017-го, мовляв, так, ракета існує, але вона не порушує Договір.
Звідки цей договір взагалі взявся? У кінці 80-х років було ухвалено рішення, що не можна залишити без відповіді нові ракети СРСР. Вони вважалися небезпечними, дуже швидко літали, їх можна було без проблем заховати. Це означає, що в разі чогось на реакцію було б всього кілька хвилин. Це вже стратегічна загроза, адже ракети могли бути носіями ядерної зброї. Тому Горбачов і Рейган підписали Договір про ракети малої і середньої дальності, який вважався і вважається великим досягненням. Обмежувалося не тільки їх виробництво. Засоби наземного базування малої і середньої дальності з обох сторін були знищені.
— НАТО хоче зберегти Договір, щоб не допустити нової гонки озброєнь?
— Немає жодної країни НАТО, включаючи США, які б цього хотіли. Цей Договір мав і має позитивний вплив на безпеку, перш за все в Європі. Але коли протягом багатьох років піднімається питання про його порушення однією стороною, то яким би він добрим не був, це не може тривати нескінченно. 6 років — достатній термін, щоб зважити всі позиції країн НАТО і все добре продумати. З одного боку ми сподіваємося, що Росія знищить ракетну систему і тоді ми всі повернемося до пункту, в якому перебували спочатку. Якщо ж позитивного рішення не буде, тоді нам потрібно проаналізувати кроки, які б забезпечили нашу безпеку.
Читайте: НАТО йде в Україну — керівник місії
— Генсек Йенс Столтенберг і експерти НАТО кажуть, що вони не налаштовані на розширення своєї ракетної програми всередині Європи. Так само, як і американці.
— Генсек не раз говорив, що НАТО проти дзеркальних відповідей і не буде відповідати ракета на ракету. Він також сказав, що на сьогодні у нас немає намірів іти в напрямку додаткової ядерної зброї в Європі. Ми не ухвалюємо рішень під впливом емоцій або якихось короткострокових політичних цілей. Це серйозні питання, і це потрібно розуміти і тим, хто порушує ДРСМД. Проблема не в тому, що США за підтримки союзників, заявили про вихід із Договору. Проблема в тому, що Росія порушує його і що її ракетні системи вже перебувають у Європі.
— У Калінінграді?
— Ми не будемо говорити про місце, але ми знаємо, що ця система існує не тільки як прототип. Вона вже на озброєнні у російській армії.
— Для чого Росії це потрібно? Вона дійсно готується до війни з НАТО?
— Ми сподіваємося, що Росія не готується до війни з НАТО. Питання війни саме по собі жахливе.
— Тоді для чого росіяни роблять ракети, здатні нести ядерні боєголовки?
— Відповідь на це питання могли б дати тільки наші колеги в Москві, тому що ми теж не все розуміємо. Деякі кроки, які робить Росія в різних сферах, не поліпшують загальну безпеку. Якщо рівень безпеки йде вниз, а ризик зіткнення вгору — це погано. Я говорю не тільки про порушення ДРСМД. Я говорю про події пов'язані з Україною та анексією Криму. Росія інвестує величезні суми не тільки в оборону, а й у наступальні системи. Є свідчення про можливе використання Росією сили, є риторика, дезінформація, є використання хімічної зброї в Великобританії, навчання, на які не запрошуються спостерігачі і так далі. Нас це хвилює, наша оцінка негативна. НАТО – це організація, яка готова відповідати на виклики, але ми завжди продумуємо свої рішення.
Ось вам завдання: знайдіть якісь кроки НАТО, які шкодять світовій безпеці. Немає таких прикладів. Ніхто в жодній країні НАТО не думає категоріями війни.
Я коли беру участь у різних телевізійних програмах в РФ, то виходить психоз. Там кажуть про війну. Але якщо подивитися на опитування в самій Росії, є враження, що абсолютна більшість росіян не зацікавлена в якихось конфліктах або війні.
Читайте: Росії дали останній шанс
— Навряд чи російська влада цікавиться думкою своїх громадян, що їй робити. Найчастіше у людей там нічого не питають.
— Опитування показують, що немає якоїсь більшості, яка б сказала, що ми хочемо війну чи конфлікт. Складно зрозуміти, кому це потрібно, крім тих, хто отримує від цього внутрішньополітичну вигоду. Це дуже небезпечна гра. Порушення міжнародного права, пропаганда і дезінформація складаються в дуже неприємну картину.
У нинішньому світі існує дуже багато політичних і економічних конфліктів, і ми не прагнемо вважати Росію противником. Але проблема в тому, що політика Росії сама стала проблемою. НАТО хоче громадянам РФ за все доброго, ми хотіли бачити Росію як серйозну країну, яка дотримується міжнародного права і намагається вирішувати проблеми. А виходить так, що нам потрібно займатися наслідками її дій.
Але якщо хтось у Москві вважає, що союзники не будуть реагувати — це помилка. Наша позиція щодо ДРСМД і дій Росії в Україні — єдина. Тут немає жодних нюансів.
— Курс України в НАТО вже офіційно закладено в Конституції. Коли Україна стане членом Альянсу?
— Таких відповідей у НАТО ніхто дати не може, навіть більш значущі люди, ніж я. Це процес. Прагнення, про які ви говорите, існують кілька років. Але в першу чергу це питання потрібно продискутувати в самій Україні і НАТО не грає тут жодної лобістичної ролі. Немає жодної країни, яка стала би членом НАТО, де б ми вели якусь компанію. Це питання вибору кожної країни.
НАТО допомагає Україні в реформах системи оборони. Це різні програми, трастфонди, військово-медичні центри. У нас є велике розуміння становища, в якому перебуває Україна щодо Криму, східної її частини. Всі наші союзники використовують усі можливості, щоб нагадати російським колегам про звільнення українських моряків і суден.
До України є багато поваги за її участь у багатьох операціях у Косово і в Афганістані, у силах швидкого реагування. І взагалі Україна — дуже активний і дуже близький нам партнер. Ми кожен день на зв'язку. Все йде в потрібному напрямку, але ніхто не може сказати, скільки часу займе цей процес. Потрібно працювати далі. Думаю, якщо все йтиме в потрібному напрямку, то НАТО свої обіцянки завжди виконує. 11 років тому ми говорили, що Північна Македонія повинна сидіти за столом НАТО, як тільки вирішить питання про іменування країни. І сьогодні вона тут.
Читайте: Росія стає заручницею Європи — екс-віце-прем'єр РФ
— У Північної Македонії немає анексії території і військового конфлікту, спровокованого РФ, а в України є.
— У документі щодо розширення НАТО від 95-го року написано, що є ключовим для такого процесу. Там є пункт, що країна-кандидат максимально повинна вирішити свої проблеми, щоб при вступі в НАТО, не принесла з собою багаж якихось проблем. НАТО не хотіло б приймати країну, яка перебуває у великій суперечці зі своїм сусідом або членом НАТО.
З іншого боку, НАТО не погодиться на постійні перешкоди іншої сторони конфлікту, яка влаштувала великі проблеми в двосторонніх відносинах, у найважчій формі, а саме окупувала частину території. Такої угоди не буде.
Не забуваємо, що на сході України загинуло 10 тис. людей і досі гинуть. Але якщо інша сторона конфлікту поводиться так, а не інакше, то це дає їй нескінченні можливості блокувати рішення, що належать країні, зацікавленій у вступі в НАТО.
Наведу приклад. США не визнавало включення до складу Радянського Союзу країн Балтії багато років. Так, де-факто це було, але з точки зору міжнародного права США не визнавали. І коли через багато років Естонія, Литва і Латвія знову стали незалежними країнами, через кілька років вони вступили і в НАТО, і в ЄС. Принципи мають значення. Партнерство між НАТО й Україною важливе і для України, і для НАТО, і для перспектив майбутнього України. Я думаю, що ми перебуваємо на правильному шляху, а куди нас приведе цей шлях — це вже інше питання.