Блог | Патологічний страх Путіна

Жертвенний ведмідь чи загнаний щур?

Путін розповів вчителям, що розпочав війну з Україною, бо косатки нібито нападають на білих ведмедів зграями й розривають їх на частини. А на бурих ведмедів, мабуть, зграями нападають щуки, тому Росії необхідно терміново напасти на Гондурас. Марення божевільного? Безумовно. Але дуже показове. Це ще одне свідчення того, що його головна мотивація – патологічний страх. Путін боїться, що його розірвуть вороги, як білого ведмедика – злі косатки. До речі, він уже порівнював себе з ведмедем-жертвою – марив про якогось "ведмедика, якого завжди намагатимуться прив’язати на ланцюг, а як тільки це вдасться, вирвуть зуби й пазурі та повісять його шкуру на стіну".

А ще він періодично розповідає історію про загнаного в кут щура, який, опинившись у пастці, кидається на тих, хто його загнав. Саме таким загнаним щуром він себе й відчуває, тільки цим можна пояснити, чому на нього справила таке глибоке враження на все життя ця історія.

Патологічний страх робить Путіна патологічно агресивним. Він вважає, що "бити треба першим": якщо він не знищить усіх, кого вважає своїми ворогами (а це півсвіту), то його точно "розірвуть на частини", "здеруть шкуру і повісять на стіну", розтопчуть, як загнаного в кут щура.

Саме тому немає шансів на те, що, доки Путін при владі, війна може припинитися, а загроза глобальної катастрофи стане менш актуальною. Небезпечний божевільний, що володіє абсолютною владою в ядерній державі, – загроза всьому світу. Лікуватися він не збирається, божевільного диктатора можуть зупинити лише фізичні заходи впливу.