Блог | Ніщо не відмиє російську мову від крові

Лінгвістичний терор Кремля

Президент Путін надіслав вітання учасникам першої міністерської конференції Міжнародної організації з російської мови. У своїй типовій манері диктатор назвав російську мову "спільним надбанням країн СНД" і "незамінним засобом спілкування".

На перший погляд – стандартна, рутинна дипломатична риторика. Але насправді ж це чергова спроба реанімувати мертвонароджений проєкт "м'якої сили", яка в руках Кремля давно перетворилася на "жорсткий інструмент" гібридної агресії.

У світлі цього, просування нової структури з дисемінації російської мови на базі СНД за участю Білорусі, Казахстану, Киргизії, Таджикистану та Узбекистану відбувається на тлі найглибшої системної кризи т.зв. Співдружності. СНД сьогодні вже зовсім не союз рівних, а зал очікування для тих, хто ще не знайшов у собі сміливості або геополітичної можливості остаточно дистанціюватися від Москви.

Поки Путін витіювато розмірковує про "добросусідство", Молдова планомірно й остаточно денонсує угоди в рамках СНД, обираючи європейський вектор розвитку. Кишинів наочно демонструє, що членство в структурах під егідою РФ не приносить ні безпеки, ні процвітання.

Для країн Центральної Азії підтримка подібних сумнівних ініціатив – радше спосіб "умиротворити" агресивного сусіда, ніж щире бажання зміцнювати гуманітарні зв'язки.

Тим часом основна трагедія, яку ігнорує Кремль, полягає в тому, що саме путінський режим завдав найбільшого нищівного удару по поширенню російської мови у світі. Сьогодні російська мова в міжнародному контексті дедалі рідше асоціюється з літературою та культурою, і дедалі частіше з мовою тих, хто нищив Маріуполь, Авдіївку та Бахмут, тих, хто трощив колись найважливіший центр індустрії – Донбас.

Для мільйонів людей, особливо в Україні, російська мова тепер стала мовою наказів про обстріли житлових кварталів, мовою допитів у фільтраційних таборах і пропагандистського виття на федеральних телепомийках.

Коли Путін лукаво називає мову "спільним надбанням", він забуває згадати, що перетворив її на маркер "свій-чужий". Лінгвістична експансія стала провісником наступних танкових колон і полчищ Дронів. Концепція "Русского міра", де кордони мови нібито визначають кордони держави, перетворила філологію на виправдання страшного геноциду.

Створення Міжнародної організації з російської мови ідея зовсім не про культуру. Має місце спроба інституціоналізувати контроль над інформаційним простором країн-сусідів. Через освітні квоти, підручники та "культурні центри" Кремль впроваджує свої наративи, підриваючи суверенітет незалежних держав.

В умовах, коли реальна економічна і військова привабливість Росії прагне до нуля, Москва хапається за лінгвістику як за останній важіль впливу. Але цей важіль працює дедалі гірше. Країни СНД бачать, як "захист російськомовних" перетворився на універсальний привід для військового вторгнення й анексії територій. Тому й реакція зворотна: форсована латинізація алфавітів, дерусифікація освіти і перехід на національні мови як єдиний спосіб захисту від "дружніх обіймів" сусіда.

Жодні конференції та міністерські зустрічі не відмиють російську мову від крові, якою її вмила путінська авантюра в Україні. Поки Москва використовує лінгвістику як інструмент гібридної війни, "корінні інтереси дружніх народів" полягатимуть у тому, щоб триматися від цього "надбання" якомога далі. СНД перетворюється на ігрове поле імперських амбіцій однієї людини, а російська мова, на жаль, стає заручником її терористичної експансії.