Блог | Критика влади від російських еліт підтверджує, що модель війни стає дорожчою, а система управління – менш ефективною

Про виступ академіка РАН Роберта Нігматуліна як сигнал із середини російської системи.

У квітні цього року на Московському економічному форумі прозвучала річ, на яку варто звернути увагу не через емоції, а через її джерело. Виступив академік РАН Роберт Нігматулін – людина не з опозиції, не з маргінального середовища, а з самого ядра системної наукової еліти росії. Академік з 1991 року, доктор наук, колишній керівник Інституту океанології, член Президії РАН. Тобто це не критик "ззовні", а голос із середини системи. 

І цей голос прозвучав доволі жорстко.

Нігматулін відкрито говорить про проблеми, які в російській системі зазвичай залишаються на рівні кулуарних обговорень: слабка якість державного управління, невиконання президентських указів, втрата довіри до виборчих процедур, деградація управлінської еліти. Важливо розуміти: він не ставить під сумнів імперську логіку чи саму війну. Його критика значно прагматичніша – система працює гірше, ніж повинна, і це вже стає проблемою для самої системи.

Саме тому цей виступ не варто сприймати як "дисидентство". Це інше – сигнал внутрішнього технократичного невдоволення.

І цей сигнал з’являється не на порожньому місці.

Якщо подивитися на економічний фон, картина виглядає доволі показово. Після відносно високих темпів 2024 року економіка росії різко сповільнилася. У 2025–2026 роках очікується зростання на рівні близько одного відсотка з невеликим "хвостом". У першому кварталі 2026 року зафіксовано навіть квартальне скорочення – вперше за кілька років. Додаємо сюди дорогі кредити, обмеження виробничих потужностей, санкційний тиск і поступове зниження енергетичних доходів – і отримуємо середовище, в якому питання ефективності управління стає не теоретичним, а практичним.

Окрема історія – регіони. Там зростають дефіцити бюджетів, падають доходи від податку на прибуток, а витрати, навпаки, збільшуються – як соціальні, так і військові. І саме на цьому рівні будь-яка управлінська неефективність починає відчуватися найгостріше.

Якщо звести це до суті, виступ Нігматуліна – маркер одразу кількох процесів.

По-перше, це питання керованості системи. Коли публічно звучить теза про те, що укази путіна роками не виконуються, це вже не про окремі збої – це про стан вертикалі в цілому.

По-друге, це ознака накопичення соціально-економічного напруження. Коли навіть системні люди починають говорити про бідність, озлобленість і погіршення життя десятків мільйонів, це означає, що проблема вийшла за межі статистики.

По-третє, це характерна поведінка частини еліт – спроба заздалегідь зафіксувати свою позицію. Умовна формула "ми попереджали" – це не просто критика, а елемент підготовки до майбутніх рішень і можливого перерозподілу відповідальності.

Що це означає в динаміці найближчих місяців?

Найімовірніше, кремль спробує використати подібні виступи як контрольований "випуск пари": дозволити обмежену критику економічного блоку, щоб знизити напругу, але не допустити її переходу на рівень персональної відповідальності верхівки.

Паралельно можливий і інший сценарій – точкове кадрове перезавантаження. Частину управлінців можуть замінити під гаслом підвищення ефективності. І тут важливо розуміти: для України це не обов’язково позитив. Система може спробувати стати жорсткішою і більш ефективною саме в обслуговуванні війни.

Якщо ж подібна критика почне ширитися, не можна виключати і традиційної для рф відповіді – посилення контролю: тиск на експертне середовище, звуження публічного простору, показові кейси для дисциплінування еліт.

Окремо варто звернути увагу ще на одну тенденцію, яка може оформитися найближчим часом. Йдеться про появу умовної "партії ефективності", яка просуватиме тезу: проблема не у війні і не в курсі, а в тому, що ним погано управляють. Це потенційно небезпечна історія, адже вона може сформувати запит на більш мобілізовану і технологічно ефективну росію.

І нарешті, менш імовірний, але важливий сценарій – поступова, неконтрольована ерозія довіри до центру. Якщо економічний тиск посилюватиметься, а ресурсна база звужуватиметься, критика може вийти за межі експертного середовища і перейти у ширше елітне невдоволення.

Для України тут важливо не впасти в ілюзії.

Це не історія про швидкий "обвал росії". Це історія про те, що її модель війни стає дорожчою, а система управління – менш ефективною. І водночас – про появу внутрішніх тріщин, які раніше ретельно приховувалися.

Фактично ми бачимо момент, коли частина російських еліт починає публічно озвучувати те, що ще недавно залишалося виключно в кулуарних розмовах.

Для нас це відкриває можливості – насамперед у сфері інформаційної та аналітичної роботи. Але це точно не привід розслаблятися.

Щоб розуміти, куди рухається ситуація, варто уважно відстежувати кілька речей: чи буде реакція силового блоку на подібні заяви; чи з’являться аналогічні виступи інших системних фігур; чи почнуть просувати тезу про "саботаж виконавців"; які кадрові рішення ухвалюватимуться в економічному блоці; і як змінюватиметься ситуація з регіональними бюджетами.

Якщо коротко, виступ Нігматуліна – це не демарш і не бунт.

Це симптом того, що навіть лояльна частина російського істеблішменту починає відкрито говорити про перевантаження системи.

А це завжди важливий сигнал.