Клімкін: Путін тричі схибив, Пекіну він більше не потрібен. Інтерв’ю

Підтримка Китаю країни-агресора Росії ґрунтується не на симпатії до глави Кремля Володимира Путіна чи до РФ загалом, а на цинічному інтересі до ресурсів цієї країни, якими варто скористатися. В Пекіні ніколи не ставили знак рівняння між Путіним і Росією, й ця територія цікава для них за будь-якої влади.

Відео дня

У Китаї поважають тих, хто обирає правильний момент і вчиняє правильні дії. Натомість Путін показав, що тричі схибив у своїх розрахунках – щодо України, щодо Європи і щодо самої Росії. Тому, якщо в Росії розпочнеться процес зміни влади, Пекін не заперечуватиме цьому і гратиме в свою гру.

Наразі невідомо, якою буде ця гра, але із впевненістю можна сказати, що допомагати Путіну втриматися при владі Китай точно не буде. Він йому не потрібен. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив міністр закордонних справ України в 2014–2019 роках Павло Клімкін.

– Видання The Washington Post опублікувало аналітичну статтю співробітника Ради з міжнародних відносин Макса Бута, в якій йдеться про те, що лідер Китаю Сі Цзіньпін намагається дистанціюватися від Путіна та від повної підтримки Росії, бо не хоче опинитися в одному таборі з тим, хто програв війну. На думку аналітика, Путін фактично став тягарем у ситуації, коли той розв’язав війну проти України. Чи згодні ви з такими оцінками? Чи може Сі Цзіньпін публічно відмовитися від "всеосяжної дружби" з Росією?

– Я згоден частково. Ця тема зараз багато дискутується на різних майданчиках. Ми бачимо, що Китай як система і китайське керівництво, звичайно, не має жодного ентузіазму з приводу підтримки Росії. Якщо б Китай активно підтримував Росію і військовим шляхом, і через надання технологій, позиція російського режиму була б кращою. Але цього ми не спостерігаємо.

Окрім того, ми бачимо спроби Москви тягнути зброю з Північної Кореї, Ірану чи Африки. Тобто фактично Китай відмовив Росії у військовій та високотехнологічній підтримці. Але водночас Китай на сьогодні не готовий кинути російський режим, оскільки він йому просто потрібен у геополітичному протистоянню з Заходом – і в сьогоднішньому, і в майбутньому.

Основою цього не є симпатія ані до Путіна, наскільки нам відомо з багатьох джерел, ані до російського режиму. Є цинічне бажання використовувати Росію, її потенціал, включаючи ресурси.

Тому найближчим часом Китай буде намагатися грати роль незалежного гравця, можливо, незалежного медіатора. Дуже багато залежатиме від візиту Ентоні Блінкена до Пекіна, який запланований на 5-6 лютого. І в контексті позиціонування Пекіну, і в контексті можливих спільних хай не дій, але, тим не менше, спільної тактики.

Я впевнений, що для Китаю мати Росію такою, як вона є сьогодні, не є довгостроковою метою, оскільки це партнерство вже зараз, окрім ресурсів, окрім використання Росії нічого Китаю не дає. Воно працює в один бік, фактично це партнерство не працює в інший бік.

– Ви знаєте, що в Росії часто ставлять знак рівняння: Путін = Росія, Росія = Путін. Чи вважаєте ви, що і в Пекіні також ставлять такий знак рівняння? Чи, навпаки, там готові використовувати Росію, про що ви сказали, за будь-якої влади?

– Сто відсотків – за будь-якої влади. Там такого знака рівності точно не ставлять. Ми знаємо це з дискусій китайських аналітиків також на багатьох майданчиках. І я абсолютно впевнений, що існує проблема довіри особисто до Путіна, оскільки незалежно від того, що він казав Сі до повномасштабної агресії, китайська філософія любить тільки переможців, китайська ментальність любить тих, хто обирає правильний момент і робить правильний розрахунок.

На сьогодні в Пекіні вважають, що Путін обрав неправильний момент, що він ментально помилився у всіх свої ключових оцінках. Він фундаментально помилився щодо України, фундаментально помилився щодо Заходу і фундаментально помилився щодо Росії.

Це означає, що Китай однозначно ніколи не буде сприймати Путіна нарівні з собою. Ви пам’ятаєте, що Путін казав під час останньої зустрічі з Сі на саміті Шанхайської організації співробітництва. Він вже тоді визнав, що в Китаю є "питання". Наскільки я знаю, ці "питання" тільки зростають.

– Останнє уточнення. Тобто ви допускаєте, що коли постане питання про зміну влади в Росії тим чи іншим шляхом, то Китай хай і не буде сприяти цьому, але він принаймні благословить і не буде заперечувати цьому?

– Я навіть припускаю, що Китай може грати тут у свою гру. Чи буде ця грає спільною з кимось іншим, чи це буде його окрема гра, але Китай ніколи не ставить на окремих особистостей або на окремі персоналії.

Я думаю, що Китаю Путін не потрібен. Росія – так, але Путін точно ні.