Хто кого задушить. Орєшкін про дзюдо Путіна з Лукашенком

Про "аншлюс" Білорусі говорять давно. Перспектива приєднання цієї держави до Росії виглядає досить реалістичною не лише для президента країни, але і для її громадян. Останнім часом Лукашенко зробив ряд заходів з метою запобігання такого сценарію. Зокрема, з країни вигнаний посол РФ Бабич, заарештований колишній начальник особистої охорони першої особи.

І все ж, незважаючи на всі ці кроки, противник Лукашенка досить сильний. І він вже має досвід подібного "аншлюсу" – український Крим. Хто кого переграє – Лукашенко Путіна чи навпаки?

Своїми роздумами на цю тему з OBOZREVATEL поділився російський політолог Дмитро Орєшкін.

- На вашу думку, чи дійсно має місце підготовка до "аншлюсу"?

- У політичному сенсі це схоже явище з Кримом, але з організаційної частини радикально відмінне.

Тому що використовувати військову силу в даній ситуації Путін не може і не хоче. У нього зовсім інша стратегія. Він хоче примусити до цього Лукашенка економічними методами. Ідея полягає в тому, щоб той сам погодився.

Читайте: Между Лукашенко и Путиным произошел громкий скандал

Дійсно, економіка Білорусі сильно залежить від Лукашенка, а Лукашенко сильно залежить від поставок енергоресурсів з Росії. Відповідно, Путін вважає, що, якщо послідовно проводити політику гри з краном – нафтовим або газовим, - то Лукашенка можна змусити прийняти умови гри.

- Навіщо Путіну все це? Тільки для забезпечення собі вічної влади? Чи з інших причин?

- Зрозуміло, що Путіну потрібна нова країна, щоб стати її керівником в 2024 році.

Але треба сказати, що це всього лише один з варіантів продовження влади для Путіна. Йому це вигідно не тільки тому, що формально створюється нова країна з новою конституцією, з новим президентом зі старим прізвищем. Йому потрібна ще й соціальна підтримка.

У нього було три сплески соціальної підтримки, і всі три були пов'язані з військовою епопеєю. Чечня, Грузія, Україна.

Але радикальна відмінність білоруської ситуації від української в тому, що цього всі чекають.

Читайте: Образився на Путіна? Лукашенко раптово полетів з Китаю

Ніхто не чекав, що Путін вторгнеться і відріже Крим. А ось з Білоруссю ситуація прямо протилежна. Всі тільки про це і говорять.

Лукашенко розуміє, що у Путіна є досвід кримської ситуації, він розуміє, що у нього в лавах силовиків є агенти Луб'янки, і багато. Значить, потрібно від них позбавлятися.

- За вашими оцінками, чи достатньо заходів, що вживає Лукашенко, щоб запобігти "аншлюсу"?

- Я думаю, у військовому плані – достатньо. Тому що на військовий план Путін, радше за все, не наважиться. Пункт перший: цього всі чекають. Пункт другий: раз цього чекають, Лукашенко до цього готується, а значить, буде опір, а значить, будуть втрати.

Пункт третій: Сполучені Штати охоче, а Західна Європа неохоче, але будуть змушені вжити якісь контрзаходи. Вони не відчувають ніякої любові до Лукашенка, вони не хочуть сваритися з Росією, але перейдено певні червоні лінії, і з цим примиритися вони не можуть.

Читайте: "Путін тисне на Лукашенка": Bloomberg розкрив нові дані про об'єднання РФ і Білорусі

Коротше кажучи, я не думаю, що Путін використовуватиме військову силу. Може, він буде використовувати її як засіб залякування – власне, він вже її використовує. Але в принципі це проти нього.

Очевидно, що Путін розігрує економічну карту.

Покрутиться Бацька, а потім йому треба буде через вибори перебратися, треба буде так-сяк населенню щось платити. А економічна модель у нього точно така неефективна, як і у самого Путіна. Грошей черпати особливо немає звідки. Природних ресурсів у нього немає, а продуктивна економіка у нього вертикальна, тобто неефективна і неконкурентна.

Отже, Путін вважає, що він буде потрошку загвинчувати нашийник на шиї Лукашенка і, відповідно, змусить його здатися.

Лукашенко з дуже великими труднощами розлучається з владою, але все залежатиме від того, наскільки рішуче Путін буде загвинчувати цей самий нашийник у нього на шиї.

Читайте: Лукашенко помститься Росії і залишить Україну без бензину

- Ви сказали, що про так званий аншлюс говорять всі. Чи відомо вам, як громадяни Білорусі ставляться до цієї ідеї? Чи можливі на цьому грунті якісь зіткнення, протести, Майдан?

- Як налаштовані білоруси, сказати дуже складно, тому що там соціологічних досліджень не проводять, а якщо і проводять, то це елемент пропаганди.

Але з мого досвіду спілкування з білорусами і досвіду формування нової білоруської ідентичності, я можу сказати, що вже формується якесь відчуття самодостатності. Лукашенко вже не повторює цієї фрази про те, що "білоруси – це росіяни, тільки зі знаком якості". Ні, білоруси в його уявленні – це особливий народ.

Йде конструювання білоруської ідентичності. Раніше було не зрозуміло, звідки взялися білоруси, а тепер зрозуміло: вони взялися з Великого князівства Литовського.

Читайте: Об'єднання Росії та Білорусі: Лукашенко публічно відповів Путіну

Лукашенко, використовуючи методи конструктивізму, формує політичну, або громадянську націю, і досить успішно. В основному люди розуміють, що Лукашенко далеко не ідеальний, до нього можна ставитися по-різному, але вони цінують свою державу.

- Тобто ви вважаєте, що, можливо, білоруси не захочуть ставати частиною Росії?

- Я навіть вважаю, що, швидше за все, не захочуть.

Наскільки я можу судити, настрої виборців, навіть критично налаштованих до Лукашенка, і самого Лукашенка сходяться в тому, що є білоруська нація, і не можна її віддавати під контроль Росії, Путіна, Кремля – називайте як завгодно.

І буде опір.

Не думаю, що буде партизанська війна або якась іще. Але, знову ж таки, я не думаю, що проблема буде вирішуватися в силовому просторі. Путін намагається не робити того, чого від нього чекають.

Економічний тиск і розчарування може привести до того, що білоруси махнуть рукою, в першу чергу, на Лукашенка як на неефективного менеджера, а заодно, може, як сподівається Путін, і на свою громадянську націю.

Читайте: Лукашенко після перепалки з Путіним заявив про небезпеку для Білорусі

У друге я не вірю. Власне кажучи, я і в перше не вірю, тому що Лукашенко все контролює – спробуй, виступи проти нього.

Так що триває така досить прозора гра. Лукашенко щось обіцяє Путіну. Путін демонструє здатність домовлятися, готовність враховувати інтереси тощо, прибирає Бабича, приносить його в жертву. А Лукашенко щосили використовує паузу для пошуку матеріальних ресурсів, щоб перебратися через вибори, і пошуку якихось союзників для того щоб якось зміцнитися.

Ось і вся гра – хто кого задушить.

Звичайно, поки що у Путіна набагато більше ресурсів для того, щоб задушити Лукашенка, але згодом ситуація теж не дуже сильно поліпшується. Швидше, погіршується.

- І все-таки, хто кого переграє?

- Поки що переграє Лукашенко. Протягом 25 років. Але Путін теж дуже жорсткий. Він зубами вчепився в цю ідею, вона йому життєво необхідна.

Так, звичайно, є й інші можливості. Зрештою, можна приєднати Казахстан. Ніхто і не пискне, тому що європейців це абсолютно не зачепить. Але це не дуже красиво. Хоча, я впевнений, вони розробляють і "план В" з Казахстаном.

Читайте: Порошенко – друг, Зеленський – ворог? Лукашенко пояснив свою позицію

Можна зробити з Росії парламентську республіку, зробити Путіна прем'єр-міністром, а якогось президента типу Медведєва посадити як декоративну фігуру.

У Путіна ситуація багатопланова. Поки що він продавлює білоруський варіант. Але якщо Лукашенко буде дуже сильно опиратися, якщо очікувані витрати будуть занадто великі, можна плюнути і розробити інший варіант. І це погано, тому що буде створюватися враження, що Путін програв.

Ситуація нова, можливі різні варіанти. Але поки що, мені видається, ситуація на користь Путіна в співвідношенні 60:40. Але не в рамках силового вирішення, а в рамках економічно задушливого прийому. За дзюдо.