Відео дня
Фейгін: Путіну прискорено шукають заміну, його дочка має конкурента. Інтерв'ю
У Кремлі готуються до зміни влади. Точніше, до її "династичної" передачі. Глава держави-агресора Росії Володимир Путін хотів би бачити своєю спадкоємицею молодшу дочку Катерину Тихонову і вже почав просувати її по системі влади. Але її головний недолік у тому, що вона жінка, а росіяни віддають перевагу правителям-чоловікам.
На роль першої особи готують і сина секретаря радбезу РФ Миколи Патрушева – Дмитра Патрушева, який обіймає посаду міністра. Із Заходу відкликають й інших "нащадків" "великих" батьків, членів путінського клану, які в глибині душі зневажають Росію.
Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів російський правозахисник Марк Фейгін.
– Донька Путіна Катерина Тихонова нещодавно стала чиновницею у РФ. Що це за знак? Чи може вона розглядатися як наступниця батька?
– Передусім всі діти так званої еліти так чи інакше протягом останніх років підтягуються до рівня державних посад, як у нас кажуть, категорії А. Наприклад, син Патрушева – міністр. Дуже багато хто вже давно обіймає значущі посади. Це почалося не вчора.
Щодо Тихонової, то вона до цього була в МДУ, у неї був інвестиційний центр, зараз їй щось вигадують щодо імпортозаміщення. Все це вигадані заняття, під ними немає жодних підстав. Тому що вона нікому не потрібна, вона не управлінець, не людина, яка має державні знання.
Цьому немає іншого пояснення, як тільки те, що станова, династична еліта в принципі має успадковувати владу. Тут навіть немає розмови про те, хто кращий, хто гірший. Змінити нинішню владу мають їхні діти. Це такий принцип.
Запитання про інший спосіб формування влади не існує. Кремль бачить тільки змінність своїх на своїх і все. Кого вони підтягуватимуть? Не на вулиці ж селекцію проводити. Вони обирають зі своїх, із тих, хто ухвалює рішення. Виконавцями, прибиральницями може бути будь-хто, а от людьми, які розпоряджаються всіма багатствами, владою та всім іншим, мають бути діти.
Щодо Путіна, то його проблема в тому, що у нього дві дорослі дочки, а Росія все-таки більше сприймає чоловіче начало у владі. Втім вибирати не доводиться, онуки малі, та й інші незаконнонароджені діти менші.
Тому Тихонова як молодша дочка, безперечно, фаворитка у цьому конкурсі. Кажуть, що Путін більше до неї прихильний. Можливо, тому що старша дочка, Марія Воронцова, була одружена з голландцем Фаассеном Йоррітом. Ймовірно, вона мала голландське громадянство. Можливо, ще якісь причини.
Але на Тихонову точно роблять ставку. Тим більше, вона близька до Юрія Ковальчука, дуже близького конфідентора Путіна. Він може переконувати, що така конструкція – взяти та поміняти Путіна на дочку – життєздатна. Перешкода тут лише одна: те, що вона жінка.
Є ціла партія, яка каже, що династія не повинна змінитись, що на місце Путіна має прийти його єдиноутробна дочка.
Такий процес триває. Я думаю, все це десятиліття – якщо Путін раптово не помре або якщо не почнуться якісь процеси – триватиме процес передачі влади, повільний і спокійний. Усі вони обіймуть посади в уряді, хтось в адміністрації президента, і вже прийматиметься рішення.
У цьому немає жодних сумнівів. Ми присутні на якомусь середньому, не початковому етапі. Початковий етап був, коли всіх дітей повернули з-за кордону і вони здебільшого стали перебувати вдома. Але всі вони ненавидять Росію, зневажають її, і це природно. Адже переважно вони пов'язані із Заходом, з грошима, благополуччям, гедонізмом тощо.
Проте потреба змушує, середній вік вимагає. А всі вони близькі до 40 або вже переступили за 40, як син Патрушева. Тобто вже час увійти у вир.
Але є певні прискорювачі. Вони пов'язані з тим, що ми не до кінця розуміємо становище Путіна, його здоров'я та інші чинники. Ми не можемо відповісти, наскільки там все гаразд чи наскільки все погано. Ми здогадуємось, ми користуємося чутками, але відповісти твердо і ясно ми не можемо.
Внаслідок цього виникають запитання, які не мають відповідей. Можливо, цей процес відбувається з прискоренням.
– Ви згадали про сина Патрушева. Якщо стоятиме питання про те, кого вибирати – його чи дочку Путіна, на чиєму боці буде перевага? Якщо головний недолік Тихонової – те, що вона жінка.
– Йдеться про те, кому обирати. Це може бути конструкція, за якої і вівці, і вовки. Бог знає. Сам би Путін вважав за краще не ризикувати. Але ми не розуміємо, як виглядатиме конфігурація майбутньої влади. Там можуть бути рівноважні посади – один прем'єр, інший президент або віцепрезидент. Можна поміняти все що завгодно в будь-який бік.
Я особисто вважаю, що жодної життєздатної конструкції за участю дітей не може бути. Це моя думка, яка має деякі історичні аргументи. Тому що в 20 столітті жоден із нащадків генеральних секретарів, Єльцина, Горбачова тощо не зайняв місце наступника. По-родинному це ніколи не виходило.
Я не думаю, що це вдасться нинішній владі. Але вони виходять із того, що буде оперативне колективне керівництво, в якому позиції визначатимуться у процесі реалізації потреб, а не лише за першістю чи статтю.
Мені здається, Путіну, звичайно, хотілося б, щоб це була дочка. Це для нього старіючого, немічного впевненіша гарантія. Але я припускаю, що вони можуть зійтись і на кандидатурі сина Патрушева чи на якійсь іншій кандидатурі з осіб середнього віку.
– Що ви думаєте з приводу отруєння Патрушева? Кажуть, на нього було скоєно замах. Чи вірите ви в це? Якщо так, чи це означатиме, що справжня активна боротьба за перше крісло в Росії вже розпочалася?
– Можна говорити все що завгодно, але це взагалі не можна перевірити. Я не кажу про те, що потрібно було особисто бути під час отруєння або наливати отруту. Але якщо це не перевіряється, для мене це більше схоже на чутки. Про це можна міркувати лише умоглядно.
Інша річ, що без отруєння – чи є боротьба? Звісно, є, її не може не бути. Це російська влада. Це не влада, де виборці вирішують, кого призначити. Боротьба може набувати найжорстокіших виразів, але говорити про отруєння – це дуже серйозно.
У боротьби є інші вирази, необов'язково отруєння. Наприклад, згадайте, як 22 лютого, напередодні початку війни, засідала рада безпеки РФ, що там мекали прибічники Путіна. Там також було все неоднозначно. Це теж показник того, хто хоче брати на себе відповідальність за війну, а хто хоче відсидітися.
Таких показників є багато. Це не єдиний.