Блогер розповів страшну правду про канібалізм у сталінських концтаборах

Блогер Максим Мирович розповів, що канібалізм був досить поширеним явищем в сталінських концтаборах.

Як він зазначив у своєму блозі на livejournal, в цілому у СРСР традицій канібалізму не існувало. Займатися цим людей могли змусити тільки страшні обставини крайнього і затяжного голоду, катувань і тортур.

"Подібні обставини радянська влада створювала з завидною регулярністю – наприклад, випадки канібалізму були нерідкими за часів штучно організованого радянською владою Голодомору в Україні – якщо в старі часи під час голоду люди могли піти на заробітки в місто, то за часів Голодомору 1930-х років голодуючі села оточували військами – щоб ніхто не міг їх покинути", – зазначив він.

Щось подібне відбувалося і в ГУЛАГу – люди там потрапляли в нелюдські умови, в яких переставали бути людьми. У цьому і полягав головний жах цієї системи – вона нищила не тільки тіло, а й душу, внутрішню суть людини. Навіть якщо ув'язнений виходив з табору живим, він уже ніколи не був тим, ким був раніше.

Блогер пояснив, що в травні 1933 року через переповненість концтаборів в районі Томська тисячі ув'язнених висадили на острові Назіно – висадили на крихітному і пустельному острові без їжі і інструментів. Людям наказали будувати бараки, але багато хто був вже на межі сил. Тих, хто намагався втекти, розстрілювала охорона, збожеволілі люди тонули в оточуючих острів болотах. Через п'ять днів на острів привезли мішки з борошном – люди билися за нього, несли в прямо в долонях, шапках і хустках, і їли, змішуючи з річковою водою.

Через сім днів почалися перші випадки канібалізму – спершу з'їли трупи тих, хто загинув в болотах і від куль концтабірної охорони. Пізніше почали вибирати тих, хто був на межі смерті, і ось-ось готувався померти – пояснюючи це тим, що "так їм буде навіть простіше."

У Назінській трагедії вижило всього трохи більше двох тисяч чоловік – з майже семи тисяч спочатку привезених на острів ув'язнених.

Інший пласт радянського сталінського канібалізму стосується пагонів ув'язнених з нелюдських умов концтаборів – від щоденних знущань і постійного страху смерті. Ці випадки були досить масовими і стосувалися відразу багатьох концтаборів – особливо тих, що були розташовані в північних частинах РРФСР – в районі Воркути, Аркагали, Колими, Норильська, трансполярної магістралі і багатьох інших подібних місць.

"Ось як це відбувалося – для втечі з табору в'язень (або, частіше, невелика група з 2-3 в'язнів) обирала зека зі своїх товаришів по бараку, якого теж підбивали на втечу. За очі такого зека називали "кабанчик", "телиця, "корова", "тушонка", "консерви" – сама велика кількість таких слів говорить про те, що явище було масовим і поширеним в різних частинах країни", – сказано в матеріалі блогера.

Людину, призначеного "кабанчиком" рясно підгодовували тією нечисленною калорійною їжею, яку вдавалося дістати через посилки з волі, наприклад, згущеним молоком. Втеча мала бути довгою (зазвичай концтабори перебували в слабонаселеній місцевості), і коли у групи ув'язнених закінчувалися харчі – вони вбивали вгодованого "кабанчика" і їли його.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше в мережі показали архівне фото, яке ілюструє реальне життя в СРСР 50-х років. Так, на знімку відображена натовп, що зібрався на відкриття виставки досягнень народного господарства в 1954 році в Москві.