Зеленський обігрує РФ і домагається підтримки ЄС та Британії

Відносини з Європою завжди складалися в України досить складно. Навіть у розпал санкцій проти режиму Путіна після 2014 року деякі представники Євросоюзу неодноразово висловлювали особливу, більш лояльну думку стосовно дій Кремля. Тим більш разючими на цьому тлі виглядають нинішні успіхи Києва, який зумів домогтися від ЄС і Британії дуже жорстких заяв щодо Російської Федерації.

Диспозиція

Росія завжди мала глибокі історичні зв'язки з європейськими країнами. Найпотужніший торговий оборот між двома, здавалося б, різними світами та серйозна енергетична залежність Європи від російського газу завжди давали Кремлю вагомі аргументи у переговорах зі Старим світом.

Військова агресія РФ в Україні змусила країни Європейського Союзу на час забути про прибутки і запровадити економічні санкції проти російського капіталу. Однак корупція і брак реформ з боку попередньої української влади дали можливість Москві поступово розхитати відносини Брюсселя і Києва, повернувши до порядку часткове зняття санкцій.

До грудня 2019 року в Балтійському морі були закладені 2300 з 2460 кілометрів труби "Північного потоку – 2". І тільки жорстка реакція США змусила комерційні компанії зупинити будівництво.

Саме Європу намагався використовувати Кремль і його сателіт в Україні – партія "Опозиційна платформа – За життя", щоб продавити вигідний Кремлю "мирний план", коли у липні 2020 року Медведчук з іншими депутатами ОПЗЖ презентував відповідний документ в Європарламентів Страсбурзі.

Стало очевидно, що Україна ось-ось програє дипломатичну війну з Росією за прихильність Європи.

Саме тому ще в середині 2020 року Володимир Зеленський доручив Андрію Єрмаку, який відповідає за міжнародний напрямок в Офісі президента, виробити особливу дипломатичну стратегію стосовно ЄС та Британії.

Навальний як стратегічний тригер для України

Спроба отруєння і арешт російського опозиціонера Олексія Навального стали відмінним тригером для старту активної дипломатії Києва, яка орієнтована на ЄС і Британію.

Банкова очікувала нову хвилю санкцій через політично мотивовані висновки Навального, щоб використовувати їх як потужну основу для переговорів з ЄС щодо українсько-російського протистояння.

Як тільки Європа запровадила персональні санкції проти причетних до переслідування російського опозиціонера, Київ почав активно працювати на дипломатичному рівні.

Водночас Москва також активізувалася. Заява президента Франції Еммануеля Макрона про важливість діалогу з РФ свідчила про зустрічні дипломатичні зусилля Кремля в Європі.

Київ прийняв бій, і між Україною та Росією розгортається справжній дипломатичний бій за Європу.

Шлях до серця ЄС лежить через США

Цю неформальну істину Володимир Зеленський встиг вивчити за неповних два роки свого президентства. І дійсно – Білий дім неодноразово стримував ЄС щодо послаблення міжнародних санкцій.

Тому Андрію Єрмаку було доручено скористатися перестановками в новій адміністрації в Білому домі, щоб зіграти на випередження. Банкова дочекалася потрібного моменту. Коли в Сенаті США голосували за нового голову ЦРУ, сенатор Тед Круз розблокував кандидатуру Вільяма Бернса тільки в обмін на жорстку позицію Держдепу щодо недопущення добудови російського трубопроводу.

Банкова отримала важливу стратегічну перемогу. Адже жорстка позиція нової Адміністрації Білого дому стане для Зеленського найпотужнішим інструментом для подальшого переконання відповідних країн ЄС та Великої Британії.

Системна дипломатія і контрпропаганда

Старий світ все ще консервативний в політиці. Заявами в Твіттері або Фейсбуці європейські дипломати вважають за краще старі добрі переговори (хоча і в відеоформаті).

Навчена гірким досвідом Банкова розуміла, що тільки системне дипломатичне спілкування з країнами Євросоюзу дає Україні шанси у протистоянні з Кремлем.

Тому за дорученням Зеленського Єрмак почав застосовувати тактику тотальних переговорів з РФ і ЄС. Він постійно ініціював формальне спілкування дипломатів України з колегами з Європейського Союзу. Мета такої тактики – діючи на випередження доносити до європейців позицію України, не даючи можливості Кремлю перекрутити реальність.

Хороший приклад – недавній інцидент з представником РФ у переговорах радників Нормандської четвірки Дмитром Козаком. Який в листі до інших представників Нормандської четвірки дозволив собі висловити ультимативні вимоги заборонити Збройним силам України відповідати на провокації. На що Єрмак жорстко відповів Козаку, зажадавши повернутися до конструктиву і говорити про дійсно мирний план і дорожню карту, яку розробила Україна разом з Німеччиною і Францією. У Кремлі притихли...

Ще одним важливим активом у торгах з Брюсселем стало створення Центру протидії дезінформації в Києві. Європейці та американці високо оцінили проєкт, який замислювався Зеленським як потужний інструмент протидії російській пропаганді не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні.

Заяви ЄС і Британії – дипломатична перемога України

Результатом такої проактивної дипломатії Києва стали дві найважливіших заяви, які практично одночасно зробили лідери ЄС та Великої Британії.

Так, 16 березня прем'єр-міністр Борис Джонсон назвав Росію головною проблемою безпеки Великої Британії, зазначивши при цьому, що Велика Британія буде нарощувати ядерну зброю, а Лондон розширюватиме свою присутність у високотехнологічних сферах космосу та кіберпростору.

А вже 22 березня президент Європейської ради Шарль Мішель під час відеоконференції глав ЄС з президентом РФ Путіним заявив, що "відносини між ЄС і Росією наразі на низькому рівні". Головною вимогою Мішеля до РФ стала ситуація в Україні, а саме виконання Кремлем Мінських угод стосовно врегулювання ситуації в окупованому Донбасі. Іншими вимогами стали дотримання прав людини (ситуація з Навальним) і припинення кібератак на країни ЄС.

Так Зеленський, зігравши на випередження, зумів домогтися двох найважливіших стратегічних перемог в Європі. І хоча попереду у Києва щебагато напружених переговорів, важливо, що проактивна стратегія України почала приносити відчутні результати.