Відео дня
Зеленський може втратити контроль: до чого призведе "турборежим" "Слуги народу"
Штампуючи закони з небаченою раніше швидкістю, правляча більшість в особі "Слуги народу" порушує не тільки моральні принципи, а й Конституцію. З одного боку, депутати змушені кнопкодавити, адже навіть маючи найбільшу в українській історії фракцію, голосів "Слузі народу" не завжди вистачає.
З іншого боку, швидкість ухвалення законопроєктів дозволяє їм у кращому випадку пробігтися очима по пояснювальних записках, що саме собою нівелює роль парламенту як головного законодавчого органу держави.
Про те, що відбувається з новими парламентарями – в матеріалі OBOZREVATEL.
Старі звички нових осіб
За два парламентські тижні депутати монобільшості "Слуги народу" встигли вже двічі погоріти на кнопкодавстві, хоча перед виборами вони підписали меморандум, в якому зобов'язалися голосувати особисто. Першим був депутат-мажоритарник Сергій Литвиненко, який вирішив "допомогти" колезі з фракції Олександру Скічку. Свій вчинок пояснив тим, що голосування стосувалося внесення змін до Конституції, а позицію Скічка він знав. Вчора журналісти зафіксували неперсональне голосування народної депутати від "СН" Олени Копанчук, а за тиждень до цього – самовисуванця Олександра Ковальова. Зі свого боку ще один депутат монобільшості, блогер Олександр Куницький так обурився поведінкою колеги, що пішов його пожурити просто під час пленарного засідання.
"Ви розумієте, що я особисто обіцяв своїм виборцям боротися з такими людьми, як ви", – сказав він Литвиненку, знімаючи розмову на відеозапис.
Керівництво парламенту теж публічно відчитало порушників і запевнило, що такі випадки припиняться, коли будуть ухвалені "всі необхідні закони".
Йдеться зокрема про закононопроєкт президента Володимира Зеленського №1027, який передбачає позбавлення мандата за кнопкодавство, але тільки після того, як цей факт буде доведений в судовому порядку і рішення набуде чинності. І поки Конституційний Суд аналізує конституційність такого "покарання", перший заступник голови ВР Руслан Стефанчук направив до Регламентного комітету звернення з проханням "розібратися" з трьома кнопкодавами, проте ніяких реальних повноважень ні у керівництва Ради, ні у комітету щодо цього немає.
Читайте: "Віддам зарплату!" "Слуги народу" оригінально покаялися за кнопкодавство
У законодавстві норма про обов'язкове персональне голосування зустрічається і в Конституції, і в законах – "Про статус народного депутата" й "Про регламент Верховної Ради". Натомість ні адміністративна, ні кримінальна відповідальність за це не передбачена.
"Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто", – зазначає ст. 84 Основного закону, але ця норма за 23 роки так і не була втілена в життя. Згубну звичку нардепів вже більше 10 років намагаються перемогти сенсорною кнопкою, яка мала зробити неможливим голосування "за друга". Але і вона навряд чи позбавить українських парламентарів від кнопкодавства повністю. Відмінність сенсорної кнопки від нинішньої системи в тому, що її необхідно утримувати протягом усього голосування. Водночас теоретично зі свого робочого місця депутат все одно зможе голосувати за двох, оскільки система "Рада-3" не розпізнає відбитків пальця.
Остання спроба запустити нововведення була напередодні старту Ради 9-го скликання і привела до скандалу – колишній керівник ВР Андрій Парубій заявив, що СБУ і ДБР заблокували запуск сенсорної кнопки. Як виявилося, правоохоронців покликав перший заступник керівника апарату Верховної Ради Володимир Слишинський, оскільки вважає введення кнопки злочином, адже вона не відповідає регламенту ВР.
І поки в Україні десятиліттями не можуть вирішити – вводити сенсорну кнопку чи ні, в сусідній Польщі за таке порушення можна потрапити за ґрати. Наприклад, у 2016 році депутатка Малгожата Зверцан під час ухвалення рішення в Сеймі проголосувала двічі – за себе і за колегу. Прокуратура одразу ж порушила кримінальну справу, в рамках якої їй загрожувало до 5 років в'язниці. Зі свого боку політична партія "Кукіз'15" вирішила виключити зі своїх лав Зверцан і закликала її здати мандат депутатки. Не менш жорстка дисципліна в Ізраїлі та Шотландії, де кнопкодави теж можуть отримати до 5 років тюремного терміну, а в Литві й Словаччині за таке позбавляють мандата.
Загрози "турборежиму"
Кнопкодавство з найкращих спонукань практикувалося у всіх скликаннях парламенту. Багато з тих, кого "застукали", пояснювали свій вчинок тим, що той чи інший законопроєкт був набагато важливішим формального дотримання процедури. Можливо, бувають випадки, коли не так важливо, хто саме з фракції тиснув "за", щоб забезпечити 226 голосів. Проте кожен із таких випадків нівелює політичну відповідальність народного обранця. По-перше, чим таким був зайнятий парламентар на самому початку своєї депутатської кар'єри, що пропустив важливе голосування? По-друге, навіщо він псує імідж партії, яка публічно обіцяла викоренити таке явище як кнопкодавство?
Читайте: Зеленський хоче "крові": що загрожує нардепам за кнопкодавство і прогули
Попередній парламент неодноразово лаяли за дуже повільну роботу, особливо в тих випадках, коли не було політичної волі для ухвалення рішень. А ось стиль роботи нової Ради журналісти вже охрестили "зеленим принтером": рішення ухвалюються настільки швидко, що депутати просто не встигають вивчити законопроєкти – вони ледь встигають з'явитися на сайті Ради. А в той же час проєкт закону, згідно з регламентом, повинен пройти не один комітет, дочекатися терміну подачі альтернативних законопроєктів, отримати висновок головного науково-експертного управління, бути внесений до порядку денного і тільки після цього – проголосований у першому читанні.
Так, виконуючи волю президента, парламент днями ухвалив закон про імпічмент – у першому читанні й у цілому. Очевидно, виборців порадувала така рішучість "слуг народу", та ще й у такій делікатній темі.
"Запит щодо закону про імпічмент був другим у черзі на популярний запит від виборців, тому ми сьогодні так наполегливо голосували за це і в першому читанні, і в цілому", – пояснював керівник фракції Давид Арахамія.
Однак документ затверджений із явними порушеннями регламенту, оскільки між першим і другим читанням законопроєкт має бути доопрацьований, і ухвалювати його одразу в цілому можна тільки в тому випадку, якщо у депутатів немає заперечень. А вони були. "Турборежим", як назвали його в самій "Слузі народу", несе не тільки загрозу скасування законів, ухвалених із порушенням процедури, а й перетворення "слуг народу" в "слуг президента". Коли найбільша фракція парламенту, яка складає коаліцію, голосує "за свистком" за законопроєкти глави держави, не бачачи їх в очі, викликає сумніви, чи дійсно в Україні парламентсько-президентська форма правління, де у президента, згідно з Конституцією, достатньо обмежені повноваження, а парламент – самостійний незалежний законодавчий орган, обраний народом. Ще на етапі виборчої кампанії журналісти й активне суспільство побоювалися, що рандомний набір випадкових людей до лав партії, яка претендує на більшість, перетворить їх на сліпих "натискачів кнопок".
І тут не так важливо, проголосував колишній тамада тільки за себе чи й за колегу теж. Такий тиск на депутатів із боку Володимира Зеленського та його Офісу перетворює їх на біороботів, які за місяць-другий зможуть забезпечити проходження через парламент першочергових ініціатив президента. Показовим був момент із призначенням нового складу Кабінету Міністрів, коли Зеленський вмовив фракцію перепризначити міністра внутрішніх справ Арсена Авакова "під свою відповідальність". Охоче чи ні, "слуги" погодилися, але навряд чи усвідомили, що в результатах поіменного голосування не буде прізвища Зеленський.
"Омолодження" парламенту має й іншу сторону медалі – чергову кризу парламентаризму, коли вибір між кнопкою "за" і "проти" диктують не інтереси виборців, а партійний чат, де модератор – Офіс президента. Наскільки у новообраних депутатів вистачить терпіння підкорятися – питання, адже тримати в їжакових рукавицях таку велику, хоч і податливу фракцію нелегко. Не варто забувати, як один відомий олігарх, прогнози якого мають властивість збуватися, говорив, що нові вибори до Верховної Ради можуть відбутися через рік.
І перші дзвіночки втрати тотального контролю вже пролунали. 12 вересня "Слуга народу" вперше провалила голосування, не набравши більшості в рішенні про те, щоб скоротити терміни підготовки до другого читання одного з ухвалених законопроєктів.