Блог | Безвідповідальність пацанів з "95-го кварталу" загрожує національній безпеці

Призначення Олександра Скічка головою Черкаської ОДА – прецедент. Так само як і руйнування справ по ОАСК, Татарову і всьому антикорупційному блоці на чолі з НАБУ. Ще в одній ключовій державній сфері відбулася диверсія з боку Банкової, – пише Інна Ведерникова для Дзеркала тижня.

У той час як президент Зеленський підписував черговий безвідповідальний указ, ми як раз розбиралися з таблицями регіональних зрізів НАНУ і РНБО по ковіду за останній місяць. Мета була одна: зрозуміти чи потрібно оголошувати національний локдаун або все-таки правильно грунтуватися на аналізі епідеміологічної ситуації в регіонах і діяти жорстко, але точково. Можливо, застосовуючи ізоляцію окремих регіонів, але не всієї економічно падаючої в прірву країни.

Нам з цими рішеннями жити ще якусь кількість місяців або навіть років. І те, що прем'єр-міністр заявив про непродовження локдауну, але, можливо, карантину – нічого не означає. З огляду на те, як їх вводили, і яку безпорадно-хаотичну політику веде влада щодо епідемії взагалі і порятунку економіки зокрема.

У потоці цифр, болю, бездіяльності, вакцин, відкатів, тестів і смертей вже важко розібратися. Ситуація в країні давно розвивається за принципом селевого потоку, який вирвався з кратеру ожилого вулкану: зафіксувати, утримати що-небудь не представляється можливим. Нас несе, навіть якщо нам здається, що ми надійно зафіксовані в своїх будинках і квартирах. Чим, власне, влада і рятується від бунту сильно втомилених і нічого не розуміючих людей. Однак якщо постаратися хоча б подумки ухилитися і зупинитися, вичленувати конкретний відрізок часу і спробувати сконцентруватися на ньому, включаючи цифри статистики і дії влади в їх контексті, багато що стає зрозуміло.

Тут важливо! Щодня міністр охорони здоров'я Максим Степанов, малюючи загальну картину по країні, оголошує нам кількість хворих, виходячи з результатів тестів. У той час як в ЄС давно спираються на госпітальну статистику і відкрито публікують кількість нових госпіталізацій, реанімацій та підключень до апаратів ШВЛ. Тому ми цілеспрямовано беремо за основу метод нашого міністра, дані НАНУ і моніторингу РНБО СОТА.

Отже, Черкаська область – одна з чотирьох, де за останніми даними моніторингу РНБО СОТА за 22 грудня 2020 – 4 січня 2021 (в розрізі регіонів та міст), – ситуація була найкритичніша. Область охоплена епідемією: у 67% її населення в ці два тижні кількість хворих не те щоб перевищувало критично "червоний" показник – 320 випадків на 100 тисяч населення (колись встановлений Кабміном для карантину вихідного дня), а зашкалювала, доходячи до – 1 600 (!) хворих на 100 тисяч.

В області треба вводити НС, а там майже місяць немає губернатора! А тут раптом з'являється – джин із пляшки. О-о-дуже красивий, але – даремний. Ну, ось про що думав Зеленський, коли приймав рішення? В який папірець дивився і які дані зіставляв, коли довіряв мільйонний регіон абсолютно некомпетентній людині з шоу-бізнесу?

Навіть якщо у нього є диплом економіста-міжнародника, Скічко ні дня не працював за фахом. Які проблеми він може розрулити, що проаналізувати, і які рішення на користь країні прийняти? Чи Зеленський забув, що очолює РНБО?! Що всі ці дані, перш за все, повинен був взяти до уваги він?

Чесно? Кричати хочеться.

Однак розділимо цю потужну емоцію з вами. Пояснивши суть. Тому що крім Черкаського прецеденту, є ще кілька важливих тенденцій, які нам вдалося зафіксувати.

У критичній зоні

Отже, ми почнемо з даних Національної академії наук України (НАНУ), де навіть неозброєним оком видно кілька груп областей, де ситуація і її динаміка за останній місяць досить сильно відрізняються.

Так, в умовній "червоній групі" (кількість хворих від 200 чоловік і більше на 100 тисяч населення) очевидні лідери зростання за останній місяць. Це 10 областей: Волинська, Запорізька, Київська, Миколаївська, Черкаська, Одеська, Чернігівська, Полтавська, Рівненська, Сумська та місто Київ.

Але важливо враховувати динаміку, тому що в частині цих областей після спаду знову зафіксовано зростання хворих, а в частині – ні. Таким чином, в числі стабільних ковідних виявилися – Волинська, Запорізька, Миколаївська, Полтавська, Рівненська та Сумська області та Київ. (Однак зростання в деяких з них ще не дотягнуло до "спаду" на тій же Черкащині.)

Як нам прокоментували цю ситуацію в НАНУ, видимий на діаграмі за останній тиждень зростання мав місце в основному завдяки ефекту збільшення числа робочих днів: більше тестували і більше виявили хворих. Разом з тим, на думку експертів, частка тестів з позитивним результатом поступово знижується ще з кінця листопада, і цей непрямий показник коректніше відображає епідемічну динаміку, особливо в умовах мінливості темпів тестування, до якого ми ще повернемося.

При цьому за кількістю летальних випадків контингент "червоної" групи помітно змінюється. Так, Чернігівщина з відміткою смертності понад 10 осіб на 100 тисяч населення – б'є всі "рекорди". (Тут причина може бути в тому, що в Чернігівській області дивно публікують дані по летальні випадки ковіду: зараз їх "викидають" великими порціями, а раніше кілька місяців там майже не було летальних випадків. Тому видиме зростання числа летальних випадків, на думку експертів, може ставитися до старих дат. І ці смерті відбулися пару місяців назад.)

За нею слідом з несподівано високим показником смертності йде "новачок" в групі – Херсонська область (більше шести осіб). При тому, що по зростанню хворих ця область однозначно "зелена група", – тільки в перший тиждень виміру тут 150 хворих на 100 тисяч населення, весь інший час – значно менше.

Про що це говорить? Можливо про те, що в області не все в порядку з організацією боротьби з епідемією та якістю лікування. А можливо, пояснюється складом і віком населення. Причин може бути багато. Але знову-таки, це тільки наші версії, які вимагають аналізу експертних структур у владі.

Далі за кількістю летальних випадків йдуть вже знайомі нам – Запорізька (більше чотирьох осіб), Миколаївська, Одеська, Черкаська, Полтавська області та місто Київ – по чотири людини. Що, власне, можна пояснити в зв'язку з кількістю захворілих там людей. А ось за ними – група нових – Дніпропетровська (більше чотирьох на 100 тисяч), Луганська та Львівська області – по чотири людини. І тут теж легко побачити "парадокс": кількість захворілих в цих областях менше 150. Питання: чому в областях з низьким ростом захворюваності така смертність?

Однак усереднені дані НАНУ не показують всієї критичності картини, що склалася в окремих містах і районах областей, що потрапили в нашу умовну "червону групу". Тому варто "розшити" ці області, звернувшись до даних моніторингу РНБО СОТА. За результатами аналізу регіонів зі значним поширенням COVID-19 РНБО були визначені 147 регіонів, де рівень захворюваності за 14 днів (станом на 04.01.2021) перевищує значення 320 осіб на 100 тисяч населення. Серед них було виділено 89 територіальних одиниць, в яких динаміка поширення хвороби – негативна.

Обробивши інформацію моніторингу РНБО, ми отримали ось таку таблицю.

Якщо зіставити дані НАНУ і моніторингу РНБО, то очевидні найкритичніші області, де ситуація в ряді міст і районів безпрецедентна. Їх показники в рази перевищують кордон офіційної "червоної зони", яку використовувала влада для введення карантину вихідного дня.

В тому числі:

1) Одеська область (65% населення області за порогом в 320 випадків, з піком 1 050 хворих на 100 тисяч – в Чорноморську);

2) Миколаївська область (64% населення, з піком 712 хворих на 100 тисяч – в Миколаєві);

3) Черкаська область (63,6% населення, з піком 1595,7 хворих на 100 тисяч – в Каневі).

4) Київ (з 356,5 хворих на 100 тисяч населення).

Краще, але теж з показовими піками ситуація в Херсонській (33% – за порогом), Полтавській (39,7%) та Сумській (35,2%) областях.

І вже якщо хто і був в подібній ситуації першим претендентом на жорсткий локдаун з 8 січня, так саме ці області. Напевно, для цього РНБО і звів всі показники. Тільки комусь же вони знадобилися?!

У здоровій зоні

Для того щоб виділити найздоровіші регіони, повернемося до діаграми росту захворюваності НАНУ і моніторингу РНБО СОТА.

На нижній межі діаграми в "зеленій групі" (до 100 випадків хворих на 100 тисяч населення) – шість областей: Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Тернопільська і Харківська (дві останні лише в перший тиждень трохи перевищили нашу умовно допустиму межу). У всіх – невеликий, але стабільний ріст хворих, і тільки в Харківській – зниження весь місяць. Але всі вони були потенційними претендентами на милість Центру, який міг виключити їх зі списку жорсткого локдауну, зберігши там здорову економічну діяльність.

Ось тут цікаво глянути на кількість тестів, проведених в Харкові. Безумовно, спираючись на офіційну статистику, ми повинні враховувати кількість тестів, які роблять в регіонах. Чим більше тестів, тим об'єктивніше дані. В цьому у нас, як ми вже сказали, – провал, але нам необхідно на щось спиратися, щоб мати хоча б приблизне уявлення про те, що відбувається в країні і її регіонах.

Отже, що ж в найздоровішому на сьогоднішній день Харківському регіоні? Менше 40 тестів на 10 тисяч населення. Ближче до аутсайдерів сам Харків. Втім, як і інші області цієї переможної групи. За винятком Вінницької, де показник тестування стабільно більше 40, а іноді - і під 80. Зрозуміло, що до Києва вотчині Гройсмана далеко, оскільки там в два рази більше тестів, але і середня позиція в такому розкладі - зовсім аутсайдерська.

А якщо відразу ж, не відходячи від Вінниці, звернутися до показників летальності в "зеленій групі"? У цьому випадку нам ніяк не оминути наполегливу думку про те, що в цей антиковідний кейс можна записати на рахунок екс-прем'єра Гройсмана (партія якого контролює більшість громад Вінниччини та облради) і місцевого губернатора Сергія Борзова. Теж, до речі, екс-шоумена з "Вінницьких перців", правда, з попередніми адміністративним досвідом. Мабуть, колишні опоненти (а Борзов конкурував на виборах мера Вінниці зі ставлеником Гройсмана, чинним мером Вінниці) якось змогли домовитися про системній взаємодії.

І на біса в цій області вводити локдаун, питається?

Середня "жовта група" - від 100 до 200 хворих на 100 тисяч населення. Тут варто звернути увагу не стільки на позицію областей, які потрапили до групи, скільки на динаміку останнього місяця. У цій групі сім областей: Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Луганська, Львівська, Рівненська та Хмельницька. З них лише в чотирьох - Дніпропетровської, Львівської, Херсонської та Хмельницької - спостерігаємо спад кількості хворих, в інших - зростання з претензією на "червону" зону.

При цьому тільки в Херсонській - скорочення летальності. І з тестами в цій області теж непогано - від 40 до 80 на 10 тисяч населення. Як і у Вінницькій, власне. Так що в цій групі ми також маємо лідера, здатного перебратися в "зелену" зону. Якщо не враховувати, звичайно, що до цього область була на другій позиції по летальності (більше шести чоловік на 100 тисяч на початку місяця).

...Безумовно, системний аналітик в цих таблицях побачить (так, можливо, вже давно бачить!) набагато більше, ніж ми. Більш того, ті, хто аналізує загальну ситуацію виходячи з госпітальних даних, можливо розіб'ють наш аналіз в пух і прах. Однак повторюся, ми використовували державний підхід до аналізу статистики (за страховими випадками захворювань) і отримали конкретну картину. І на її результати влада, приймаючи ключові рішення (в тому числі і кадрові) теж "забиває".

Але який би метод ми не використовували, як би далі не розвивалися події і скільки б разів нам не довелося переживати локдаун (в сусідній Польщі вже зареєстрований новий британський штам вірусу), - це повинна бути історія про осмислений державний підхід. А не про те, як мазати зеленкою і хворих на вітрянку, і тих, у кого стався серцевий напад.

Всі заходи треба ретельно продумувати і прораховувати. Ми занадто бідна країна, щоб раз по раз вводити тривалий локдаун, як, наприклад, Ізраїль. Занадто бідна, щоб в такому темпі вакцинувати вже половину населення, як, знову-таки, Ізраїль. І дуже нерозумна, щоб правильно виокремлювати групи ризику і правильно вести їх в разі захворювання.

І все це не просто цифри, це - конкретні люди, їх життя і пряма відповідальність за них, яку в повному розумі і тверезій пам'яті взяв на себе нині діючий президент України Володимир Зеленський.

Це - відповідальність за їх добробут, яке сьогодні безпосередньо залежить від антіковідних заходів центральної влади. А ці заходи повинні ґрунтуватися саме на аналізі всіх страждають від пандемії сфер - медицини, економіки, фінансів і регіональної політики.

Це - відповідальність за стабільність і діалог з місцевими елітами. Тим більше на тлі децентралізації, яку продовжує чинна влада. І якщо мери взяли паузу в публічній критиці дій Києва (є така тимчасова домовленість на рівні Асоціації міст України), це зовсім не означає, що вони цього всього не розуміють, і що в якийсь момент ситуація знову не вибухне.

Тим більше коли губернаторами в регіони їдуть "сопляки", апріорі не готові розмовляти на одному рівні з мерами. Не кажучи вже про боротьбу з пандемією, яка ставить на коліна цілі країни і владні команди.

Який інтерес у тестя Скічко - великого бізнесмена Леоніда Юрушева - до Черкащини, ми поки не знаємо. Але навіть якщо такий є, то поки Юрушев буде вирішувати свої питання за рахунок зайнятої зятем адміністративної позиції, хтось повинен оперативно утримувати регіон, охоплений епідемією. Як тут взагалі можна обійтися без досвіду?

Однак безвідповідальність пацанів з "95-го кварталу" вже безпосередньо загрожує національній безпеці держави.