Блог | Як "піаністи" Януковича приймали КПК України

13 квітня 2012 року о 4 годині 13 хвилин ранку Верховна Рада України більшістю голосів ухвалила нову редакцію Кримінального процесуального кодексу України. За це рішення, як висвітилось на електронному табло для голосувань Верховної Ради України, проголосувало 271 народний депутат України, проти 0, утримались 0, не голосували 12, всього, як було вказано на цьому табло, 283 народних депутатів України, прийняли участь у голосуванні за нову редакцію КПК України (підсумки голосування №1036), пише Віктор Швець для ua-pravo.org.

Відео дня

Але це була неправда! Не 283 народних депутата України прийняли участь у голосуванні за нову редакцію КПК України, а 283 картки народних депутатів України, тобто в залі Верховної Ради України 13 квітня 2012 року о 4 годині 13 хвилин ранку коли відбувалось остаточне затвердження нової редакції КПК України шляхом голосування народних депутатів України – було не більше 30 народних депутатів України, які реально і особисто голосували за цей законопроект. Все решта – це картки народних депутатів України, які фізично в цей момент голосування у залі Верховної Ради України – не були присутні особисто і не голосували особисто, як того вимагає Конституція України.

Таким чином, ухвалення нової редакції КПК України Верховною Радою України 13 квітня 2012 року було здійснено з грубим порушенням Конституції України і прийняття його як закону було здійснено протиправно, у порядку, який є неконституційним.

З огляду на зазначене, КПК України – є нелегітимним і він не може мати юридичної сили у зв’язку з неконституційністю його ухвалення.

Повернемось у той буремний 2012 рік. Політична ситуація в країні все більше загострюється, протистояння між владою і опозицією набуває жорстокого характеру.

В ті дня я був народним депутатом України і Головою Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. За предметом відання саме Комітету, який я очолював у парламенті, було віднесено, зокрема, розробку і супроводження кримінального і кримінально-процесуального законодавства.

Це означало, що без рішення Комітету в залі Верховної Ради України не міг з’явитись будь-який законопроект, який передбачав зміни чи доповнення, або нову редакцію кримінального кодексу або кримінального процесуального кодексу.

При вступі до Ради Європи Україна ще в 1995 році взяла на себе зобов’язання ухвалити у числі інших законів і нову редакцію КПК України, який був прийнятий ще у 1960 році і не відповідав ні Європейським чи світовим стандартам прав людини та і тим реаліям, які змінились в Україні після проголошення незалежності.

Багато разів була спроба ухвалити нову редакцію КПК України, але ні разу вона не була позитивною, перш за все через відсутність політичної волі у вищого керівництва до таких змін.

Ми в Комітеті це розуміли і розуміли і те, що без ухвалення нової редакції КПК України не можна забезпечити приведення у відповідність до Європейських і світових стандартів процесуального законодавства у кримінальній сфері. Був підготовлений проект нової редакції КПК України, багато разів обговорений і серед вчених правознавців, і серед практикуючих юристів, і широких верств населення, і громадських організацій.

Але влада Януковича, яка тоді домінувала у країні не допускала його внесення в парламент і тим більше прийняття.

Але, на початку 2012 року адміністрація Януковича, несподівано для нас в опозиції, почала активно лобіювати ухвалення нової редакції КПК України, але на своїх умовах. Я думаю, ті особи, які були тоді при владі, почали усвідомлювати, що рано чи пізно їм прийдеться відповідати перед українським народом за ті безчинства і беззаконня, яке творили в державі, тотальну корупцію і повальне порушення прав і свобод громадян.

Саме з цими факторами особисто я пов’язую такі поспішні і агресивні дії влади по просуванню нової редакції КПК України, яка була підготовлена в адміністрації Януковича.

Ми в опозиції не сприймали цей КПК України, хоча у ньому і були деякі позитивні речі, але загальне враження було таке, що вони для себе готували цей КПК України і робили все можливе щоб на законодавчому рівні не допустити через складну і заплутану процедуру притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Так і сталося.

Я, як Голова Комітету Верховної Ради України, з трибуни Верховної Ради України відмовився доповідати цей проект КПК України і взагалі вся опозиція відмовилася голосувати за цей КПК України.

Але, владі вдалося шляхом підкупу і примусу зібрати необхідну кількість голосів і КПК України був прийнятий в першому читанні.

Недосконалість проекту КПК України підтвердилась і майже 4500 поправок, які були внесені народними депутатами України до другого читання, там тільки моїх поправок було більше 400.

Але, частина Комітету, яка представляла владу, дуже швидко і формально завершила цю роботу у Комітеті і КПК України був внесений в парламент для остаточного прийняття, що і відбулось 12-13 квітня 2012 року у спосіб, який я написав вище.

Я зараз не аналізую положення КПК України, це окрема тема, я привертаю увагу суспільства до того, що такий важливий для забезпечення прав людини і забезпечення справедливості закон – КПК України є нелегітимний, оскільки прийнятий з істотним порушенням Конституції України.

Те, що зараз відбувається у правоохоронній діяльності, в судах – є підтвердження моїх слів, з цим КПК України чесній людині важко відстояти своє добре ім’я, а кримінального правопорушника, корупціонера фактично не можливо притягти до кримінальної відповідальності.

В 2015 році я звертався до Президента України Порошенка П.О. і звертав його увагу на незаконності ухвалення КПК України і на те, що цей КПК України фактично паралізує кримінально-процесуальний процес і про необхідність ухвалення нового КПК України, який би дійсно був в інтересах прав і свобод людей, але при цьому ефективним у боротьбі з кримінальними правопорушеннями.

До речі, ЗМІ, громадські організації, правозахисники звертали теж увагу тоді на неконституційність ухвалення КПК України і, до речі, просили Януковича ветувати цей КПК України, тому що не можуть 30 народних депутатів України, яких в народі прозвали "піаністами", за весь парламент ухвалювати закони.

І взагалі, прийняття начебто парламентом КПК України – є яскравим підтвердженням повного ігнорування парламентською більшістю і владою Януковича демократичних принципів функціонування парламенту, повне нехтування чи ігнорування Конституції України, Регламенту Верховної Ради України.

Я знаю, що переважна більшість фахівців і практикуючих юристів негативно оцінювала цей КПК України в цілому, хоча окремі положення підтримувала, перш за все в частині демократизації і лібералізації запобіжних заходів. Але ця лібералізація і демократизація відбулась ще до ухвалення нової редакції КПК України шляхом внесення відповідних змін до чинного на той час КПК України.

Те, що цей КПК України – не легітимний, прийнятий з істотним порушенням Конституції України добре відомо, як фахівцям, так і всім, хто цим цікавиться, але я не можу зрозуміти, чому публічно ніхто проти чинності цього Кодексу не виступає.

Я закликаю усю юридичну спільноту, правоохоронні і громадсько-політичні організації, небайдужих громадян включитись в цей процес. Ми повинні домогтися прийняття у законний, конституційний спосіб нового КПК України, який би забезпечив і гарантував конституційні права і свободи громадянам в процесі кримінального провадження, але при цьому був би ефективним правовим механізмом притягнення до відповідальності усіх осіб, які переступили закон і вчинили кримінальне правопорушення.

Ні одна невинна людина не повинна бути притягнута до кримінальної відповідальності, але всі, хто порушив закон повинні нести відповідальність.

(фото з сайу www.pravda.com.ua)

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...