Блог | Відтепер майже всі рішення мають затверджуватися Москвою
По-перше, сам факт статусу Української православної церкви, яка перебуває в канонічному підпорядкуванню і прописується в статуті РПЦ, виключає будь-які дискусії. В статуті РПЦ, не прописується жодна незалежна помісна церква. Там не має ні Польської, ні Албанської, ні Єрусалимської, ні Грузинської, ні Сербської, ні Болгарської, - ні будь-якої іншої.
До статуту РПЦ внесли 10-ту главу. Вона описує стан УПЦ і цей факт свідчить про те, що вона є беззаперечною і невід’ємною частиною РПЦ. Тільки ті, хто не розуміється на канонічному праві або ті, хто хотів посіяти нові дискусії, можуть говорити про незалежність УПЦ.
Автори цієї ідеологічної компанії переслідували дві речі. По-перше, вони хотіли досягти абсолютно взаємовиключних моментів. З одного боку хотіли продемонструвати українській владі і самій УПЦ, що вона набуває нібито більшу автономію. Для того, аби припинити дискусії про адміністративний центр УПЦ у Москві, столиці держави, яка зараз веде проти нас війну, сказали, що тепер такий центр базується у Києві.
Але оскільки Москва ніколи не довіряла і не довірятиме "малоросам", українцям, які підтверджують вірність Москві, а завтра можуть від неї відректися, вона одночасно, тою ж самою рукою придумала механізм, як юридично і канонічно в статутній площині ще більше зобов’язати УПЦ бути залежною від неї.
Читайте: Иметь дело с российским бизнесом – стало очень опасно
Ось вам редакція 10-ої глави статуту, яка затверджена на Архієрейському соборі. У пункті 3-му написано, що будь-яка статутна діяльність УПЦ має одобрюватись Московським патріархом. Досі такого не було, принаймні на рівні формалізованих документів.
Далі. Згідно 6-го пункту ім’я предстоятеля УПЦ має згадуватися у кожному храмі після імені патріарха Московського і всієї Русі. Коментарі тут зайві.
8-ме рішення, за яким будь-які рішення про утворення або знесення єпархій, які входять в РПЦ, теж мають затверджуватися Москвою. І взагалі РПЦ є вищою інстанцією у питання церковної влади УПЦ.
Ось ці конкретні факти і пункти із визначень Архієрейського Собору, тому обговорювати статус УПЦ вже не потрібно. Хоча він визначений як невіддільна частина на правах широкої автономії.
Що таке широка автономія? Канонічне право знає тільки дві форми канонічного статусу для церков. Це автокефалія, тобто повна незалежність, або автономія, тобто напівнезалежний статус. Такого положення як "широка автономія" - немає.
Тому рішення, прийняті на Архієрейському соборі РПЦ, зупиняють дискусійні моменти, пов’язані зі статусом УПЦ. Вона залишилась невід’ємною частиною РПЦ і керованою в усіх відношеннях.
