Відео дня
Блог | Уроки української історії від Путіна
І сказав Каїн своєму братові Авелю: Ходімо в поле. І сталося, коли вони були в полі, то Каїн напав на свого брата Авеля та вбив його.
… І сказав Бог: Що ти зробив? Голос крові твого брата волає до мене із землі.
І тепер проклятий ти від землі.
Книга Буття, 4:8,10,11
В рамках чергового сезонного загострення шизо-параної, Верховний Правитель Росії знову заявив, що росіяни й українці – один народ. Він озвучив свою давню мрію про об’єднання цих народів в єдиній державі (див. 20 вопросов В.Путіну.Интервью ТАСС, 21.02.2020).
Стара формула Гітлера "один народ, одна держава, один фюрер", що стала ідейною основою аншлюсу Австрії та загарбання Судетської області ЧСР – а відтак привела Німеччину до глобальної катастрофи, – знову неприховано звучить у ХХІ столітті при дивному мовчанні друзів Путіна в Європі – пп. Макрона і Меркель. Не зважаючи на жорстокий історичний урок, не забутий людством, зафіксований у вироку Нюрнберзького суду, вождь і вчитель російського неоімперіалізму з притаманною йому сумішшю брехні, нахабства і незнання історії заходився базікати на українські теми щодо етногенезу українського народу, його мови, зловісної ролі Польщі та австрійського генштабу в формуванні українського націоналізму: з самовпевненістю вельможного невігласа Путін повторює вигадки сталінських пропагандистів 1940-1950-х рр., давно забуті сучасною історичною наукою.
Всю цю, образливу для українців пургу президент РФ увінчав заповітною мрією: необхідністю ОБЄДНАННЯ Росії та України – "потому что любое (!) объединение (!!) России и Украины…это создание конкурента, глобального конкурента в Европе и мире (!!!)"
Можна було б і не звертати уваги на маячню смертельно хворої, сповненої ненависті до вільного народу людини, якби не та обставина, що за словами Путіна стоять шість років кривавої війни проти братнього народу, знищення українського життя на окупованих територіях, неприйняття державності України російськими шовіністами.
І хоч у цих мареннях новоявленого "спеціаліста" з проблем історії Польщі та України немає нічого нового, питання виникають.
Не до Путіна, а до рідної Вітчизни:
– Чому президент України, який має захищати честь і державну гідність очолюваної ним країни, не реагує на брехливі, а по суті агресивні заяви Путіна щодо "неіснування" окремої української нації? Зеленський не знає про подібні заяви Гітлера і не чув – чим вони скінчилися?
Ось чим: 12 березня 1938 р сто тисяч солдатів вермахту, 800 танків і 700 літаків порушили державний кордон Австрії й окупували незалежну країну. У зверненні Гітлера до австрійців, зачитаному Геббельсом, були такі слова:
"танкові підрозділи, піхотні дивізії, формування СС та ескадрильї німецьких літаків, ЗАПРОШЕНІ (!) націонал-соціалістичним урядом у Відні, гарантуватимуть австрійському народові можливість вільного (!) вибору, зокрема шляхом справжнього плебісциту свого майбутнього".
Тому до слів російського агресора про "об’єднання" відповідальним державним діячам України слід поставитись дуже серйозно.
Та чи тільки вони "державні"? "діячі"? "українські"? "відповідальні"?
Чому очільники держави мовчки ковтають "історичні" повчання кремлівського невігласа, немовби загіпнотизовані їхньою злобною силою?
Згадаймо Тараса Шевченка:
Німець скаже: "Ви моголи"
"Моголи! Моголи!"
Німець скаже: Ви слав’яне".
"Слав’яне! Слав’яне!"
Питання наступне:
– Чому правду про українську історію має компетентно, з цифрами і картами, відстоювати російський опозиціонер Андрій Іларіонов (низький уклін йому за це!), а не купа українських академічних науковців-істориків, філологів, літературознавців, етнографів etc. etc.?
– що - вони втомилися від війни? Чи бояться вступити в полеміку з Путіним? Між тим, путінські брехні чує весь світ. І частково вірить їм. До цих вигадок з особливою радістю і увагою прислухається проросійська пліснява в Україні, яка мріє про реванш і готується до нього.
Реванш – це коли української держави не існуватиме. Коли українська мова знову буде зведена до рівня "сільської", "відсталої", "хатньої", "неперспективної". Коли для українців знову будуть реставровані Соловки, Сандормохи, Воркути, коли норму на лісоповалах виконуватимуть українські історики, публіцисти, мовознавці.
Мовчання української влади у таких принципових питаннях, як походження української нації, її коріння, що гніздиться в Київській Русі ще з тих часів, коли Московії не існувало – це мовчання ягнят.
Це – програш у битві історій, яку нам нав’язує Москва.
Пам’ятаймо слова американського філософа Джорджа Сантаяни:
"Хто не пам’ятає свого минулого, приречений пережити його знову".
І не забуваймо історії братської любові Каїна до Авеля.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...