Україна вступила до Ради Європи 25 років тому: як це було

Про бажання приєднатися до Ради Європи Україна заявила 14 липня 1992 року

Рівно 25 років тому, 18 жовтня 1995 року, Україна вступила до Ради Європи.

Відео дня

OBOZREVATEL пропонує згадати, що цьому передувало та які зобов'язання взяла на себе наша держава.

Прийняття України до Ради Європи: історія

Про своє бажання приєднатися до Ради Європи Україна заявила 14 липня 1992 року. Так, 16 вересня Верховній Раді було надано статус "спеціально запрошеного гостя" в ПАРЄ (Парламентській асамблеї Ради Європи), і народні депутати України змогли брати участь у роботі асамблеї в Страсбурзі.

Також представники нашої країни отримали можливість брати участь у робочих органах Комітету міністрів РЄ, зокрема, в розробці конвенції про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

1995 року Венеціанська комісія, консультативний орган при Раді Європи, провела правову експертизу проєктів статей нової Конституції України, Сімейного та Адміністративного кодексів, закону про місцеві ради народних депутатів.

9 листопада 1995 року відбулася урочиста церемонія вступу України до Ради Європи

Зобов'язання України перед Радою Європи

26 вересня 1995 року ПАРЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи. Так, державі було надано 12 місць в Асамблеї.

19 жовтня Комітет міністрів Ради Європи одноголосно затвердив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом організації і приєднатися до її Статуту. 31 жовтня 1995 року український парламент ухвалив відповідний закон.

А 9 листопада 1995 року відбулася урочиста церемонія вступу України до РЄ, у якій брала участь українська делегація на чолі з прем'єр-міністром Євгеном Марчуком.

Євген Марчук виступає на церемонії вступу України до Ради Європи, Страсбург, Палац Ради Європи, 9 листопада 1995 року

Ставши членом Ради Європи, Україна взяла на себе низку зобов'язань щодо впровадження в національне законодавство норм і стандартів організації, зокрема щодо вдосконалення законодавства відповідно до правової практики Європейської конвенції з прав людини та основних свобод; прав у медицині і спорті; освіті; соціальних прав; безпеки громадян, демократичних цінностей та культурної спадщини.