Блог | Україна і Nord Stream-2. Які висновки зробить Зеленський?

Спільна заява США та Німеччини, що фактично відчиняє двері для останньої фази запуску газогону "Північний потік-2", стала болючим ударом по безпеці України і першим великим геополітичним фіаско Зеленського.

Відео дня

Звісно, можна говорити, що причин для поступок США й Німеччини на користь Росії чимало, але факт залишається фактом: українці обрали Зеленського президентом і віддали йому безпрецедентну повноту влади для здійснення, в тому числі, й зовнішньої політики. У цьому випадку найнятий народом менеджер не впорався із завданням, і результат – на жаль – не на нашу користь, – пише Андрій Любка у блозі на "Радіо Свобода".

Геополітична самотність

Сторонньому спостерігачу дуже складно окреслити зовнішньополітичну політику Володимира Зеленського. Втім, цілком імовірно, що цілісної політики як такої й не існує, а формується вона ситуативно відповідно до настрою президента і нашіптувань його оточення. Подекуди складається враження, що ми знову повертаємося до сумнозвісної багатовекторності, яка в українській ситуації завжди є рухом в обійми Росії. Зовнішня політика Зеленського сповнена суперечностей і хаотичного борсання у всі напрямки одночасно.

Президент хотів "поглянути у вічі" Путіну і досі запрошує його на двосторонню зустріч

З одного боку, він прийшов до влади на тезах про припинення війни і миру з Росією, на звинуваченнях, що буцімто саме українській владі і олігархам вигідна ця війна. І через це український президент хотів "поглянути у вічі" Путіну і досі запрошує його на двосторонню зустріч.

З іншого боку, він повторює тези про євроінтеграцію і необхідність якнайшвидшого вступу в НАТО. Щоправда, часто робить це в такому стилі, що може в кращому разі ображати, а в гіршому – просто смішити наших західних партнерів. Бо як інакше потрактувати питання з претензіями до Байдена про те, чому Україна досі не в НАТО?

Значно погіршують ситуацію і різноманітні сигнали "свити" Зеленського, які не стримуються в коментарях і заявах, що можуть заподіяти значну шкоду нашому іміджу. Якщо українські посадовці оголошують стратегічним партнером Китай і кажуть, що в нас є багато спільного; якщо представники президентської команди вголос виголошують ниці ультиматуми: мовляв, якщо Захід не буде підтримувати нас, то ми розвернемося на Схід, ‒ то чи можна в такій ситуації очікувати на стабільну, прогнозовану і вигідну для України геополітичну гру наших партнерів? Наслідок у такої зовнішньої політики може бути тільки один – геополітична самотність України.

І ми вже бачимо перші ознаки цієї самотності: питання про Україну вирішують без України і не на користь України. Так виглядає реальна світова політика, де кожен відстоює передусім свої інтереси. Якщо США й Німеччині у цей конкретний момент вигідно підтримати "Північний потік-2", то чому вони мають бути принциповішими за Україну? Адже нещодавно українська партія влади вустами керівника своєї парламентської фракції заявила, що її принципи близькі з постулатами Компартії Китаю; чому ж у такому разі українська влада шукає (і вимагає!) підтримки у США й Німеччини?

Які висновки зробить Зеленський?

Найгіршим наслідком запуску "Північного потоку-2" може бути не втрата газового транзиту через Україну і погіршення безпекової ситуації в регіоні, а хибні висновки, які з цієї ситуації може зробити Володимир Зеленський.

Адже психологічний портрет нашого президента показує, що він схильний до емоційних і непродуманих заяв і вчинків, а відсутність у нього чіткої зовнішньополітичної програми може послужити платформою для різноманітних "вивертів" і розворотів України на політичній мапі світу.

Кажучи простішими словами, існує небезпека, що Зеленський запише це фіаско не на власний рахунок, а звинуватить у всьому Захід, образиться, театрально розвернеться й піде геть. А тобто – загальмує євроінтеграційні процеси і справді почне будувати мости з Китаєм.

У такому разі запуск "Північного потоку-2" стане першим геополітичним фіаско Зеленського, але далеко не останнім. Та є й гірші новини: це будуть не тільки фіаско особисто Зеленського, а ще й поразки всієї України.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...