Україна більше не бідний родич: як Зеленському вдалося вивести дипломатію на новий рівень

Зовнішня політика команди Володимира Зеленського виявилася бурхливою і часом скандальною. Але водночас не можна не визнати, що вперше за 30 років Україна почала демонструвати осмислену дипломатичну стратегію. Готовність нової команди йти на жорсткі заходи і відстоювати інтереси держави помітно контрастує з десятиліттями безхребетного конформізму і цинічного бізнесу з ворогом.

Стартові позиції

З самого початку Зеленському дістався не найкращий дипломатичний спадок. Військовий конфлікт з РФ на сході – з одного боку і постійні корупційні скандали, відсутність реальних реформ, розчарування стратегічних партнерів в Україні – з іншого.

Крім того, всередині країни "патріотичні" попередники залишили у спадок практично відкрите сепаратистське політичне лобі РФ в особі ОПЗЖ. Вони мали величезне фінансування і володіли трьома найпотужнішими медійними майданчиками в країні.

Крім того, відверто кажучи, з легкою усмішкою ставилися і до самої нової команди, яка на чолі з лідером не мала не те що дипломатичного, але навіть політичного досвіду.

Перша перемога – перемир'я

Незважаючи на складності, у новій адміністрації були і свої переваги. По-перше, це підтримка всередині країни. По-друге, надія з боку союзників. По-третє, складне становище РФ, яким на той момент потрібен був мир.

Все це дозволило Зеленському практично відразу здобути одну з найбільш значущих зовнішньополітичних перемог – добитися перемир'я. Саме тоді вперше проявилися дипломатичні таланти Андрія Єрмака – єдиної людини з профільною освітою в оточенні Зеленського.

Але, як і всі ініціативи, мирний кейс Зеленського поставив його під перехресний вогонь опонентів. Володіючи колосальним досвідом, Кремль відразу ж перейшов в контрнаступ і почав продавлювати вигідну собі повістку в "ДНР" і "ЛНР".

Затяжна криза

Усередині країни Москві сприяла проросійська партія "Опозиційна платформа – За життя". Чого тільки коштували поїздки одного з лідерів партії Віктора Медведчука до Москви з метою медійно змусити Зеленського підписати новий газовий контракт з Газпромом. А також в ОПЗЖ лобіювали "мирний план" на вигідних сепаратистам умовах.

Ситуацію посилило охолодження відносин з адміністрацією Трампа, яка заморозила допомогу Україні чи то внаслідок розпалу передвиборної кампанії, то чи через образу на Зеленського, який не став відкривати кримінальні справи на сина Байдена.

На подив "зелений" український президент на шантаж Кремля не піддався.

У відповідь Кремль почав масштабну кампанію з дискредитації української влади через підконтрольну ОПЗЖ. Канали Медведчука почали системну мінусову інформаційну кампанію проти української влади. Вони не гребували навіть темою COVID-19, провокуючи нігілізм в суспільстві і при цьому нав'язуючи Банковій російську вакцину "Супутник-V".

Команда Зеленського і вся країна увійшла в серйозну кризу. Рейтинг ОПЗЖ почав рости, і соратники Кремля вже передчували свою перемогу або на позачергових виборах, або у вигляді дипломатичної капітуляції.

Крок, якого ніхто не очікував

Залізний канцлер Отто фон Бісмарк казав, що тільки талановитий дипломат здатний скористатися наданою удачею, "вчасно вхопившись за край одягу пролітає повз фортуни".

Для Офісу Зеленського таким успіхом стала зміна адміністрації Білого дому, яка проповідувала набагато жорсткішу політику по відношенню до Кремля і пильну увагу до України.

І Банкова можливістю скористалася. Зеленський пішов на рішучі заходи і дав старт першому етапу стратегічного плану, мета якого – припинення російського домінування над Україною як всередині країни, так і на світовій арені. В Офісі президента перед Зеленським за це відповідає Єрмак.

Санкції проти Віктора Медведчука, його оточення і його каналів стали повною несподіванкою для всієї країни, але найбільше – для так званої політичної еліти. Для самих фігурантів з ОПЗЖ – бо вони остаточно розслабилися від безкарності. Це була перемога Зеленського і його команди.

Показовою була невиразна реакція Кремля. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, зазвичай більш різко і радикально розкриває меседжі свого патрона, на цей раз лише заявив, що введення Україною санкцій проти Віктора Медведчука – це "тривожна інформація". Загалом, "висловили занепокоєння".

По суті, це означало, що Москві просто нічого відповісти. Це була блискуча внутрішня політична операція Зеленського з далекосяжними зовнішньополітичними наслідками.

Початок великої гри

З цього моменту Україна почала робити те, чого ніколи не робила за всю свою 30-річну історію: грати в свою гру, грати жорстко і грати на випередження. Але головне – грати!

Київ блискуче скористався розгубленістю Кремля і почав розвивати свій успіх.

Для початку Офіс президента ініціював відкриття кримінальних справ проти знакових "приватівців" Володимира Яценка та Олександра Дубілета практично одночасно з американськими санкціями проти Ігоря Коломойського. Крім того, ОП продавив виключення з фракції "Слуга народу" в парламенті людину Коломойського Олександра Дубінського (також під санкціями США).

За допомогою цього ходу Банкова не тільки послабила хватку ще одного впливового олігарха, який постійно шантажував і вимагав від Банкової преференцій, а й дала гарний помітний посил Білому дому.

До слова, ці та подальші події показали, що Андрій Єрмак помітно синхронізує українську стратегію із зовнішньополітичною порядком США, вдало використовуючи спільні інтереси двох країн.

Так ініціювання Офісом Зеленського "Кримської платформи" вдало збіглося з гострими заявами Байдена щодо РФ, а розслідування Харківських угод – із заявою американської розвідки про непричетність України до втручання у вибори США.

Паралельно Єрмак почав активно посилювати кадри президента на міжнародному напрямку. Оксана Маркарова відправлена послом в США, щоб працювати з демократичним лобі. Ігор Брусило призначений заступником глави ОП, щоб готувати важливі україно-американські переговори щодо спільних дій щодо РФ.

Зовсім недавно Офісу президента вдалося залучити стратегічного партнера США – Канаду – на сторону України у справі збитого Іраном в минулому році українського боїнгу.

Ну і зовсім на днях Київ знизав урожай, посіяний Зеленським ще в травні 2019 року, коли українська сторона провела вдалі переговори з на той момент міністром енергетики США Ріком Перрі з приводу недопущення добудови "Північного Потоку – 2".

Це дало свої результати, коли днями Держдеп змушений був пригрозити додатковими санкціями щодо "Північного Потоку – 2" на вимогу одного Перрі сенатора Теда Круза – в обмін на підтримку ним кандидатури нового керівника ЦРУ.

Замість висновків

Незважаючи на помилки і тимчасову кризу, українська зовнішня політика перебуває на піднесенні. Вперше за роки незалежності Україна більше не поводиться як бідний родич в гостях у світових імперій, але намагається захищати власні інтереси – нехай навіть іноді надмірно прямолінійно. Це дає підстави сподіватися, що Україна врешті-решт стане повноправним членом міжнародної спільноти. Саме такий підхід дозволить нам повернути власні території і остаточно відновити мир.