Блог | Треба їхати: автотранспорт б'є рекорди популярності в Україні
Дорогу здолає той, хто їде – так нині можна сміливо перефразувати відомий давньоіндійський вислів.
Майже кожен з нас хоча б раз на день сідає у авто – чи за кермо, чи то у якості пасажира. Й наше щоденне бажання – щоб рух на дорозі був безпечним, комфортним та швидким.
Саме цього – передусім – і хочу побажати і водіям, і пасажирам – напередодні Дня автомобіліста й дорожника, який будемо святкувати вже цієї неділі.
Професійне свято було започатковане 24 роки тому: у жовтні 1993-го перший президент України Леонід Кравчук підписав відповідний Указ.
За ці чверть століття відбулось чимало змін і в вітчизняній автомобільній галузі, і в дорожньому господарстві. З явились сотні кілометрів нових доріг. Відремонтовано – тисячі кілометрів. В декілька разів збільшилась кількість автомобілів. Сьогодні в середньому кожна третя українська сім я має власне авто. В той же час змушений констатувати: якістю більшості шляхів, станом безпекової інфраструктури на них – як і культурою поведінки на дорогах в цілому – нам ще рано пишатись. На жаль.
До цього ще маємо рости. Підгрунтя для такого зросту є. Маю на увазі Спеціальний дорожній фонд, який запрацює з 2018 року. Він має акумулювати 50 млрд грн щорічно. Ми його створювали саме для того, щоб дорожня галузь отримала врешті захищений рядок у бюджеті. Значна частина надходжень до Спеціального дорожнього фонду піде на розбудову доріг. 5% -- на заходи по безпеці руху. Вперше в історії країни на це виділяються кошти. Це значить – держава врешті повернулась обличчям до своїх доріг та до громадян на тих дорогах. Це дає надію.
Ми розпочали свою складну й важку дорогу до європейської країни – до країни, де будуть нові автостради, ввічливі патрульні, законослухняні водії й пішоходи. Де працюють закони. Цей шлях не буде коротким, але ми мусимо його подолати. Гідно й з честю.
Адже ми – чи не найвідважніші водії у світі! Бо вміємо хоробро проїжджати сотні кілометрів по вщент розбитих трасах.
І точно – найвідчайдушніші дорожники. Бо здатні ремонтувати ті ж таки траси і в пекельну жару, й у лютий мороз, й під дощем, й у сніг.
Втім, дуже хочу, щоб приводів проявляти героїзм на шляхах у нас було якомога менше.
Щоб автодорожня галузь врешті вийшла з зони турбулентності й почалась ера її сталого розвитку. Адже саме вона – кровоносна система вітчизняної економіки, фундамент інфраструктури країни. Економічний зріст, залучення інвестицій, перехід на інший рівень якості життя суспільства неможливі без розвитку в сферах автотранспорту й дорожнього господарства.
Від їх чіткої роботи залежить стан справ майже в усіх напрямках: в промисловості, в агропромі, у військовій справі, у соціальній сфері.
Не можу не сказати декілька окремих слів про автотранспортну галузь. В Україні на неї покладено надзвичайно важливу соціальну функцію. Лише один факт: автотранспорт посідає перше місце з перевезення пасажирів, його послугами щороку користуються біля 2 млн наших співвітчизників.
Шановні автомобілісти й дорожники!
До вже озвучених вище побажань напередодні професійного свята хочу додати: щиро бажаю, щоб ваші професії шанувались та цінувались, щоб ріс престиж вашої непростої праці.
Дякую вам за вашу небайдужість. За те, що не даєте владі розслабитись. Що намагаєтесь долучитись до процесу справжніх, а не популістських реформ та змін у галузі.
Нехай ваша дорога завжди буде легкою, просторою й світлою. Зеленого вам світла в усіх добрих починаннях! Безпеки. Миру. Благополуччя й здоров я. Тримаймо кермо! Ми здолаємо дорогу.
