Блог | Томос не залишає Росії варіантів для маневру
Для мене точкою нашого неповернення став початок 2016. Саме тоді, на мій погляд, була зроблена перша серйозна спроба повернути Україну назад до СРСР. На фоні збідніння населення, яке стало дуже відчутним в 2015, на фоні поразок на фронті на початку 2015, на фоні розчарування тим, що не все робиться з помахом чарівної палички, на фоні пропаганди, на фоні зданої без бою інформаційної війни, в тому числі через диверсантів і саботажників в МІП, була зроблена спроба дестабілізувати ситуацію в країні через парламентські перевибори, які приводили просто до хаосу.
І країна би зупинилася в бідосі, що була в 2015, не отримала би асоціації, безвізу, кредитів МВФ і щоразу то більше скочувалася би до економічному і соціальному плані, а про безпекові питання вже годі й говорити...
Саме так, на мій погляд, і виглядав план, який мав бути реалізованим внаслідок нічим не мотивованого виходу двох чи трьох фракцій з коаліції, внаслідок маніпулятивного офшорного "розслідування", внаслідок саботажу і раптової відставки "найкращого технократа" Абрамавічуса та інших подібних "збігів".
Але тоді ми встояли.
За це треба подякувати Народному Фронту і особисто Яценюку, які знайшли в собі мужність прийняти державницьке рішення залишитися в коаліції після відставки Яценюка.
І так само тоді стало зрозуміло, що Порошенко - це не Ющенко, і цей точно не профукає. Що й підтверджувалося подальшими діями і буквальним вигризанням Асоціації, безвізу, санкцій, зброї і т.д. під істерики зрадників про зраду.
Читайте: Порошенко не святой, но...
Кожна з цих подій (підписання угоди про асоціацію з ЄС в повному обсязі, безвіз, отримання зброї і т.д.) самі по собі ставали наступними точками неповерення.
Але подія, яка відбулася сьогодні - це глобальна точка неповернення, тому що вона визначає національну ідентичність українців, відмінність українців від інших народів, особливість українців і вектор руху та розвитку держави українців. І цей вектор відтепер визначається повною мірою самостійно, а не в кремлі і не на лубянці.
Вже не кажучи за історичне значення події до якої українці йшли століттями.
Вже не кажучи за безпекову складову події, бо я добре пам'ятаю куди під час побиття і розстрілів на Майдані бігав за благословенням Янукович, куди завозили зброю навесні 2014, де ховалися терористи і хто транслював і транслює в церковних стінах кремлівську пропаганду.
Крім того, сьогоднішня історична подія значно звужує варіанти дій для ворога, який націлений змінити ситуацію на майбутніх виборах 2019 року.
Тому як би не малював дєд з половинкою питаннячка "рейтинги" з якимось сортами гною, що, заср*вшись по вуха, знову обіцяють нам золоті гори, апелюючи до влади фразою: "Чому відгодований нами Ситник не розучив нас красти і брехати і не посадив нас в тюрму?", як би не намагалися протиставити Порошенку якусь штучносхрещену дічь додонів з пашинянами.... відтепер вибір буде простий: або Україна, або спроби повернутися до СРСР.
І результати вибору українців також відомі, бо Томос не залишає росії варіантів для маневру. Ми бачили цей результат 27 і 28 липня 2018 року на вулицях Києва.
