Блог | Рішення ЄСПЛ щодо Криму не буде мати для Росії наслідків
Рішення ЄСПЛ за позовом України проти Росії щодо фактичного контролю над анексованим Кримом знову продемонструвало, що у сучасному світі існують дві системи міжнародного права - загальноприйнята і ... російська
Окупація Криму стала кульмінацією у створенні цієї паралельної системи міжнародного права. Після того, як Росія встановила фактичний контроль над територіями колишніх радянських республік - Придністров'ям, Абхазією і Південною Осетією - вона легалізувала власний контроль над Кримом, офіційно оформила приєднання окупованої території. І саме це рішення стало одним з головних доказів, які призвели до рішення ЄСПЛ, пише Віталій Портніков для espreso.tv.
Однак це рішення - як і будь-які інші рішення міжнародних інституцій - не матиме для Росії ніяких реальних наслідків. Бо саме після анексії Криму Кремль остаточно визначився з відмовою від пріоритету міжнародного правосуддя, а потім і оформив цю відмову у новій редакції Конституції Росії.
По суті, Путін пішов тим самим шляхом, яким пішов Сталін після Другої Світової війни - тільки у "скороченому" варіанті. Радянський Союз займався тим самим і у Європі, і у Азії - фактична анексія країн Балтії і Туви, оформлення розколу Німеччини, контроль над територіями країн Центральної Європи, визнання комуністичних урядів у Китаї і у Кореї. У 1975 році, незважаючи на те, що не всі західні уряди погоджувалися з таким підходом до міжнародного права, сталінські рішення були оформлені під час наради в Гельсінкі - причому підписи під його Заключним актом поставили не тільки керівники європейських країн, але і президент США разом із генеральним секретарем ЦК КПРС. Чотирма роками раніше КНР зайняло місце Китайської республіки в ООН, а уряд Чан Кайши - до того моменту немов би законний уряд Китаю - вже офіційно "стиснувся" до розмірів острова Тайвань. Так що у Сталіна все вийшло. І навіть коли у 1991 році розпався Радянський Союз і зник Варшавський договір, це аж ніяк не призвело до остаточного демонтажу сталінської системи світу. А головне - не призвело до демонтажу принципових підходів Кремля до міжнародного права.
І про це потрібно пам'ятати, коли ми говоримо про українські успіхи у міжнародних судах. Чим довше Росія зберігає фактичний контроль над окупованими нею територіями, тим більше спокуса привести цей контроль у відповідність з нормами міжнародного права на який-небудь черговій конференції у Гельсінкі. І навіть якщо після цієї конференції путінський режим впаде - як розвалився комуністичний режим у СРСР - це зовсім не буде гарантією того, що нова Росія позбудеться усіх своїх територіальних надбань. Більш того - у неї з'явиться куди більше шансів їх утримати.
