Пономарьов: Путін хоче створити "слов'янський" СРСР, а росіяни не бачать війни проти України. Інтерв'ю

Президенту Росії Володимиру Путіну наразі не потрібні окремі території України. Глава держави-агресора хоче заволодіти державою повністю. Адже він не відмовився від своєї мети створити "союз суверенних слов'янських республік", так званий новий СРСР.

При цьому 90% громадян РФ переконані, що їхня країна не воює з Україною. Наша країна перебуватиме в умовах загрози з боку Росії доти, доки Путін живий. Але й до таких умов можна пристосуватися, як це зробив, наприклад, Ізраїль.

Такі заяви в авторській програмі Олексія Шевчука "Особистий доказ" на телеканалі OBOZREVATEL зробив російський опозиційний політик Ілля Пономарьов (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця цієї публікації).

– Путін у конвульсіях намагається анексувати територію української держави. Наразі всі світові ЗМІ кричать про те, що на території України станеться збройний конфлікт. Що взагалі відбувається?

– Треба розуміти, що Крим – це одне питання, а Україна загалом – це інше питання. Я абсолютно переконаний, що Путіну не потрібні ще якісь шматки України, Путіну потрібна Україна цілком.

Путін думає, як увійти в історію. Для нього Крим – це питання рейтингу тут і зараз. Він падав, була образа у вигляді Майдану, двічі повалений однією і тією самою революцією президент Янукович, якого підтримував Путін. "Акелла схибив", треба було щось зробити.

Але зараз він думає далі, думає ширше. До речі, з рейтингом також не все гаразд. Але він розуміє, що якимсь Донбасом цей рейтинг не поправити. А ось відновлення СРСР – так, це могло б бути для росіян дуже сильним ходом. Але для цього треба не шматок, треба цілком.

– Ми бачили події у Білорусі, в Казахстані. Він справді хоче зібрати ці пазли до соціалістичного союзу чи це лише наміри, які так виглядають?

– Я думаю, що це справді план. Єдине, що ви сказали "соціалістичний" союз. Я сказав би, слов'янський союз. Цілком імовірно, що ця нова держава і називатиметься "СРСР", тільки не "радянський" і не "соціалістичний", а якийсь "союз суверенних слов'янських республік".

– Що думають про це росіяни?

– Росіяни здебільшого не розуміють, що йде війна. Якщо ви проведете соцопитування в окремо взятій Рязані, то 90% людей скажуть, що війни немає. Люди в Росії вважають, що в Україні є громадянський конфлікт. Вони визнають, що Росія допомагає, "і це правильно, допомогти російськомовним, нашим братам". Але те, що Росія є стороною конфлікту, – ні, переважна більшість скаже, що це не так.

При цьому вони дуже бояться війни. Зараз дуже актуалізоване питання цього страху – "товаришу Путіну, не треба війни".

– Який сьогодні антирейтинг Путіна?

– Антирейтинг можна сформулювати подвійно. Антирейтинг політика – будь-хто, аби не цей. А коли людину запитають – "гів*о, але звичне". Це ось про Путіна. Він сам ніколи не каже: я супер, я найкращий. Він каже: інші гірші, я звичне зло. Це його головний меседж.

Для росіян Путін – менше зло.

– Кажуть, що Путін тяжко хворий. Ми бачили великий стіл, очисник повітря, в кінці столу Путін, до якого періодично когось привозять на аудієнцію. Що з ним відбувається?

– Я не вважаю, що він хворий. Він, звичайно ж, періодично хворіє, як будь-яка жива людина. І рано чи пізно, як будь-яка жива людина, він помре. Але медицина творить дива, за цими довгими столами ми бачимо, що за цією справою він стежить і оберігається, щоб прожити довше.

Але ця конспірологія заважає. За його діями видно, що він сам не планує йти з влади у найближчі 2-3 роки. Він сам не думає, що хворий.

– 16 лютого називалося як дата нападу Путіна на Україну. Наразі називаються нові дати. Ми житимемо в постійному стані бойової готовності, як Ізраїль?

– Поки Путін живий, ми житимемо в цьому стані. Але одна справа жити в стані, в якому живе Ізраїль – ніхто не боїться приходити з інвестиціями в Ізраїль, незважаючи на постійну загрозу з боку арабських держав. Люди із задоволенням іммігрують до Ізраїлю.

Нам потрібно дійти того ж стану. Тому що стан, в якому ми перебуваємо тут і зараз, – це дуже далеко від цього. Я б не сказав про паніку в суспільстві, але в бізнес-середовищі цей стан є панічним. Люди буквально не знають, що буде завтра.

Я впевнений, що і Путін, і Байден знали, що 16 числа нічого не станеться. Але і Кремль, і Вашингтон вирішували свої проблеми.

– Які проблеми вирішували Кремль та Вашингтон, коли паніка була скрізь?

– Я думаю, що Вашингтон вирішував дві проблеми: одна зовнішня проблема, інша внутрішня. Зовнішня полягає в тому, що за час Трампа єдність НАТО була сильно розхитана. Треба було струсити, відновити єдність, показати: ось ворог, ось друг, слухайтеся. І це було досягнуто.

Інша історія – внутрішньополітична, рейтинг самого Байдена. Ми бачили все, що відбувалося влітку з виходом з Кабула. Особистий авторитет Байдена побудований на зовнішній політиці, і тут такі косяки. Йому була потрібна якась яскрава зовнішньополітична перемога.

Він створив небезпеку, якої точно знав, що не існувало. Він думав, що як бетмен стане на кордоні, і війська не підуть уперед. Цього він досяг.

– На нинішній день є хоча б один лідер опозиції у РФ?

– Опозиції у РФ немає. Є опозиціонери, але нема організованих політичних структур. Є так звана системна опозиція, яку іронічно називають "опозиція його величності", але це також опозиція. Наприклад, КПРФ у Держдумі голосує не так, як "Єдина Росія", вони дискутують, вносять поправки до якихось законопроєктів. Але вони єдині з погляду тієї системи, яку побудував Путін.

А щодо несистемної опозиції, яка хотіла демонтувати систему, режим, то наразі вона повністю розгромлена.

– Вас асоціювали з Нємцовим – як його другом, колегою, теж опозиціонером.

– Я з Борею Нємцовим, звичайно, дружив, але я не можу сказати, що був його нерозлучним приятелем, і вже точно в політичному плані ми були в абсолютно протилежних частинах. Він чіткий правий, я чіткий лівий, ми один одного постійно критикували і досить жорстко. Але це не заважало мати добрі особисті стосунки, бо ми не переходили на особистості.

Наприклад, із Навальним у мене ворожнеча, бо він постійно переходить на особистості.

– Навальний узагалі сказав, що ви причетні до розтрат у Сколкові, що ви не дали створити кремнієву долину в РФ.

– Так він не говорив. Олексія я дуже добре знаю. Був час, коли ми з ним дружили, але в нього така стратегія, що він має бути один. Він використовує будь-яку можливість для того, щоб напасти на будь-яких колег з опозиції. Хтось підставляється – і він одразу в цю історію б'є.

Він нападав і на Нємцова, і на мене, і на Каспарова, і на Гудкова. На всіх абсолютно. Тільки він один святий, решта гів*о. Це особливість його характеру, тому ми з ним в особистому плані не дружимо.

Звичайно, в момент Х ми будемо з одного боку барикад, але як людина він гів*о.