Путін поставив Зеленського на лічильник. Меркель і Макрон на боці Росії – Піонтковський
Нинішнє залагодження конфлікту на Донбасі нагадує часи 2013 року, коли Віктор Янукович опинився перед складним вибором – підписати угоду з Європейським Союзом чи залишитися під впливом Росії та Володимира Путіна зокрема. Чому Україна у 2020 році знову опинилася в подібній ситуації і який же вибір зробить президент Володимир Зеленський – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів політичний аналітик Андрій Піонтковський.
– Українські блогери писали, що, перебуваючи в Омані, Зеленський міг зустрічатися з помічником Путіна по Донбасу – Владиславом Сурковим. Наскільки це ймовірно?
– Україна перебуває на шляху до повзучої капітуляції, адже взяла на себе формальні зобов'язання дотримуватися путінської інтерпретації Мінських домовленостей, що, як відомо, полягає у вштовхуванні "лугандонії" в тіло України. Крім цього, це і легітимізація військово-терористичного плацдарму російської армії та спецслужб, проведення виборів на окупованій території – все те, що СРСР робив у Східній Європі в роки Холодної війни.
Цей пункт полягає у формулі Штайнмаєра і Україна ніби почала брати участь у путінській грі.
Наступний акт був підписаний 12 грудня на нормандській зустрічі у Парижі вже на вищому рівні між президентом Зеленським та підписами трьох глав держав – Франції, Німеччини та Росії. Я тоді зазначив і зараз повторю, що Зеленський намагався гідно себе проявити на пресконференції, він там зухвало виголошував слова про агресію, окупацію і повернення Криму. Все це було дуже приємно спостерігати патріотам України, але це не заперечує факт, що він підписав документ, який передбачає рух України у бік приєднання до неї ОРДЛО, про що той-таки Сурков каже абсолютно відкрито.
– Наступна зустріч у нормандському форматі має відбутися у квітні. Прогнози сумні?
– Навіть більше, використовуючи напівкримінальний жаргон, який запанував у російській політиці, Зеленського поставили на лічильник і призначили йому наступну "стрілу" на квітень цього року. До того часу він має реалізувати підписані в Парижі угоди, а саме провести через Раду і навіть внести в Конституцію пропозицію щодо особливого статусу Донбасу і щодо проведення виборів на окупованих територіях.
Шлях уже обрано, він повільний, щоб не сильно травмувати публіку. У цьому світлі гіпотеза про зустріч Зеленського із Сурковим в Омані видається достатньо імовірною.
Для мене тривожнішим на шляху України до капітуляції є навіть не ця можлива зустріч, а перемовини 11 січня в Москві Ангели Меркель і Володимира Путіна. Якщо в Парижі на боці Путіна працював Макрон (це ціла окрема тема пояснювати, чому він так різко змінив свої погляди), то Меркель якось намагалася зберегти баланс і гідність. А той факт, що після скандалу з розстрілом німецького громадянина на вулицях Берліна, з початком військової активності Росії в Лівії, вона просто прибігла до Путіна. На їхній спільній пресконференції Меркель кивала йому не тільки щодо його брехні стосовно Лівії, що там немає наших військовослужбовців, це якісь їхтамнєти, вона також ствердно кивала щодо всіх питань, які стосуються України. Мовляв, треба виконувати останні рішення мінського процесу і Мінський договір.
Це означає, що Меркель остаточно перейшла на бік, де перебуває Макрон. На тій "стрілці", яку призначили Зеленському на квітень, проти нього одного буде троє людей із єдиною позицією. І я навіть не збираюся засуджувати Меркель. Давайте згадаємо, скільки всього вона за останні 5 років зробила для України за того страшного опору німецького бізнесу, зацікавленого в угодах із Кремлем і партнерів по коаліції. Незважаючи на проросійську шредерівську спадщину, вона все ж тримала певний рівень підтримки України. Я ще раз повторю фразу, яку багато разів писав: Захід ніколи не буде більш проукраїнським, ніж українська держава. Якщо Україна двічі підписується під вбивчим для неї путінським документом, чому за Україну має боротися Меркель? Тому нинішнє становище України в нормандській четвірці – це логічний і закономірний підсумок дій нової влади.
– Тобто ви схиляєтеся до того, що Зеленський в Оман їздив не тільки відпочивати, але й вирішувати якісь справи з Росією?
– Думаю, що так. Вони ж іще прокололися з літаком Медведчука. Переговори щодо подальшого приєднання ОРДЛО до України в Омані були. Чи був там Сурков – не знаю. Може і був, хоча в той час він більше займався Абхазією. Потім президент не може відзвітувати про своє перебування, літак Медведчука... На 100% я впевнений, що переговори були і кореспондувалися з тим, що відбувалося на той час у Москві. Меркель, зрозуміло, була в курсі справи. Ще раз повторю, Меркель, та й Макрон, не можуть бути більш проукраїнськими, ніж самі українські політики.
– Якщо Зеленський підписався впровадити путінські тези стосовно Донбасу до квітня, то як йому це вдасться, якщо активна частина українського суспільства виступає проти?
– Проблема активної частини суспільства, яка виступає проти російської інтерпретації Мінських угод, якій я дуже співчуваю і навіть вважаю себе певною мірою її частиною, в тому, що у неї зараз немає активного суб'єкта. Хто висловлює невдоволення? Було оголошено про створення руху "Ні капітуляції", там є багато гідних людей, але поки ми не бачимо одного голосу. Вакарчук, який міг бути потенційним голосом цієї опозиції, останнім часом знизив активність. При цьому протилежна сторона працює активно. У людини, яка дивиться українські ЗМІ, не склалося б враження, що більша частина суспільства проти. Деякі ЗМІ активно займаються найвідвертішою проросійською пропагандою. У ворогів української державності є голос, я згоден із більшістю активного політичного класу, але я не бачу спектра, що озвучує його волю, і не чую його голосу.
– Вам не здається, що частина електорату Зеленського, як власне і люди з його команди, головним ворогом вважають колишнього президента Порошенка?
– Демонізація Порошенка була частиною всієї цієї компанії. Звісно, їхня політика – це повний розрив із політикою Порошенка, коли Україна мала повну підтримку у Європі. У нормандській групі проти Путіна тоді грало троє, а зараз вони вже грають проти Зеленського.
– У чому проблема? Недостатня професійність команди Зеленського?
– В оточенні Зеленського є люди, які налаштовані на дружбу з Росією. Щодо самого Зеленського я навіть не хочу робити припущень. Яка різниця, чи він свідомо зрадник, чи просто слабка людина. Ця група користується симпатією переважної більшості українських ЗМІ і просуває пропаганду про боротьбу з якимось кривавим баригою Порошенком. Ось це їхня основна позиція. Немає сильної і гідної відповіді їм. Патріоти України якось розрізнені, роздроблені і практично не представлені у ЗМІ і на ТБ.
Трагедія України в тому, що принаймні 10-15% населення – це ті, хто голосував за "Опозиційний блок", який є ворогом державності України. Нічого не поробиш, демократична Україна не може просто так позбутися їх. Є люди, які представляють їхні погляди, і ця меншість захопила зараз владу. Деякі з них зробили вибір на користь Росії. Іншим людям з української влади ніякого вибору і не треба робити. Вони за переконаннями ще з народження були людьми тих 15%, які є ворогами державності України. Зараз вони захопили владу. Це геніальна операція КДБ і російської пропаганди. Вони не могли безпосередньо поставити цих людей при владі, треба було придумати таку прокладку, як Зеленський. Ось вам уся суть проведеної операції.
Читайте: Зеленський носить маски, а Росія мріє зробити з України селюка – скандальний російський професор
– Чергова година Х для України – це зустріч Путіна і Зеленського у квітні?
– Годинник цокає, Україна поставлена на лічильник. Кожен рух стрілки, що наближає до цієї дати, змушуватиме Зеленського по суті рухатися в напрямку Росії. Сенс зустрічі в Омані був саме в тому, щоб нагадати про його зобов'язання, підписані в Парижі.
І тут, до речі, розповім вам історію, яку мені переказував посол однієї з європейських країн. Пам'ятаєте, як Янукович абсолютно несподівано відмовився від європейської асоціації? Він тримався десь до листопада 2013 року. Розмовляючи з одним із послів, я запитав: "А чого ж злякався Янукович?". І він мені відповів: "На останній зустрічі Путін йому пояснив – його просто вб'ють". Не виключаю, що Зеленському могли сказати те ж саме.