Блог | Росію примусили визнати відповідальність за події на Донбасі

Сьогодні четверта річниця Мінських домовленостей. Чи були вони продуктивними і що буде з ними далі, враховуючи те, що Захарченка вбили? - Ред.

Відео дня

Я вважаю, було би корисно освіжити в пам'яті текст Мінських домовленостей, тому що дуже багато коментарів, в тому числі поважних, офіційних осіб з приводу цих угод були досить непрофесійними, оскільки люди як на мене просто не бачили тексту. Чому це важливо?

Перше. Ви не знайдете офіційної української версії цих Мінських домовленостей, так само ви не знайдете офіційного англійського перекладу. Єдиний текст, який є, написаний російською мовою, причому Googleдає перше посилання на сайт президента Росії. Це дає нам деякі приводи здогадуватись, де був написаний текст Мінських угод. Тобто він був написаний у Росії і він був написаний в інтересах Росії. Це важливо пам’ятати.

Друге, що в цьому тексті також цікавить, це те, що там вказаний термін дії Мінських домовленостей. Ми сьогодні відзначаємо четверту річницю домовленостей, які вже давно втратили свою силу, але до них продовжують апелювати. Я не кажу, що це аж дуже погано, можливо в цьому якийсь сенс є, тому що більше ніяких угод немає.

Третє, що також важливо, і пов’язано з першим пунктом. Там немає жодних формальних зобов’язань Російської Федерації. Там є певні натяки на те, що Росія там присутня, але прямо в тексті про якісь зобов’язання РФ не сказано.

Читайте: Почему убрали Захарченко

Що стосується прізвищ підписантів, там теж є великі питання до представників. Наскільки був уповноважений Кучма підписувати, який був його офіційний статус на той момент, чи були на це директиви українського уряду? В угоді два прізвища - Плотницький і Захарченко - вказані як фізичні особи. Тобто вони не підписували ці домовленості, як уповноважені представники ворогуючої сторони.

Тому взагалі як кажуть колеги юристи, міжнародники, Мінські домовленості були нікчемними. Це не якийсь там епітет, це юридичний термін. Ці домовленості були нікчемними з моменту їх підписання. І чотири роки поспіль ми бачимо, що вони не призвели до врегулювання конфлікту.

З позитиву, якого вдалось досягти за рахунок цих домовленостей на папері чи домовленостей, які були тоді досягнені в Нормандському форматі - до певної міри були знижена ескалація конфлікту.

По-друге, протягом цього часу, який минув, сам дух цих домовленостей також був до певної міри трансформований, тому що Росію все таки примусили якщо не де-юре, то де-факто визнати відповідальність за те, що відбувається на Донбасі. Під це були введені санкції, які прив’язані до виконання Росією зобов’язань, яких формально в цих домовленостях немає. Це те, що стосується позитиву.

Далі те, що стосується перспектив, можливо пов’язаних з ліквідацією Захарченко. Можливо була спроба по гарячим слідам у Росії використати максимально цю подію для того, щоб переглянути якимось чином Нормандський формат чи Мінські домовленості. Деякі заяви продовжують лунати. Але скоріш за все вони не підуть на цей крок розірвання Мінських угод. Одна з головних причин, на мою думку, це те, що Росія насамперед зацікавлена в тому, щоб примусити Україну виконати політичну частину цих домовленостей. На сьогодні це єдиний документ.

Документу про продовження Мінських угод не було. Це такі неформальні домовленості, і всі до них апелюють. Мінські угоди продовжують жити своїм життям, тому що всі розуміють наскільки вони є недосконалими, і кожна сторона намагається трактувати їх по-своєму і з цього мати якусь користь.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...