Блог | Криза угорсько-українських відносин: що замовчує Будапешт

За минулий рік Угорщина перейшла на якісно новий рівень інформаційної війни проти України, комбінуючи методи російської пропаганди з просуванням власних територіальних амбіцій.

Постійні звинувачення Угорщини на адресу українського уряду у порушеннях прав угорської меншини Закарпаття вже стали настільки буденною річчю, що інколи мимоволі виникають сумніви, а може дійсно Україна в чомусь неправа? Насправді дивно, адже в нашій державі змінились президент, глави Уряду, міністри освіти, очільники силових відомств та губернатори, а в Будапешті повторюють як мантру – "наших б’ють". Про це 10 березня в черговий раз розповідав міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто, виступаючи в угорському парламенті.

Цей виступ можна було б вважати традиційним, адже у ньому вчергове йшлося про продовження блокування Угорщиною співпраці Україна-НАТО, але наступна частина спічу Сійярто була схожа скоріше на виправдання за проросійську політичну повістку нашого сусіда. Як то кажуть, "на злодію і шапка горить".

То чи є за що виправдовуватись угорському політику? Виявляється, що є.

Так, у жовтні 2017 року депутати Національної асамблеї Угорщини прийняли звернення до Державної Думи РФ з вимогою втрутитись у внутрішні справи України задля скасування норм 7 статті Закону України "Про освіту", яка регулює навчання державною мовою та мовою національних меншин відповідно.

У подальшому угорська сторона намагалась приховати вказаний факт, однак 4 грудня 2019 року спікер російського парламенту В’ячеслав Володін публічно підтвердив наявність вказаного документу, який було опубліковано на сайті Держдуми РФ, та заявив про те, що Росія спільно з Угорщиною будуть захищати права нацменшин в Україні.

У квітні 2019 року заступник голови Національної асамблеї Угорщини Томаш Шнайдер, перебуваючи із приватним візитом у с.Вари Берегівського району Закарпатської області, розмістив відеозвернення, у якому в кращих традиціях російської пропаганди вказав на необхідність створення у Закарпатській області територіальної та економічної автономій, а також запевнив у активному сприянні Угорщини у реалізації вказаних намірів.

Ба більше, 30 грудня 2019 року в інтерв’ю угорському ресурсу "Кarpathir" Томаш Шнайдер заявив: "..я хочу, щоб колись процвітаюча і успішна Угорщина була оточена перлами угорських автономій по типу Південного Тироля, на Закарпатті, Секейському краї та регіоні Воєводина. Я не наївний, я знаю, що завтра це не відбудеться, але ми над цим працюємо".

Не відстають у проросійській риториці і угорські державні ЗМІ, які не втрачають нагоди догодити РФ, позначивши Крим російською територією. Так, 29 листопада 2019 року на угорському державному телеканалі "М1" вийшов сюжет про екологічну ситуацію на березі Азовського моря ("Meduzak az Azovi-tenger partjan"), де місце події визначено як "Кримський півострів, Росія, 2019, листопад 27".

Окрім відвертих фактів підігравання країні-агресору, угорські урядовці не цураються постійно порушувати вітчизняне законодавство. Так, не дивлячись на те, що агітація на українських виборах з боку іноземців заборонена та є адміністративним правопорушенням, у ході літньої парламентської кампанії Державний секретар Канцелярії прем’єр-міністра Угорщини з питань національної політики Арпад Потапі неодноразово агітував закарпатців проголосувати за кандидатів від угорської коаліції. Тим самим займався і Парламентський Державний секретар МЗС Угорщини Левенте Мадяр.

Тож чи вправі іноземна країна, яка відверто плює на українські закони та міжнародні дипломатичні норми, дорікати нашій державі у тому що вона щось неправильно робить? Питання риторичне.