Вихід США з ядерної угоди з Іраном робить світ більш небезпечним, ускладнює роззброєння та знецінює дипломатію на користь військових. Європі треба спробувати мінімізувати наслідки, вважає Маттіас фон Гайн.У диво вже ніхто не вірив. Лише незадовго до оголошення Дональдом Трампом цього рішення висловлювалися припущення, наскільки радикальним може бути вихід США з ядерної угоди з Іраном та чи залишаться відкритими бодай-які двері, й чи матимуть ефект дипломатичні ініціативи Європи. Тепер ми знаємо напевно: США виходять зі Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA), а санкції щодо Ірану, призупинені за умовами угоди, будуть відновлені. Це - найнебезпечніший варіант відмови США від угоди з усіх обговорюваних раніше.

Відео дня

Більш безпечним і мирним світ через це не буде. Прямий наслідок - під час виступу Трампа ще більше зросли акції оборонних підприємств. Більш далека перспектива: вихід США з угоди аж ніяк не сприятиме успіху на майбутній зустрічі з очільником Північної Кореї Кім Чен Ином.

Аргументи Трампа такі: завдяки угоді не вдалося захистити безпекові інтереси США. Проте, як цьому має допомогти вихід з угоди, залишається президентською таємницею. JCPOA стала на заваді Ірану на шляху до атомної бомби, чим серед іншого запобігла гонці озброєнь в регіоні. Саме цю мету переслідувала угода, і її було досягнуто. Навіть новий міністр закордонних справ Трампа Mайк Помпео не сумнівався у тому, що Тегеран дотримувався своїх зобов'язань за цією угодою.

На думку французького дипломата, який аналізував рішення глави Білого дому для організації Crisis Group, у Трампа "немає жодних проблем з ядерною угодою - у нього є проблема з ісламською республікою Іран". Тому чотири місяці переговорів між європейськими партнерами JCPOA та США були приречені на провал від самого початку - попри поступки Європи та дипломатичні зусилля через візити Макрона, Меркель та Джонсона.

Tрамп послідовно зібрав довкола себе у Білому домі "іранських яструбів". Окрім державного секретаря Помпео, це новий радник з національної безпеки Джон Болтон. У 2017 році він написав: "Мета США має полягати в тому, щоб покласти край Ісламській революції 1979 року до її 40-ї річниці". Cловосполучення "зміна режиму" в контексті Ірану з'являлось загрозливо часто. Загрозливо, адже Болтон вже зіграв визначну роль перед війною в Іраку у 2003 році. Катастрофічні наслідки цієї агресивної війни, яка відбулася усупереч міжнародному праву, для всього регіону добре відомі, як і те, що приводи для неї базувалися на брехні.

У своєму поясненні виходу з ядерної угоди з Іраном американський президент недвозначно послався на заяву прем'єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху на початку минулого тижня. Однак виступ останнього був абсолютно пропагандистським шоу: cтарі та сумнівні матеріали були перероблені та переупаковані без урахування нинішнього статусу іранської ядерної програми. І навіть якщо сприйняти це шоу серйозно, то тільки як аргумент на користь JCPOA - доведеного ефективного засобу для стримування ядерних амбіцій Ірану.

Рішення Трампа ставить під сумнів результат 12-річної інтенсивної дипломатії, не пропонуючи жодних альтернатив. Багато чого нині залежатиме відєдності європейців, їхньої стійкості та готовності разом з партнерами по угоді Росією та Китаєм запропонувати Ірану достатні стимули для подальшого дотримання умов угоди, попри вихід з неї США.

Трансатлантичний розкол поглиблюватиметься.

Очевидно, посилення тиску на Тегеран сприятиме консервативним силам у владі, а поміркованих змусить перейти до оборони. Це підвищує ймовірність ескалації ситуації у численних конфліктах між Єменом, Сирією, Лівією та Іраком.

На ще більш далеку відстань посувається створення архітектури безпеки для Близького Сходу, яка враховує законні інтереси усіх залучених сторін. Але ж саме вона є єдиним шляхом до справжнього миру в регіоні.

Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.