Відео дня
Блог | Колише вітер тушки гопоти…
(жартівливий вірш на підтримкку Федини та Звіробій
в стилі злостивих жартів 95-го кварталу)
Колише вітер тушки гопоти
І золотом взялись старезні клени
Самотні, одноокі ліхтарі
Тіла колишуть Юзіка і Лєни.
Мине любов – залишивши журбу,
У безвість відлетить мінлива слава
Кривого Рогу владну гопоту
Заселфять люті хлопці в балаклавах.
Екранна міць, кураж і шал реприз
Обернуться на страх, прокльони, сльози
Як кажуть на районі: "опа-шіц!"
Колишуться вже трупи Жєні й Стьопи!
Повісять на хрін всіх під скавуління мас…
Ач, к*рва, вже сміятись то сміятись:
На бізнес-мотузках кошерно так
Брати Шефіри будуть колихатись.
"Таваріщі, братішкі, как жє так…."
Волатиме "Сватів" сценарна група.
Тамбовскій волк вам брат… доречі, фак!
Й цього на гак повісимо за дупу.
Єдиний хто залишиться живим -
Він фронту надавав постійну поміч -
"Жіночого кварталу" керівник…
Пікалов кажєтся.., ну той шо Януковіч!
З Кривого Рогу владні рагулі,
Повіривши у власну невмирущість,
Звисаючи ногами до землі
Втикатимуть в нову метафізичну сутність.
Що проголошує: "Такі лохі!"
Хто розпальцьовками торгуючи у владі
З електорально-коломойської руки
Враз опинились на народній чорній раді.
Народе мій… Ху…вий мій народ!
Що голосує "чісто по пріколу"
Ти враз стаєш святим і мудрим враз
Як по-пріколу починаєш вішать Вову!
За землю, мову, й перемовини з х…йлом,
За здачу територій, смерть комбата,
Сівохосрач і жарти про хохлов,
Повію-Україну і "палала хата".
Тебе любов – ненависті навчила.
Стихія бунту і вогонь сердець…
Народе, мій, ну добре, всіх убили…
А далі що?… Руїна і п…дець…
Тож поки ще живі квартальні дурні,
В яких проблеми з гумором, либонь,
Народе мій, не стрибай у безодню
Бо маєш справу із підступним злом.
Змалоросійщені радянські плутократи
Нас провокують на відкритий герць
Всередині країни… брат на брата…
А там вже не далеко і капець!
Тож будь спокійним, зібраним, таланним
На березі Донця, Дніпра, Збруча
Ти всядься, подивись за плавні
Де вже несе нестримна течія…
Євгена, пана Юзіка і Вову,
Братів Шефірів і лихих "Сватів"
Степана, чувака з Тамбову,
Та гульк – аж ось парламент вже поплив…
"Слуга народу" - роль скороминуща.
Як, зрештою, і влада, успіх, сміх…
Сміятися над владою – не вада
За те цькувати – то є владний гріх!
Тож рубікон перейдено, панове!
Віднині я злочинець - навіть гірш..,
Бо агресивно, нагло і свідомо
Публічно публікую оцей вірш:
"Колише вітер тушки гопоти
Про вічність гомонять дніпровські далі
Самотні одноокі ліхтарі
Вже не самотні в урядовому кварталі"))))
28 листопада 2019 року.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...