Заступник голови партії "Голос": заяви Зеленського про російську мову – гра з вогнем

Нові обличчя та партії – справжній тренд дострокових парламентських виборів 2019 року.

У наступному скликанні, згідно з останніми соціологічними опитуваннями, буде щонайменше 4 нові політичні сили. Одна з них – партія "Голос", створена буквально за місяць до виборів відомим співаком і лідером гурту "Океан Ельзи"Святославом Вакарчуком.

Політична сила встигла набрати близько 8% голосів, проте вже зіткнулася з першими "ударами" своїх конкурентів.

Чим живе партія, наскільки компетентним є її лідер Святослав Вакарчуком, хто фінансує "Голос" – OBOZREVATEL поговорив із заступником керівника партії Ярославом Юрчишиним.

— Ваша всеукраїнська передвиборча акція ТурЗмін у самому розпалі. Загалом, яке ваше враження, чи вдалося охопити всі міста, які планували?

— Задоволені, зараз маємо мільйон особистих прямих контактів. Жодна інша політична команда такого не робила. Звісно, нам не вистачає часу, бо хотілося приїхати у Маріуполь, мати зустрічі у більшості міст Сходу та Півдня, Центру та Півночі – тобто всіх регіонів. На жаль, поки вдається працювати вибірково.

Але тур іде наразі двома паралельними напрямками: перший – політичною командою, другий – волонтерський, вони їдуть до найменших селищ та містечок. І це найкращий діалог – не коли політики агітують за себе, а коли цим займаються люди, які погодилися інвестувати частину свого часу для того, щоб допомогти політичній силі.

— Днями був у Слов’янську, мені місцеві журналісти казали, що до них також приїздив Святослав Вакарчук. Але, на їх думку, це була доволі непродумана акція, бо він приїхав на одному автомобілі, виступив, прийшло десь 20-30 людей, анонсу ніякого не було. В організаційному плані все вдається?

— Деякі акції виходять таким експромтом. Було бажання, наприклад, зробити зустріч на лінії розмежування, де люди перетинають кордон, але, розуміючи, що ми будемо у Слов’янську і таке місто ми не можемо оминути – все стихійно організувалося.

Читайте: ''Мир любой ценой?'' Как проходят выборы на Донбассе и какую игру ведет "Слуга народа"

Не завжди кількість людей на таких зустрічах важлива, бо ми приїхали — журналісти про це писали. Головне, щоб люди стали джерелами поширення інформації. У нас немає адмінресурсу для того, щоби звозити тисячі людей – нам це не цікаво. На такі зустрічі приходять справді мотивовані люди, як засвідчує практика – наші прихильники і волонтери є найкращими агітаторами. У даному разі, чи є елементи експромту? Звичайно.

Чи всі акції готуються за найвищим ґатунком – ні, бо достатньо вузька кампанія і хочеться зробити набагато більше. Проте щирий контакт із невеликою кількістю людей – набагато краще, ніж традиційні партзбори президентів, міністрів, коли зганяються сотні людей, які чекають на кінець заходу, щоб піти додому.

— У вас є мажоритарні кандидати майже в усіх регіонах України. Зі свого досвіду бачу, що, наприклад, партія "Слуга народу" та і інші політичні сили, "зливають" регіони окремим партіям. Чи були вам такі пропозиції, та чи вважаєте, що всі ваші кандидати мають реальні шанси на перемогу?

— У нас точно немає технічних кандидатів під когось.

— Скільки людей плануєте завести по мажоритарці?

— У нас зараз є десь 67 мажоритарників. З них 60 точно можуть іти на перемогу.

— А реально?

— Виборець покаже, всі наші кандидати активно працюють і це в їхніх руках.

— Як допомагаєте цим людям? Гроші даєте?

— Не даємо.

— Вони сплачують все за власний кошт?

— Ми даємо агітаційну продукцію, бо вона має бути брендовою. Допомагаємо з аудіо- і рекламною продукцією, вона є уніфікованою по всій країні. Також власне з презентацією кандидатів під час ТурЗмін, з можливістю їх представляти під час зустрічей зі Святославом (Вакарчуком. – Ред.). Є ролики на їхню підтримку Святославом, Сергієм Притулою та іншими, залежно від регіону.

Кандидати можуть акумулювати, згідно із законом, певні ресурси під свою кампанію – хтось більше, хтось менше. Ми знайомимо з місцевим бізнесом, який готовий підтримати "Голос", але їхні ресурси не такі потужні як для загальнонаціонального рівня, але на регіональному – саме те.

За даними соціологічних служб, він є другий за довірою у політиці після чинного президента. Є багато людей, які самі не готові йти у політику, але можуть максимально допомагати. Ми спрямовуємо ці ресурси на наші мажоритарні округи.

Читайте: Репьях, в чьем санатории погибали люди, идет в Раду – СМИ

— Чи були у вас намагання пролізти недобросовісним людям?

— Так, були люди на Закарпатті, які хотіли зайти від Віктора Балоги (Народний депутат, ексголова Адміністрації президента. – Ред.), хоча вони це відкидають. І так, вони спливли в інших політичних силах.

— Ще одне питання стосовно мажоритарників. Десь два тижні тому під стінами Верховної Ради ви підписали меморандум про те, що йдете на 2 терміни. Але від вашої партії по округах балотуються чинні народні депутати – Вікторія Пташник та Вікторія Войціцька…

Більше того, у нас лідер колись був у Верховній Раді. Закон не має зворотної дії і ми, ідучи до парламенту, встановлюємо нові правила. Звісно, можна їх по-різному оцінювати, але зараз є великий запит від громадян, щоб політика оновлювалася. Такі депутати, як Юхим Звягільський, який перейшов нашій країні у спадок ще від останнього скликання Верховної Ради УРСР, був усі 8 скликань у парламенті. Зараз начебто він не балотується, але тим не менш людина 28 років у парламенті.

Якщо подивитись на статистику ініціатив, виступів – з кожним скликанням їх усе менше. Інший приклад – Юлія Тимошенко, 6 скликань у парламенті, двічі прем'єр-міністр, що разу, коли в неї питають – що зроблено? – вона відповідає, що хтось заважав. Якщо стільки часу заважають, а вона досі хоче у політику – треба встановлювати нові запобіжні заходи від того, щоб балотуватися.

Тому всі, хто йде за списком та по мажоритарці, підписують документ. Якщо закон буде ухвалено, а навіть якщо і не буде – ми персонально беремо зобов'язання, 10 років достатньо у законодавчій владі, щоб працювати.

— Згідно з останніми соцопитуваннями, ви проходите до парламенту. Коли ви станете народними депутатами, за які сфери готові відповідати? Які комітети очолите?

— Треба виходити з кадрового потенціалу. Коли в нас питають, що будемо відстоювати при формуванні коаліції – то нас менше цікавлять посади, а більше підхід до формування коаліційної угоди. Щоб під кожним її пунктом були закріплені команди професіоналів, здатних це виконати.

Якщо виходити з того, що є, а тут не треба орієнтуватися виключно на списки, у нас є люди і у виконавчій владі, і в бізнесі. Вони готові брати на себе відповідальність, не обов'язково у статусі народних депутатів партії "Голос".

— Наприклад, антикорупційна політика? Ви – фахівець у цій сфері, готові піти на посаду Генерального прокурора? Чи на керівника антикорупційного відомства?

— На керівника антикорупційного відомства – не призначає Верховна Рада, а проходить конкурс. Зокрема необхідно мати певні кваліфікаційні вимоги – досвід, юридична освіта, робота у слідчих органах. Ми скасуємо абсурдні правки до закону про прокуратуру, які дозволили непрофесіоналу стати Генпрокурором. У нашій роботі є юристи найвищої категорії, котрі можуть очолити не тільки Міністерство юстиції, а й власне органи, де потрібна юридична освіта.

Чи я особисто? Йду у парламент для парламентської роботи. За роки роботи як у статусі помічника народного депутата, помічника спікера Верховної Ради, з іншого боку – людини, яка у громадському секторі відповідала за адвокацію, тобто співпрацю з владою – мої компетенції будуть більше затребувані.

Читайте: Начало конца? В Европе поднимается волна за снятие санкций с России

Мені цікавіше будувати спільно з командою адекватну політичну силу, яка стане ліфтом для експертів – чи бачу я себе на даному етапі у виконавчій владі? Напевно бачу себе тим, хто допоможе цим людям.

— Ви сказали, що за наступні місцеві вибори, як загалом – підтримуєте ідею дострокових вже у жовтні-листопаді?

— Особисто я скептично ставлюсь до цієї ідеї, бо у нас не завершена децентралізація. Ми підійшли до того, коли вже створені об'єднані громади, але не змінений територіальний устрій, не ліквідовані абсурдні явища, як державні адміністрації.

У нас колишні обкоми, райкоми партій, які переназвали "адміністраціями", мають непритаманну цим органам можливість розподіляти гроші. І роблять це не місцеві органи, а призначені з Києва "смотрящі".Тому важливо ліквідувати ці адміністрації, переосмислити загалом місцевий устрій.

— Будете це вказувати у коаліційній угоді?

— Однозначно, ми активно пропрацьовуємо елементи децентралізації, передали кошти на місця, але не встановили контроль за дотриманням цих повноважень – перфектів, людей, які призначаються без можливості розподіляти коштів, але з можливістю контролювати їхнє використання. Як це діє у Франції, наприклад.

Після закінчення цієї реформи логічно було б і проводити місцеві вибори. Ми зараз пропрацювали процес децентралізації протягом року, а потім уже проводимо вибори. У нас є абсурдні ситуації, коли є територіальна громада, що покриває район. За логікою там необхідно проводити два виборчих процеси – для громади та для району. Але незрозуміло, навіщо?

Питання – чи готові ми до виборів у жовтні, як це озвучує у кулуарах команда президента? Якщо брати суто політично, то їхню логіку можна зрозуміти. Вони взяли президентську владу, ймовірно, візьмуть гарний результат на парламентських, але дуже сподіваюсь, що не монопольно, і негайно все це посилити і на місцевому рівні.

Але тут є ризик – незмінені правила можуть привести на Сході та Півдні не національні сили до влади, а якихось місцевих князьків, олігархів. Треба спочатку зшити країну, дати нове облаштування, провести децентралізацію до кінця.

— Ви заходите у парламент, починаєте процес формування коаліції. Судячи з настрою, одним з ваших основних союзників буде партія "Слуга народу". На мою думку, у вашому союзі спільне одне – ваші нові обличчя. Але якщо так подивитись, у вас багато позицій не збігається. Чи не буде так, що ви помпезно підпишете коаліцію, пропрацюєте 2-3 місяці і почнеться розбрат?

— Якщо аналізувати програми політичних партій, то є дуже багато перетинів. Питання – наскільки це щиро? Наша позицію – незалежно від її складу, ми готові входити у коаліцію, яка матиме чіткі пріоритети.

Наприклад, якщо суспільство бачить ключову проблему у системі правосуддя – ми бачимо, що можна перезапустити судову реформу, через якіснішу систему формуванню органів суддівського дисциплінарного процесу і професійного відбору. Маю на увазі Вищу кваліфікаційну комісію, Вищу Раду правосуддя.

Під наш підхід ми прописуємо пріоритети, погоджуємо часові рамки і даємо постійний звіт суспільству. Відповідно, ми маємо розписувати не коаліційну шахівку, як у нас це традиційно відбувається, а шахівку для уряду, який під ці зобов'язання формується. Нас більше цікавить угода, ніж посади, це більше похідне. Шукаємо технократів, людей поза політикою, щоб це все реалізувати.

Стосовно стійкості коаліції, все залежатиме від ефективності. Якщо вона буде сформована з 2,3,4 партій для того, що мати 226, а в ідеалі 300 голосів – бо для низки ініціатив має бути конституційна підтримка.

Час покаже, нам не принципово і, мабуть, було б легше одразу піти в опозицію і контролювати владу, але ми розуміємо, що країна в агресії і воює з сильним ворогом Росією – не має право мати чвари.

— А ви особисто як оцінюєте перші півтора місяці роботи президента?

— Я би сказав, достатньо… хаотично. Якихось наперед заготовлених рішень не видно. Це як позитив, так і негатив. З іншого боку, якби це були заготовлені негативні рішення – вони би уже виходили. Це більше відповідальність попереднього президента і більшості у парламенті, яка надавала таку велику кількість обіцянок, не реалізувала їх, а часто банально пересіла на схеми, які були створені ще за часів Януковича.

Читайте: "Голос" Вакарчука проходит в Раду: появились итоги нового опроса

Хотів би консолідації на рівні внутрішніх інтересів. Мені не так цікаво хто винен – міністр закордонних справ, чи президентська адміністрація, що Росія повернулася в ПАРЄ (Парламентську Асамблею Ради Європи. – Ред.). Я хотів би почути, що зробили одні та інші.

— А якщо брати Донбас. Нещодавні заяви голови Офісу президента Андрія Богдана і самого Володимира Зеленського щодо статусу російської мови у регіоні?

— Це гра з вогнем. Тактика Росія яка? Приходимо захищати російську мову, навіть не питаючи про це у російськомовних, бо значна частина яких і воює на Донбасі. Говориш російською – приходимо і захищаємо.

Хотілося б більше продуманої проукраїнської позиції, але поки не маю ніяких підстав казати про здачу інтересів. Розведення планувалося ще раніше, чому воно не відбулося тоді? Це питання як до минулої влади, так і до нинішньої.

Куди поведе це розведення? Залежить від нас. Щоправда, ситуація ускладнюється, все важче тримати санкції, тримати Крим і Донбас у фокусі міжнародної спільноти. Позиція України тут важлива, але без санкцій і гарантій мирного врегулювання, обстоювання тематики введення миротворців як по кордону, так і по лінії розмежування і явно без участі російського контингенту – нам вирішити питання Донбасу не вдасться.

— Ви сказали, що президент діє хаотично, але більше позитивно?

— Я би сказав, що зараз немає чітких негативних тенденцій.

— Але перед другим туром президентських виборів ви на своїй сторінці публічно підтримали Петра Порошенка. Не жалкуєте, що зробили цю публікацію?

— Історія немає умовного стану, якби я не зробив, то… Насправді це був усвідомлений вибір.

Тут я наступав на горло власній пісні, бо як представнику антикорупційної організації мені це неодноразово пригадали. Бо є корупція в “Укроборонпромі”, “Ротердам+”, це зокрема і наслідки керівництва Петра Порошенка. Але найбільша проблема правління Порошенка – напівреформи, або їхня імітація. Це рішення Конституційного Суду про скасування норми про незаконне збагачення, спроби КСУ скасувати люстрацію. Рішення Баришівського суду про заборону лоукостів, рішення Адміністративного суду штампуються.

Читайте: "Какое дно!" "Слуги народа" разозлили киевлян весельем в Бабьем Яру

У даному разі я не шкодую за цей пост, підтримував і це була логічна позиція. Але я вважаю, що старі політики мають піти…

— А Володимир Гройсман – старий політик?

— Що таке старий політик? Не та людина, яка довший час працювала у владі, а та, яка живилася схемами, працювала в інтересах олігархів, а не суспільства. Щодо Володимира Гройсмана дивним виглядає, коли прем'єр, який був представником команди президента, активно просуває його інтереси, миттєво стає його основним критиком. Це щонайменше нещиро і не є виявом нової політики.

— Декілька запитань стосовно Святослава Вакарчука. Багато моїх друзів і я особисто зауважили, що останні ефіри Святослава не були успішними.

— Я з вами не погоджуюсь. Останній ефір на “Свободі Слова” був дуже гарний.

— Поясню. Перепалка з Юлією Тимошенко щодо оцінки вартості газу. Багато хто глузував з цього ефіру, бо Святослав невпевнено виглядав. Розумію, що у вас у команді достатньо професіоналів, вона є сильною, але питання щодо вашого лідера – чи компетентний Вакарчук у питаннях влади, функціонуванні держави і парламенту?

— У нього точно немає негативного досвіду участі у схемах, корупційних оборудках, який мають його критики. Звісно, Юлія Володимирівна, яка свого часу мала титул “газова принцеса”, вона розуміється у найдрібніших деталях функціонування газового ринку, і досить часто наживалася на цьому, або заводила країну у великі борги, зловживаючи власними знаннями. Вона може вивчити 2-3 цифри, досить легко ними маніпулюючи та заганяючи у патові ситуації будь-кого.

Але, як на мене, Святослав має більший потенціал формувати нову політику, бо він ніколи не працював із бюджетом. Він ніколи не брав участі у схемах. Під час свого минулого потрапляння до парламенту ним намагалися прикритися як новим обличчям, а за його спиною вирішувати оборудки – він не став виправдовувати команду, а просто встав і пішов. Зараз він набрався досвіду, йде не сам, а разом із командою.

У нас є люди, які знають, скільки коштує рік роботи якісного університету для того, щоб він міг продукувати дипломи і освіту на європейському рівні. Є люди, які знають ціну величезної кількості ліків, і як їх здешевити. Різниця між лідерськими партіями і вождистськими: наприклад, Тимошенко – немає її, немає і партії. Ми ж прагнемо збудувати лідерську партію, а Святослав як приклад тих цінностей, які ми сповідуємо – очолює команду експертів-професіоналів.

Але коли Святослав через 10 років вирішить піти з політиками, за нашими правилами, у нас знайдеться достатньо людей, які замінять його на посаді.

— Святослав, на мою думку, є досить творчою і емоційною людиною. Чи є лідерський стрижень у Святослава? Бо на останніх ефірах мені здалось, що він дуже стримував себе для того, щоб надлишкові емоції не демонструвати.

— Нашим політикам не вистачає справжності. Ці штучні обличчя, заготовлені меседжі – призвели до шаленої недовіри до парламенту, інституту президента. Довіра до нинішнього президента висока, а до інститутів – ні. Природність, на мою думку, важливіша.

Для Святослава політика, як і для багатьох членів нашої команди, фейки і ось ці звинувачення є чимось новим – навіть у шоубізнесі, хоча він і вважається жовтуватим середовищем, не було стільки бруду, скільки йде на нашу компанію. Але я бачу ріст команди, ріст самого Святославу від ефіру до ефіру. Я б із вами посперечався, останній ефір на “Свободі Слова” цього тижня був значно вдалішим, продуманішим.

У нас багато людей, таких як я, Олександра Устінова, Іван Приймаченко, які прийшли з громадського сектору і нічого, окрім власного авторитету, не мають.

Чому ми йдемо? Був такий слоган на Майдані: “Зрозумійте, нас дістало”. У переважної більшості мотивація така. Я особисто можу критикувати Петра Олексійовича не тільки тому, що його підтримував, а й у нас було кільканадцять ситуацій, коли ми до нього приходили з конкретними рішеннями. Ви робіть, ми вас підтримуємо, за що я на довгий час отримав титул “порохобота” в антикорупційному середовищі. Ми приходили з готовими законопроектами про Вищий Антикорупційний Суд, мотивували запустити систему електронного декларування і щоразу це виходило з шаленими проблемами.

Це виглядало як робити операцію на мозку, але через задній прохід. Коли просто створюється проблема, а ти не розумієш чому. Приходиш із готовими рішеннями, які принесуть користь країні, а людина, яка могла б на них будувати свій авторитет і легко вигравати другий термін, вона всіляко цьому чинить опір, бо є Свинарчуки та люди, які наживаються на цих проблемах.

Читайте: "Или ее уберут из списка, или я уберу ее": исключенная из "Слуги народа" заявила об угрозах

Тому лише Слава міг зібрати команду і переконати їх іти в політику, лишити свій бізнес.

У нас переважна більшість питань ухвалюється колегіально, питання списку, наприклад, також. Питання програми партії – колегіально. При кожній розмові про стратегічний розвиток партії Слава наголошує – ми тут не на роки, наше завдання – зробити механізм, який працюватиме після нас.

А з емоційними і різними викликами… Коли працював у громадському секторі, розповідав своїм колегам – політики також люди, вони не інопланетяни і роботи. У них бувають зриви, емоції. Тут не треба “понять и простить”, таке відбувається не тільки у нього, всі працюють, розвиваються. Ми вчимося у процесі, і це цікаво.

— Чи будете ініціювати підвищення зарплат?

— Щоб бути щирими з людьми, треба показати, як ти працюєш. Якщо люди бачитимуть порожні зали у парламенті, законодавчий флюгер імені Олега Ляшка, який зареєстрував у цьому скликанні більше проектів законів, ніж британський парламент, починаючи з 1256 року, то нахіба піднімати зарплату людям, які не своїм займаються?

Це сенсорна кнопка, вона є і ми її оплатили ледь ще не з 2008 року. Вона вже десятиліття не використовується, а це персональне голосування за відбитком пальця, це ускладнює кнопкодавство.

Є чітка прив'язка до ефективності роботи – не ходиш, 25% економиться і розподіляється між тими, хто працює. Не ходиш 50% – йдеш із парламенту. Це прив'язка до ефективності роботи у комітетах, міжнародних парламентських групах.

Чи можна вивести на гідну оплату парламенту? Цілком можливо. Чи треба говорити, що тільки висока зарплата може запобігти корупції? Ні, бо ми маємо випадки, коли, піднявши зарплати суддям, ми не отримали більш доброчесних людей.

Логічно, щойно депутати створять законодавче поле, щоб ефективно працювала економіка – і тут дивним чином зростає заробітна плата.

— Ну а яка має бути? 35-40 тисяч?

— Мені легше, я працював у бізнесі у 2008-2009 роках, працював у інвестиційному банкінгу і заробляв добрі гроші. На той час долар був по 8, це близько 2-х тисяч доларів. Це був заможний етап мого життя. Та заробітна плата, яка є у депутатів, а ми ще згадаємо, що у них є і спеціальний фонд. Якщо ці гроші не називати компенсаціями, а спрямовувати на заробітні плати – то будемо мати в півтора-два рази більше. І на це з невеликою сім'єю можна прожити.

— Тобто 45-50 тисяч гривень?

— Отож. Знов-таки, якщо говорити – чи можна зробити і цю плату більшою? Не настільки дорого коштує Верховна Рада. Багато хто говорить про зменшення кількості народних депутатів, хоча це доволі дискусійне питання.

Ми маємо Польщу, яка співмірна з Україною, депутатів більше, і ніхто особливо там на це не нарікає. Якщо депутати працюватимуть якісно, то людям буде легше пояснювати, що парламент хороший і до нього є довіра 80%. Чи варто і не складно підняти при такому варіанті заробітну плату? Жодним чином не складно.

— Ви неодноразово публікуєте інформацію про внески і спонсорування партій. Але ви навіть під час розмови сказали про те, що Святослав Вакарчук виступає на “Свободі Слова” на телеканалі ICTV. Як ви це можете пояснити, тим паче вас пов'язують з олігархом Віктором Пінчуком?

— З ким тільки нас не пов'язували – із Соросом, Фрідманом, Порошенком.

— Але багато у вас все ж таки випускників Aspen.

— Багато різних теорій змови. Нещодавно журналісти проводили аналіз матеріалів на Starlightmedia, канал Пінчука. Серед політичних сил ми були треті, після “Опозиційного блоку”, “Української стратегії” Володимира Гройсмана і не дуже від нас відстає “Європейська солідарність”. За такою логікою можна звинуватити Пінчука в тому, що він скупив усі політичні сили. Насправді, можу сказати, він діє достатньо розумно, як на людину, яка не має своєї політичної сили.

Читайте: Гриценко может пройти в Раду, а Шарий обгоняет Смешко: итоги нового опроса

Він намагається балансувати з усіма. Ми присутні як на ТРК Україна, 1+1 та інших телеканалах. Тут може бути два висновки. Перший, він є легшим – усі олігархи намагаються вкластись у політичні сили, це є явно нелогічним, бо олігархи конкурують один з одним.

Інше – і українські олігархи, які намагаються відбілити свій бізнес, мовляв “не питайте, де ми заробили свій мільйон” і я готовий виходити на Лондонську біржу, показувати, який я білий і пухнастий.

Українські олігархи намагаються ставати представниками великого бізнесу, які мають законні механізми фінансування політичні партії, а також на своїх телеканалах балансувати інформаційні потоки. Звісно, це треба пришвидшувати.

Тому з тих проектів законів, які ми зараз розробляємо – зменшення впливу олігархів. Ми пропонуємо правила для медіа, коли люди, які мають вплив на політику чи владу, не мають поєднувати це з володінням медіаактивами. Ці рішення опрацьовувалися у країнах Східної Європи на момент інтеграції, щось вдалося, щось ні. Аналогічно досвід протидії маніпуляціям, він активно розробляється у Німеччині, Британії.

Ці механізми можна адаптувати – посилення антимонопольного законодавства, наприклад. Свого часу США володіли декілька родин, які на зборах обирали наступного президента. Трошки більше століття тому зрозуміли, що це стає загрозою для розвитку країни, бо є великий прошарок багатих і маленький – бідний. Вони прийняли антитрастове законодавство.

Ми можемо перетворити антимонопольний комітет із представниками антиолігархічних кланів, які зараз є, на незалежного регулятора. Який може заборонити Віктору Медведчуку концентрацію 10% усього медіаринку невідомо на які гроші. І на це ніхто не реагує.

— Багато хто каже, що це буде наступом на свободу слова.

— Пропаганда не є свободою слова, а різниця між ними доволі тонка. Що ми зараз маємо – Росія, країна-агресор, цим користується, і пропагує свої ідеї. Медведчук фінансує фільм Олівера Стоуна про повстання в Україні. Там ключовими постраждалами від Революції Гідності є представники Януковича, які втекли з країни.

Хоча вони тільки прямо вкрали десь 30 мільярдів доларів, це вже доведено, але не в судах, на жаль. Протидіяти пропаганді треба, це дуже тонкий баланс і тут мають бути включені представники каналів, журналісти тощо.

І останнє із антолігархічного пакету – обмеження впливу на політичний процес. Спрощене інвестування у політичні партії простих громадян, щоб це можливо було зробити у два кліки. Це і обмеження політичної реклами. Ми це говоримо на всіх каналах.

— Як ви ставитеся до тези президента про те, що всі олігархи мають скинутися на відновлення Донбассу?

— З обережністю. Якщо це процедура є купівлею індульгенції – ви скинетеся на відновлення країни, але і далі можете красти – ми проти цього. Якщо це початок діалогу – колеги, у нас є спільні проблеми і давайте їх вирішувати, перезавантажимо ці відносини, то у цьому є сенс.