Блог | Дорога в пекло. АПК: від локомотиву економіки до кривого ровера корупції

Сільське господарство та виробництво сільгосппродукції в Україні - провідна галузь зі значними перспективами розвитку. Особливо за умови залучення інвестицій. Про безлад на ринку земельних угідь говориться багато. Є й бажаючі змінити ситуацію на краще шляхом прийняття нових законопроектів.

З назви документу "проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення інвестиційного клімату у сфері виробництва сільгосппродукції", виходить, що до вельми відповідальної сфери - створення прозорих умов для землевідведення, - хоче долучитися Кабінет міністрів України.

На жаль, - долучитися у вельми специфічний спосіб. Схоже, що визначення "інвестиції для розвитку" деякі чиновники розуміють як інвестиції у власний добробут, а законопроект перетворюється на інструмент загальнонаціональної незаконної корупційної схеми.

Читайте: Оральная вакцинация лис: новая схема распила денег

Існуюча процедура надання земельної ділянки хоч і недосконала, однак передбачає відповідальність КОНКРЕТНИХ ОСІБ за конкретні рішення. Якщо ділянка виділяється з дослідницьких угідь, наприклад, навчального закладу, на документах стоїть підпис конкретного чиновника (керівника закладу, представника місцевої адміністрації, місцевої громади міста або селища).

Серед запропонованих Кабінетом Міністрів "покращень інвестиційного клімату" – додаткові повноваження, що дозволяють КОЛЕГІАЛЬНО та ПОЗА КОНКУРСОМ ухвалювати рішення про передання “земельних ділянок державної та комунальної власності, в т.ч. державних і комунальних с/г підприємств, наукових установ, навчальних закладів, земель запасу державної власності без проведення конкурсу громадянам України, іноземцям, юридичним особам, в т.ч. нерезидентам”. Тобто, за ці рішення ніхто особисто не відповідатиме!

Читайте: Чемпіонат з парламентської корупції: список "лауреатів"

Потреби, що є підставою для укладення аграрної угоди про розподіл продукції, - надто загальні. Під них фактично можна підвести будь-яку земельну ділянку (ч.2, ст. 6 "Про угоди про розподіл продукції").

Ознаки корупційності мають і умови, за яких КМУ може вилучати землі, що перебувають у постійному користуванні державних і комунальних наукових установ, навчальних закладів, для передання їх особам згідно договорів про розподіл продукції.

Справа в тому, що ці умови занадто загальні, більше того, вони можуть бути спровоковані самим КМУ, а саме (ст. 24 ЗКУ): відсутнім фінансуванням науково-дослідних робіт; станом, коли розмір земель перевищує потреби наукових установ та навчальних закладів для проведення навчального процесу; коли матеріали державного контролю за використанням і охороною земель мають відповідні висновки та пропозиції щодо необхідності іншого розпорядження та/або використання земель державної власності; коли було виявлено, що земельна ділянка використовується з порушенням земельного законодавства.

Читайте: Дорога в пекло. Війна корупціонерів

Ухвалити правило, а потім його порушити - це ж просто, - вважають деякі з депутатів. У розділі змін до статті 30 "Про оренду землі" пропонується змінювати умови договору оренди землі "за взаємною згодою сторін або на підставі угод про розподіл продукції". Ці визначення можна зрозуміти так: чинний договір про оренду землі можна розірвати без згоди діючого орендаря, якщо Кабмін вирішить укласти угоду, навіть фіктивну, з новим “інвестором” стосовно земельної ділянки, яка вже перебуває в оренді.

Наведені норми - лише ключові ризики, і вони вписуються у загальнонаціональну корупційну схему. Звичайно, парламентський Комітет з питань запобігання і протидії корупції припинив спроби надання Кабінету міністрів України дискреційних повноважень та можливості вилучити бідь-яку земельну ділянку комунальної чи державної власності для сільськогосподарських потреб у випадку укладення (навіть фіктивного) договору про розподіл продукції.

Читайте: По дорозі в пекло. Будівельна мафія

Наш Комітет проаналізував законопроект, але, якщо б існувала загальна методологія антикорупційної експертизи у НАЗК, КМУ, Міністерства юстиції, нам би цю роботу виконувати не довелося б. І цей законопроект або був би допрацьований, або взагалі б не пішов до Верховної Ради. Але поки “антикорупційні індикатори” різні, у решті державних установ цей проект закону не вважають загрозливим. А загрози є. Про інші сумнівні досягнення творців законопроектів та боротьбу з ними - далі буде, залишаємося на зв’язку.