Блог | Донбас: ми не маємо права програти цю політичну партію Росії
Віце-прем’єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков закликав починати думати про міжнародну посередницьку місію на сході України.
Але очевидно, що Москва наполягатиме на тому, щоб її представники входили до такої місії, аби таким чином легалізувати твердження Кремля, що в Україні відбувається “громадянська війна”, а Росія тут зовсім не при чому.
Якщо ж Путіну не вдасться “просунути” своїх представників до міжнародної посередницької місії, то Кремль захоче щоб там були представленні фахівці з Вірменії, Білорусі, Венесуели, Ірану і ще ряду країн, які є сателітами Росії.
І тут Україні потрібно проявити політичну твердість, і в жодному не погоджуватись на участь в такій місії московських маріонеток, якщо ми не хочемо програти цю політичну партію Росії.
Наразі все йде до того, що дуже скоро ми побачимо прецедент звільнення однієї з тих окупованих територій, які Російська Федерація наплодила по своєму периметру. Мова йде про Нагірний Карабах. А коли це відбудеться, то це означатиме, що маятник колихнувся у зворотній бік, тому готуватись потрібно вже зараз.
Проте повернення окупованої частини Донбасу знову під контроль України – тема надзвичайно складна. Адже з одного боку, кожний новий рік перебування цієї української території під контролем Москви, все більше віддаляє її населення від решти України.
Однак, якщо робити це поспіхом, на угоду політичній кон’єктурі, чи задля можливого збільшення рейтингу владної команди і президента, то можна досягти зворотного ефекту.
Хоча, якщо подивитися на результати місцевих виборів і на не окупованій частині Донбасу, то чітко видно, що навіть після його повернення, він може дуже тривалий час і надалі залишатися проблемним регіоном Української держави.
Частина Донбасу залишатиметься заселеним антиукраїнськи налаштованим населенням, і воно звідти нікуди не подінеться.
І якщо гіпотетично уявити собі, що вже в наступному 2021 році Донбас буде деокупованим, то перед центральною українською владою в Києві постане відразу надскладне завдання, як одночасно дерусифікувати і українізувати Донбас, і водночас підняти його економіку.
При цьому необхідно чітко розуміти, що відродження Донбасу в тому вигляді, яким ми його пам’ятаємо до російської окупації в 2014 року, вже не буде.
До того Донбас був багатолюдним регіоном з потужними фінансовими потоками, сировинною економікою та радянською міфологізацією.
Цей регіон охопила гординя. “Ми годуємо Україну”, “усе буде Донбас” – оце все і призвело до президенства зрадника України Віктора Януковича, і зрештою й до краху Донбасу.
Тепер доля Донбасу – депресивний регіон. І це надовго. Численні збиткові шахти, які були затоплені московськими окупантами, ніхто не буде відновлювати. Бо це економічно недоцільно.
Багато відсталих і морально застарілих підприємств були порізані тими ж росіянами на метал, а діючі і перспективні швидко демонтовані і виведені до Російської Федерації. А Економічно активні люди виїхали Донбасу і більшість з них вже ніколи туди не повернеться.
Хоча можна припустити, що після деокупації Донбасу численні фінансові донори, а саме європейські урядові та неурядові фонди, українські корпорації та український уряд, спробують влити туди купу грошей.
Але й тоді максимум на що здатен розраховувати Донецьк, а навіть не увесь Донбас, – це шлях до такого собі донбаського відповідника Детройту. Колись процвітаючого американського індустріального міста, що багато десятиліть поспіль було лідером автомобілебудування в США.
І потрібно бути відвертими перед самими собою, ситуація на Донбасі сьогодні настільки є критичною, що на нього чекає деіндустріалізація, депопуляція та затяжна економічна криза, якщо не створити дієвої комплексної програми відродження цього українського регіону.
Водночас, найпростіший і найдієвіший шлях дерусифікації та українізації – через економічні важелі.
Населення Донбасу лише тоді буде сприймати позитивно своє повернення в Україну, якщо воно відчує суттєву позитивну різницю між тим, що відбувалося під час російської окупації і в часи після деокупації цього регіону Української держави.
