Декомунізація в українській армії: повторне вивчення історії України

3,0 т.
Декомунізація в українській армії: повторне вивчення історії України

Декомунізація в українській армії почалася з повторного вивчення історії України та скасування радянських почесних найменувань військових частин."24-та Самаро-Ульянівська Бердичівська Залізна ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригада імені князя Данила Галицького" - це не набір незв’язаних між собою слів. Саме так донедавна називалася одна з військових бригад Збройних сил України (ЗСУ) в Бердичеві. Почесні найменування сотень інших бригад, батальйонів, військових частин української армії також містили як не червону зірку, то червоний прапор чи інші атрибути радянського минулого. "А подекуди військові частини з такими назвами мали ще й погану історію - у 1918-21 роках воювали проти української держави, української армії, брали участь у Голодоморі, придушені національно-визвольних рухів. Ми не могли залишити такі назви для сучасної української армії", - пояснює провідний спеціаліст головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ Василь Павлов.

Нові назви

Усі пов’язані з радянським минулим найменування були анульовані у 2015 році указом президента України Петра Порошенка в процесі декомунізації в українській армії. Протягом 2018 року військові частини та інші підрозділи ЗСУ почали отримувати нові назви, пов'язанні з українською історією. Здебільшого це найменування за територіальною ознакою, що демонструє, де базується військова частина чи де вона вела бойові дії. Також присвоюється почесне найменування на честь патрона військової частини - визначної історичної постаті України - або в пам'ять військових, які в різні часи боролися за українську незалежність.

Відео дня

Так у ЗСУ з'явилися 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців, окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго, 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького, 93 окрема механізована бригада "Холодний Яр". Уже знайома нам бердичівська бригада стала 24-ою окремою механізованою бригадою імені короля Данила. До речі, почесні найменування військових частин періоду Другої світової війни залишилися, але лише в тих випадках, якщо люди, на честь яких вони були названі, не скоювали злочинів проти українців.

Цьому не вчили в школі

Однак не всі солдати розуміють і сприймають зміни позитивно, а подекуди опираються новим назвам, символіці і новим традиціям. Адже більшість з них були переконані, що "родовід" української армії починається виключно з радянської армії, каже Павлов. Він вказує на те, що своєрідна "інвентаризація" знань про українську історію показала, що в Збройних силах України абсолютно відсутні кілька шарів національної пам’яті: про Перші визвольні змагання (1917-1921 років), армію УНР, про Першу світову війну.

Натомість є лише спорадична та вибіркова пам'ять про Другу світову війну та використання радянської армії в локальних конфліктах. "Наприклад, у військовослужбовців, які прийняли присягу в 1993 році і сформувалися в незалежній Україні, повинна бути відсутня пам'ять про червону і радянську армії. Але, як не дивно, ця пам'ять є, і вона домінує. Бо правдиву українську історію не вивчали в школах, інститутах, військових академіях", - визнає Павлов. В ЗСУ зазначають, що спроби "декомунізувати армію" та відновити українські історичні назви, символи та військові традиції робилися з 1992 по 1997 роки, однак з 2000-х до 2013 року відбувся "відкат" та повернення до радянської мілітарної традиції.

Причиною цього в Українському інституті національної пам’яті вважають системне нав’язування українцям Росією свого бачення української історії. Російський історичний наратив досі тою чи іншою мірою присутній і в українській системі освіти і активно лобіюється через ветеранські військові організації. За словами голови інституту Володимира В'ятровича, ці рештки міфів і стереотипів є потрібними для РФ, як елементи мобілізації в боротьбі проти України.

Повернення "політінформації"

Аби змінити ситуацію, історики з Українського інституту національної пам’яті, університетів та громадських організацій взялися допомогти провести "декомунізацію в головах" військовослужбовців. Від червня цього року історики читають історичні лекції вищому керівництву Генерального штабу ЗСУ, а з кінця жовтня громадські організації проводять сесії запитань-відповідей та дискусії на історичну тематику для командування Сухопутних військ України, Оперативного командування, тиловиків Генштабу ЗСУ. "Запитання, які ставлять військові, виникають через незбіг радянських і українських традицій, але йде роз’яснення через діалог, історичні паралелі. І навіть такі консервативні підрозділи, як десантно-штурмові та морська піхота, поступово сприймають зміни, і вже пишаються нової символікою", - зазначає один з лекторів, директор Національного інституту стратегічних досліджень, радник президента України Ростислав Павленко.

На думку виконавчого директора Центру суспільних відносин Євгена Магди, така концентрована подача "історичної правди" допомагає відчути українським воякам своє місце у соціальній ієрархії. "Військові приймають присягу на вірність України, і вони повинні чітко розуміти, чому саме цю країну вони захищають", - вважає Магда.

Джерело:DW