Безсмертний: перенесення "Мінська" - лише вершина айсберга
Що буде, якщо перенести "Мінськ" з Мінська в інше місце? Які питання є "підйомними" для переговорів щодо Донбасу в поточному році? Чи можуть спостерігачі ОБСЄ опинитися на непідконтрольній ділянці державного кордону України? І, нарешті, що означає російсько-українська війна для Європи і світу?
На ці та інші питання в бліц-інтерв'ю "Обозревателю" відповів колишній учасник переговорів в Мінську, Надзвичайний і Повноважний посол України Роман Безсмертний.
- Як повідомив президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, президент США не проти того, щоб переговори по Донбасу змінили майданчик. Як, на вашу думку, зміна локації може позначитися на ефективності переговорного процесу?
- У цій справі важливо все. І локація, і форма, і зміст. Думаю, вам відомо про те, що свого часу Назарбаєв сам пропонував свій майданчик, оскільки всі розуміли непродуктивність того, що там відбувається.
Але те, що вчора (18 січня. - Ред.) було озвучено держсекретарем Тіллерсоном, президентом Трампом і зараз президентом Назарбаєвим, - це лише вершина айсберга. Обговорювалися набагато глибші питання. Обговорювалася ситуація в цілому на євразійському континенті, особливо в стосунках між Росією і Європою, Росією та Україною, ОДКБ і НАТО.
Тепер щодо місця переговорів. В Україні, а також в США і в Європі, часто писали про те, що Мінськ - це де-факто територія Росії. Очевидно, в нинішній ситуації, коли продуктивність мінського формату скромна, і вже очевидно, що в цій проблематиці домінує діалог Курта Волкера і Владислава Суркова, обговорюватися будуть всі питання, в тому числі і питання місця.
На четвертому році для окремих світових лідерів стало зрозуміло, що війна між Росією і Україною - це колосальна проблема, яка містить в собі одразу 4 конфлікти: глобальний, регіональний, європейський континентальний і безпосередньо війну між Росією і Україною.
Читайте: "Підійде нам обом": з'явилися нові деталі зустрічі Волкера і Суркова
Очевидно, зараз це будуть обговорювати всі. Тому що цей конфлікт або поширить війну на всі чотири складових, або послужить черговим трампліном для того, щоб світ домовився про світовий порядок на найближчі сто років.
Добре, що, нарешті, починають серйозно ставитися до необхідності пошуку підходів - і організаційних, і змістовних - у відповідь на це, на мою думку, ключове питання сьогодення для світу, для Європи, для регіону, вже не кажучи про відносини двох держав.
- Прес-секретар Леоніда Кучми Дарка Оліфер назвала два пріоритети на мінських переговорах на 2018 рік: припинення вогню і повернення незаконних збройних формувань до лінії розмежування, встановленої меморандумом від 19 вересня 2014 року. Чи не занадто скромні цілі?
- З точки зору тактики ведення переговорного процесу виконання домовленостей, будь-яких домовленостей, це надважливо. Тому що це встановлює довіру. З такої точки зору, це абсолютно правильні речі.
Адже всі чудово знають, що навіть якщо взяти частину формалізованих домовленостей - наприклад, про відведення військ - то вони не виконані в повному обсязі. Навіть такі деталі руйнують ліквідність місця проведення, змісту та ролі переговорного процесу.
У мікротактичному плані поведінка "сьогодні на сьогодні" є абсолютно правильною.
- Які питання можна було б реально вирішити в рамках "Мінську" в поточному році?
- Очевидно, абсолютно підйомними є дві теми: перша - припинення вогню і розведення збройних формувань. Це абсолютно досяжна річ. І друге - обмін незаконно утримуваними або військовополоненими.
Читайте: "Хоч в Антарктиду": у Лукашенка жорстко відповіли Трампу щодо перенесення "Мінську"
Щойно це буде реалізоване, це запустить продуктивні процеси. Без відповіді на складову безпеки - припинення вогню і обміну всіх на всіх, як це записано в угоді, - дуже важко говорити про подальше просування, про політичну стабілізацію та інше.
Розведення військ, демілітаризація, демобілізація - це передумова будь-якого процесу політичної стабілізації. Якщо цього не зроблено, говорити про просування процесу просто неможливо.
- Озвучена ще одна мета Києва: безперешкодний доступ місії ОБСЄ до всієї окупованій території, включаючи непідконтрольну ділянку державного кордону. Чи можуть спостерігачі ОБСЄ опинитися на кордоні?
- Тема перебування місії ОБСЄ на всій території України, включаючи кордон і ту його частину, про яку ми говоримо, в контексті функцій і повноважень ОБСЄ - абсолютно підйомна річ. Контроль місії ОБСЄ або спільний з ОБСЄ контроль переходів через кордон - це річ, яка може бути реалізована.
Але якщо не будуть вирішені попередні питання, про які я сказав, рухатися далі буде дуже важко. Тому що тема наявності озброєння, тема гарячого конфлікту фактично веде за собою необхідність контролю з боку Російської Федерації цього сектора кордону. Думаю, ви прекрасно розумієте, чому - тому що ці переходи є основними для забезпечення ОРДЛО зброєю, боєприпасами та іншим з Російської Федерації. Це по-перше.
По-друге, ці ділянки кордону є воротами для контрабанди - зброєю і товарами - з того боку.
Читайте: Миротворці на кордоні з Росією: Лавров озвучив нову пропозицію Україні
Тому це дуже складне питання. Про нього необхідно говорити, його необхідно розглядати, але необхідно також розуміти, що відповідати на нього продуктивно можна тільки тоді, коли буде сформульовано відповідь на питання найближчих 3-5 років - про долю 50 тисяч колаборантів, які зараз воюють проти України.
Доля російських військових зрозуміла - їх можна вивести на місця дислокації. А що робити з колаборантами, які, по суті, є кримінальними злочинцями?