Агресія Росії в Азовському морі: як приборкати нахабство сусіда

Агресія Росії в Азовському морі: як приборкати нахабство сусіда

Росія повністю перекрила доступ суден до українських портів через Керченську протоку. - Ред.

Безумовно це продовження війни не гібридної, а цілком звичайної по відношенню до України. Питання в тому, що згідно закону про оборону України згідно визначенню агресії Генеральної асамблеї ООН блокування портів - це вже є актом агресії. І власне те, що відбувається в Азові - це є ползуча агресія в Азовському морі. Вони намагаються перерізати доступ України до відкритих морів, і найлегше це зробити в Азовському морі. Після захоплення Криму вони контролюють Керченську протоку, тому це їм технічно легко зробити. Тим паче що в Україні фактично немає військово-морського флоту і протидіяти Росії складно таким чином.

Відео дня

Це звичайно додатковий важель впливу і інструмент дестабілізації України, перш за все нашого Півдня, оскільки Маріуполь і Бердянськ в великій мірі залежать від експорту продукції. Ці порти є важливими як підприємства як такі, але і також як українські ворота експорту і металопродукції, і зернових, і інших видів товарів з частини Донецької області, яка не окупована Росією.

Це буде продовжуватися. Скоріше за все вони будуть використовувати ті ж самі нахабні приводи для того, щоб заважати нашому флоту в Чорному морі, оскільки Одеса, Миколаїв, Херсон - важливі для України порти. Так що ми побачимо подальшу ескалацію і продовження війни уже на морі.

По-перше, українська влада має визнати цю проблему. Наразі Міністерство закордонних справ України жодного слова не сказала публічно, жодних протестів публічно не висловило по відношенню до Російської Федерації, і це є дуже дивним. Іноземні дипломати просто не розуміють, що відбувається, оскільки вони читають українські засоби масової інформації, слухають українських експертів, і дивляться на цифри. В більшій мірі Андрій Клименко проводив клопітку роботу по збору інформації, а потім її аналіз, що можна подивитись на сайті https://www.blackseanews.net/read/143717. Буквально цього тижня він опублікував, підсумовуючи за цей період данні. По них видно, що це є не просто легітимні побоювання росіян щодо можливого тероризму чи небезпеки щодо побудованого ними поза законом мосту, а що це є агресією.

І допоки український МЗС не почне щось робити, допоки не буде відповідних заяв президента України, не просто, що є така проблема і ми будемо якось реагувати. А потрібна реакція в правовій площині, дипломатичній, військовій і економічній.

В дипломатичній - це мають бути ноти протесту, це по-перше. По-друге, можна скликати Раду безпеки ООН у зв’язку з загостренням ситуації в Азовському морі. Це відповідні дії України в ОБСЄ. Це відповідна робота з нашими партнерами, які нас підтримують, щоб їх інформувати і спонукати їх до певної реакції більш активно, аніж просто, що вони занепокоєні ситуацією. Це дипломатія.

В правовій площині - це збір даних для того, щоб подавати в суди, допомагати судновласникам, які втрачають кошти цими незаконними надуманими затриманнями.

Це звичайно і розірвання Угоди 2003 року, яка дозволяє прикриватись росіянам в цих нахабних діях. І відповідно встановлення територіального моря і встановлення виключно економічної зони і інших параметрів, як це має бути між державами, а не внутрішнього моря, як воно вигадане і, на жаль, українською стороною підтримане в цій Угоді.

Також у військовій частині це перекидання (і це наші військові планують, а може вже і роблять) плавзасобів, які будуть мати можливість протидіяти цим російським силам.

Звичайно, що це підготовка до можливої агресії у вигляді десантування на узбережжя Азова і Одеси. А в стратегічному плані - це звичайно побудова українського флоту, який може захистити і узбережжя, і Азовське і Чорне моря, і можливість Україні торгувати зі світом через наші порти. Якщо Україну відріжуть від моря, то це буде непоправний удар по нашій економіці.

Деякі заступники міністра давали коментарі, що росіяни мають право перевіряти судна, оскільки є Угода.

Найбільш нахабне затримання судна відбулося в трьох милях від Маріуполя. Фактично з берега можна було бачити, як катера ФСБ підпливають до корабля (неважливо, чи це було українське судно, чи судно під прапором іншої держави). Це є нахабством, і дійсно ця Угода фактично дозволяє це робити. Але Угода називається "про співробітництво в Азовському морі". Якщо блокують пересування кораблів, якщо їх зупиняють, то це не є співробітництвом, це є використання росіянами Угоди з іншою метою, аніж була заявлена в цій Угоді.

І МЗС формально начебто правий, що росіяни можуть юридично затримувати ці кораблі для обшуку, якщо там є якісь підозри. Але ми розуміємо, що жодних підозр немає, це є моментом тиску. І замість того, щоб опрацювати питання виходу з цієї угоди із запровадженням в Азові міжнародно-правових норм, визнаних в світі, а не лише Україною і Росією, МЗС має дивну позицію.

Дуже дивно, коли там кажуть, що іноземні власники не скаржаться на дії російських прикордонників. Оскільки коли відбуваються обшуки цих суден, вони підписують папірці ФСБешникам, що вони не мають жодних зауважень щодо ФСБ. Тобто це елемент тиску - оскільки вже є підпис, то це означає, що судновласника не можна визначити, як того, хто каже неправду, це по-перше. А по-друге, найголовніше, можна створити проблеми цим судновласникам, і вони не зможуть більше через Керченську протоку пропливати. Всі ці нюанси треба знати.

І я так розумію, в МЗС не дуже хочуть опікатися цим, вникати в ці проблеми. Якогось іншого мотиву я не бачу. Якби президент чітко визначив проблему і сказав, що ми збираємося вживати заходів, в тому числі дипломатичні, то напевно МЗС прийшлося щось сказати з цього приводу, а не просто мовчати і розповідати нісенітниці.

disclaimer_icon

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...