Адвокат Андрій Циганков: Дмитра Торнера коректно називати "громадянином, до якого немає жодних претензій у правоохоронців України"

Про Дмитра Торнера ЗМІ пишуть нечасто, але щоразу згадки про нього викликають великий резонанс. Майже ніякої достовірної інформації про нього немає, та фактично ЗМІ не намагаються її отримати, проте є купа ярликів, які між собою якось не корелюються: з одного боку його називають "переговірник Фірташа", з іншого – "аферист". Хоча, насправді всі ці ярлики сформовані на кількох фотографіях, публікаціях ЗМІ різного ступеню достовірності і на закритих кримінальних справах. Щоб спробувати з’ясувати, хто ж такий Дмитро Торнер, ми домовилися про інтерв’ю з його українським адвокатом Андрієм Циганковим. Перед інтерв’ю пан Андрій попередив: він надає допомогу Дмитру Торнеру лише у справах, пов’язаних з Україною, тому не вважає коректним коментувати юридичні питання, пов’язані з Молдовою, адже може не володіти усіма обставинами справ і нюансами молдовського законодавства та стратегії діяльності молдовських колег. Також, він не готовий коментувати питання, пов’язані з особистим життям клієнта, якщо вони не мають безпосереднього стосунку до юридичної площини.

- Як давно ви знаєте Дмитра Торнера?

Фактично він є моїм клієнтом з 2019 року, з вересня 2019 року укладеній відповідний договір на надання правової допомоги. Познайомились ми з ним саме в 2019 році.

- Ваше знайомство було пов’язано зі "справою паспортів"? Він сам до Вас звернувся?

Так, до мене як адвоката звернулися по консультації та правову допомогу в рамках провадження, про яке Ви згадали. Я вже не пам’ятаю, чи було перше звернення особисто від Дмитра Григоровича. На той момент мою увагу привернула не стільки особистість клієнта, скільки обставини самої справи, те, як до неї безвідповідально віднеслися з самого початку і слідство, і колеги.

- Які саме обставини?

Я зараз наведу вам кілька цитат представників ЦВК, які вони зробили під час передвиборчої кампанії 2019 року, щоб Ви зрозуміли, чому вся ця ситуація з професійної точки зору виглядала, як мінімум, дивною.

На початку липня заступник глави ЦВК Євген Радченко в інтерв’ю Цензор.НЕТ сказав наступне: "ЦВК не має компетенції або підстав перевіряти законність набуття або позбавлення подвійного громадянства. Це не наша компетенція, це нехай органи перевіряють, чи було громадянство придбано законним чином чи не було, є воно взагалі чи ні". І це при тому, що відповідно до українського законодавства подвійне громадянство отримати неможливо: це лише певний юридичний термін.

Це було сказано в контексті перевірки низки кандидатів від "Слуги народу". Далі пан Радченко додав, що ЦВК направила листи до "Слуги народу", мовляв, "нехай самі розбираються".

А вже за тиждень, 19 липня 2019 року, ЦВК оприлюднює заяву наступного змісту: "Компетентними органами Комісію було повідомлено про можливе незаконне оформлення кандидатом у народні депутати України Торнером Д.Г. низки паспортних документів, що може свідчити про його незаконне перебування у громадянстві України". І через це ЦВК скасовує реєстрацію кандидата в народні депутати України Дмитра Торнера, діючи в рамках особистих припущень без встановлених належним чином фактів, обмеження права відбувається не в рамках норми закону, а в рамках особистої позиції чиновника.

Стоп. То чому, коли мова йде про кандидатів від провладної політсили, ЦВК нічого не робить, а коли про кандидата від опозиційної політсили, хто би як до неї не ставився, – ухвалюється кардинально протилежне рішення?

Скажімо, це, як мінімум, вже створює обґрунтований сумнів у політичній неупередженості: а чи не сформовано вказане кримінальне провадження початково на політичному підґрунті?

Але навіть це – не головне. Головне - інша частина повідомлення ЦВК, де йдеться про "компетентні органи".

- Що ви маєте на увазі?

Те, що кандидата в депутати фактично для ЦВК перевіряла Служба безпеки України і правомірність цього було підтверджено з боку повноважних представників ЦВК.

- Але це не заборонено. СБУ може перевіряти будь-кого, хіба ні?

Давайте все ж розділяти. Якщо ми говоримо про слідчі дії – є відповідне законодавство і порядок їх проведення. Якщо ми говоримо про законодавство про вибори, то перевірка кандидатів з боку СБУ законодавством не передбачена, як і прийняття рішень ЦВК на підставі особистих припущень чи припущень правоохоронних органів. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що у нас громадські інститути, у цьому випадку - правоохоронні органи, працюють лише в рамках того, що їм наказано законом, і ніяк інакше. І тому є питання, чи діяла СБУ в межах компетенції?

- Але ж ви розумієте, що до представників ОПЗЖ наразі в Україні підвищена увага, враховуючи те, що більшість з них не приховують свої проросійські погляди?

Саме про це я і кажу: рішення ЦВК і правоохоронних органів були політично мотивовані, бо стосувалися політичного питання і були вчинені поза законодавчих вимог.

- Це одна точка зору. Але хіба тут не можна говорити про питання національної безпеки?

Ок, тоді давайте повернемося до фактів. 19 липня 2019 року, за два дні до виборів, ЦВК заявляє про "інформацію компетентних органів" і скасовує реєстрацію Дмитра Торнера, а СБУ і МВС заявляють про відкриття кримінальних проваджень за ч. 1 ст. 358 "Використання підроблених документів" та ч. 1 ст. 332-2 "Незаконний перетин державного кордону" Кримінального кодексу України.

Не знаю як ви, але я тут не бачу питань національної безпеки. На мене, це виглядає як спрямовані дії з ціллю заблокувати Дмитру Торнеру можливість балотуватися на парламентських виборах.

Мені досі дивно, чому при всій тій увазі, яку ЗМІ і суспільство виявляли до особи мого клієнта, жодного разу не було поставлене питання до СБУ про підстави для вибіркової перевірки кандидата від опозиції на виборах.

- Але ж ви не будете стверджувати, що перевірка стосовно Дмитра Торнера була безпідставною?

На жаль, у суспільстві на сьогодні системно сформувалися певні стереотипи стосовно мого клієнта. І вже ніхто не розділяє правові аспекти і негативний імідж, який був навмисне сформований не його діями, а чорним піаром.

Стосовно правових речей. Як впевнили мої колеги, Дмитро Торнер мав усі обумовлені законодавством підстави для підтвердження українського громадянства. Більше того, зараз багато говорять, що він декілька разів брав собі прізвища дружин. Я не буду коментувати його мотивацію, це – особисті речі. Важливо те, що кожного разу, коли він отримував паспорт, це відбувалося офіційно за установленою процедурою через органи МВС. Тобто, якщо є якісь твердження про підроблення паспортів, вони фактично стосуються не мого клієнта, а відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ.

Що стосується ситуації, коли він підтверджував громадянство України, – знову ж таки, навіть якщо були якісь порушення з боку осіб чи органів, які видавали йому паспорт, я можу стверджувати, що він про них не знав. Ще раз скажу: він мав законні підстави для набуття громадянства. Більше 10 років він спокійно користувався виданими йому документами, допоки в 2019 році раптово не виникли якісь питання. Повірте, для нього це було не меншим здивуванням, ніж для тих, хто читав відповідні новини. Отримувати статус народного депутата на підставі сумнівних документів Дмитро Торнер точно не мав наміру.

Ну, і давайте не забувати, що у серпні 2020 року провадження стосовно Дмитра Торнера за усіма епізодами було закрите. Тобто, з правової точки зору зараз мого клієнта коректно називати "громадянином, до якого немає жодних претензій у правоохоронців України". Але, чомусь певні ЗМІ вперто продовжують навішувати ярлики.

- Ви стверджуєте, що Дмитро Торнер став жертвою чорного піару. Припустимо, що це так. Чи є у вас відповідні докази і розуміння, хто його "замовив"?

Насправді, про те, що проти мого клієнта була розгорнута інформаційна кампанія нам відомо ще з 2019 року, і про це навіть писали ЗМІ. На жаль, за тим шквалом передруку однакових новин про кримінальну справу, зняття з реєстрації і таке інше, ця інформація загубилася.

Скажу відверто. Знаючи, що до фігури мого клієнта прикута увага громадськості і медіа, ми сподівалися, що обставини проваджень і пов’язані з ними події будуть висвітлюватися всебічно. Українські медіа неодноразово доводили, що їхній високий професійний рівень і неупередженість дозволяють дізнатися і показати суспільству навіть ті речі, які лишаються поза увагою правоохоронних органів. Але, як не прикро, більше ніж за два роки так і не з’явилося глибокого аналізу і публікацій, які б висвітлювали цю ситуацію з усіх боків.

Але, оскільки зараз було запущено нову хвилю бруду, я вирішив оприлюднити інформацію, яка була відома з 2019 року і відображена у матеріалах кримінальної справи. Не певен, що клієнт мене похвалить за те, що я зараз скажу, але мені це здається принципово важливим. Ще раз наголошу, те, про що я далі казатиму – це не якісь викриття і відкриття. Це все вже давно задокументовано правоохоронцями і, думаю, було однією з причин рішення закрити кримінальну справу стосовно мого клієнта.

До організації піар-кампанії проти Дмитра Торнера був причетний пан Ігор Мізрах, ви можете про нього дуже багато цікавого почитати в інтернеті. Якщо коротко, один з його "профілів" - це забивати інформпростір негативом про людей. Це, власне, те, що відбулося у випадку Дмитра Григоровича.

До речі, у 2019 році проти нього вже розслідувалися кримінальні справи і в той момент, коли вирішувалося питання щодо тримання Ігоря Мізраха під вартою, до Відня прилітали його "представники", які пропонували Дмитру Торнеру заплалити 250 тис. доларів за те, щоб згорнути кампанію з чорного піару. Тобто фактично мова йде про вимагання.

І саме від цих людей ми знаємо, хто саме стоїть за цією хвилею чорного піару. Це Денис Кірєєв – банкір, пік кар’єри якого прийшовся на часи президентства Віктора Януковича. Покази про це також були дані українським правоохоронцям. Також є підтвердження того, що Ігор Мізрах приїздив до офісу Кірєєва, який знаходився в ТРЦ Gulliver, щоб обговорити підготовку кампанії з дискредитації Дмитра Торнера.

За твердженнями різних людей, Денис Кірєєв має добрі стосунки з близьким оточенням голови СБУ Івана Баканова. І, думаю, в світлі цього стає більш зрозумілою увага Служби безпеки України до кандидата в депутати Верховної Ради Дмитра Торнера у минулому. Правда, є й інші твердження, що Денис Кірєєв пов’язаний із спецслужбами однієї недружньої до України іноземної держави. Мені цікаво, як перевірила СБУ цю інформацію, враховуючи, що відповідне провадження за даним фактом було зареєстровано, і мало відбутися досудове слідство.

Якщо ж говорити про цілі, які переслідували опоненти, то їх, на жаль, вдалося досягти – можливість фізичної присутності мого клієнта в Україні, крім іншого, і з метою реалізації права на захист, була суттєво обмежена через згадані справи і оголошення в розшук.

- До речі, про розшук, наскільки мені відомо, Дмитро Торнер перебував як в національному, так і в міжнародному розшуку…

- Це неправда. Так, в Україні він був у розшуку. І йому довелося покинути країну через згадані обставини. Але про міжнародний розшук – це фейк, який також цілеспрямовано розповсюджувався в інформаційному просторі, реального міжнародного розшуку ніколи не було.

Я особисто в один момент відвідав разом з Дмитром Торнером кілька країн і можу стверджувати: ніяких питань до нього на кордоні ніколи не виникало.

- Добре, повернемось до питання "чорного піару". Все, що ви сказали, може бути правдою, а може і ні. Ви маєте якісь конкретні докази на користь своїх тверджень?

Якщо ви питаєте мене, як адвоката, то, по-перше, я не робив тверджень. Лише робив аналіз на підставі даних, які базуються на відомій мені інформації. По-друге, ні, в мене немає копій договорів, рахунків-фактур чи інших документів, де написано "на мочилово Торнера". Зазвичай такі речі не документують. Як адвокат функцій слідства я не маю, опоненти інформацію, на жаль, мені не "зливають".

До речі, про "зливи" і "вкиди". Коли ми домовлялися про інтерв’ю, однією з підстав для нього стали нещодавні розслідування в українських і молдовських ЗМІ, які стосувалися мого клієнта. І за моєю суб’єктивною оцінкою, як людини, яка не має відношення до журналістики, виглядали вони доволі дивно.

Фактично все українське розслідування базувалося на одній світлині, зробленій в лютому 2021 року біля Офісу президента. Від моменту, коли було зроблено фото, до моменту публікації розслідування пройшло півроку. Але в самому сюжеті, крім самої світлини, я не почув жодної конкретної інформації про сам візит. Це вже не кажучи про те, що сам факт такої прихованої зйомки, на мою професійну думку, можна розцінювати як стеження і втручання в приватне життя. Тож, в мене виникають закономірні питання. Звідки взагалі взялося фото? Чому його так довго не оприлюднювали? Чи дійсно ціллю було висвітлити саме цю подію?

- Для мене некоректно коментувати матеріали колег. Але, власне Ви могли б розказати більше про те, з якою метою Дмитро Торнер відвідував Офіс президента? З ким зустрічався? Чи був він там як представник Дмитра Фірташа?

Вимушений Вас розчарувати, але відповідь на всі ці питання в мене одна – не знаю.

- Тобто ви з ним не обговорювали цей візит?

Ні. Я – адвокат Дмитра Торнера, який представляв його інтереси в рамках провадження, про яке ми говорили. Моя задача - не допускати обмеження прав Дмитра Григоровича, його візит до України підтверджує вірність обраної тактики. Але про свої приватні зустрічі і розмови він мені не звітує.

Можу сказати, що в Україні він перебував на законних підставах. Обмежень на перебування біля Офісу Президента і навіть на вхід до його будівлі, наскільки мені відомо, у нас не встановлено.

- Ви так кажете, наче в Офіс президента може зайти будь-хто.

А хіба це не так? От ви, наприклад, ніколи не були в цій будівлі?

- Була, але як журналістка.

Так, як й інші відвідувачі – спочатку зайшли, а потім вже на пункті пропуску підтверджували мету візиту.

- Ми відійшли від теми розмови.

Не зовсім. Я намагаюся сказати, що в Офісі Президента щодня сотні відвідувачів у різних справах.

- Але не всі вони представляють інтереси олігархів.

Якщо ви маєте на увазі Дмитра Фірташа, то я задам ще одне питання: а Ви маєте якісь підтвердження того, що мій клієнт перебував там саме в його інтересах? А може в інтересах Ігоря Коломойського? Святослава Вакарчука? Андрія Данилка?

У згаданому розслідуванні такого підтвердження теж не було. Зате, раз за разом нав’язувалася теза: "переговірник Фірташа". А ще було багато повторів тієї інформації, яка з 2019 року систематично нав’язувалася суспільству і гуляла інтернетом, начебто в мого клієнта є якісь проблеми з законом, він щось підробляв, когось обманював. Правоохоронні органи все це вже спростували. І я повертаюсь до того, з чого почав: навіщо з’явилося це розслідування, і чому саме зараз?

- Маєте відповідь на це питання?

Маю припущення. Але спочатку хочу звернути вашу увагу на ще один момент, який стосується створення негативного іміджу мого клієнта. Не знаю, чи відомо вам, але в грудні вже згадана програма випустила ще одне "розслідування" стосовно Дмитра Торнера.

Але чомусь тепер вже не опублікувало його на сайті поважного видання, чи на Youtube-каналі. Воно було опубліковано лише в Facebook і вже не привернуло такої уваги. І я навіть можу припустити чому: просто це переказ жовтневих матеріалів українських і молдовських ЗМІ.

Не маю звички обговорювати якість чужої роботи, тому обмежуся одним питанням: що це було?

Ви казали, що маєте припущення.

Так. І це, знову ж таки, не новина для правоохоронців. Але за всі роки "розслідувань", "викриттів" і "суспільних засуджень" всі зацікавлені особи чомусь дуже голосно мовчали про ще один епізод, який з’явився у провадженні стосовно мого клієнта у серпні 2019 року і був успішно закритий з усім провадженням у серпні 2020 року.

Зараз для вас буде несподіванкою, але за цим епізодом Дмитра Торнера підозрювали у тому, що він взяв у людини $1,35 млн і не повернув. Наголошую, цей епізод був поєднаний зі "справою паспортів", а не залишений, як окреме провадження. А знаєте, чому він замовчувався? Тому що вщент розбивав усі обвинувальні конструкції, які намагалися вибудувати МВС і СБУ.

Від початку вони стверджували, що мій клієнт змінив прізвище, щоб уникнути кримінальної відповідальності в Молдові. Але тут раптом приходить такий собі пан Сергій Нагорняк і заявляє, що Дмитро Торнер змінював паспорти, щоб заволодіти його грошима! Виходить, що хтось тут говорить неправду. Але ж не можуть СБУ і МВС спростовувати самі себе. Тому, про другий епізод ніхто нічого й не говорив.

- А хто такий Сергій Нагорняк і що це за історія з грошима?

Сергій Нагорняк – колишній футболіст, з яким Дмитро Торнер познайомився ще в 2000-х. Але в даному випадку має значення не його знайомство з моїм клієнтом, а його близькі стосунки з Тетяною Грозною – колишньою дружиною Дмитра Григоровича. Вона довгий час працювала в центральному апараті МВС, зокрема була помічницею колишнього заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка, якого підозрюють у причетності до розстрілів на Майдані в 2014 році. Батько Тетяни Грозної – генерал СБУ Євген Сергієнко, колишній очільник відділу "К". А Денис Кірєєв – її брат.

Так от, в мене особисто є обґрунтовані підстави вважати, що за зверненням Нагорняка у правоохоронні органи стоїть саме Тетяна Грозна. І це не просто припущення. В адвокатському досьє є документальні підтвердження – запис розмови де на питання, навіщо він це робить, Сергій Нагорняк каже прямо: це не я, це Тетяна Грозна.

Які в неї мотиви? Справа в тому, що розходилися вони з Дмитром Торнером, як кажуть, не дуже красиво, були суди за позбавлення батьківських прав, аліменти і таке інше. Це речі неприємні, але у стосунках між людьми так буває. Разом з тим, у Тетяни до Дмитра залишилася глибока образа, мабуть, тому, що стратегія силового та судового нападу не дала бажаних результатів, і тоді розпочалася "кримінальна помста".

І от в 2019 році Сергій Нагорняк раптом заявляє у правоохоронні органи, що нібито десь між 2007 і 2010 роками дав Дмитру Торнеру $1,35 млн, щоб вкласти в якусь "справу", але так і не отримав гроші назад.

Розписок чи якихось інших документів, які можуть це підтвердити, Нагорняк не мав, а єдине підтвердження, яке він міг навести, - це слова власної дружини, яка є зацікавленою особою, а до того ж – подругою Тетяни Грозної.

Взагалі, почнемо з того, що це – цивільно-правові відносини. Було б логічно, якби Нагорняк спочатку звернувся до Торнера з вимогою повернути йому гроші. Торнер би йому не повернув, а з'ясувалося, що це вже не Торнер, а, скажімо, Іванов, і живе він не тут, а у Бухаресті. Ось тоді він може піти до суду та сказати: у рамках терміну позовної давності я натрапив на шахрая. Нічого з цього Нагорняк не зробив, зате його заяву раптом об’єднали з кримінальним провадженням проти мого клієнта.

- Ви казали, що провадження проти Дмитра Торнера закрито, а який статус цього епізоду?

Він був об’єднаний зі "справою паспортів" і разом з нею закритий. Знайти якісь докази, які б підтверджували слова Сергія Нагорняка, правоохоронці не змогли. Правда, рішення Офісу генпрокурора за цим епізодом було оскаржене. Суд першої інстанції скаргу не задовільнив.

Але невдовзі після того, як вийшло розслідування, про яке ми сьогодні так багато говорили, і в суспільстві підійняли чергову хвилю негатива стосовно мого клієнта, на початку грудня апеляційний суд вирішив, що розслідування по цьому епізоду треба поновити. Це черговий дивний "збіг обставин", який лише підсилює сумніви в тому, чи є випадковими ті інформаційні "вкиди" щодо Дмитра Торнера, що час від часу з’являються.

Більше того, в нашому розпорядженні є дані, які свідчать: всі ці роки навіть на правоохоронців, які розслідували справу, чинився тиск, так званими "повноважними представниками" за різними напрямками - МВС, СБУ, Офіс генпрокурора. І, на мою думку, фактично мова йде про особисту помсту, задля якої не гребують найбруднішими прийомами, а правоохоронні органи готові за певних обставин виступити робочим інструментом такої помсти.

Також хотів би додати, що за ці роки нас, адвокатів, не допускали до матеріалів справи і тільки останнім часом нам дають доступ до проваджень в апеляційному суді. Тобто, вже навіть в суддів з'явилася явна оскома через постійний вплив цієї сім'ї на правоохоронців і суди.

- Тобто, наразі все ж розслідуються кримінальні справи проти Дмитра Торнера?

Насправді, в мене немає відповіді на це питання. Наскільки мені відомо, наразі жодних процесуальних дій правоохоронні органи не проводять.