Якщо в радянські часи будь-які показники було прийнято порівнювати з 1913 роком, то тепер ось уже майже два десятиліття цю роль виконує 1990-й.

Відео дня

Показники, на жаль, зростають повільніше, ніж хотілося б. Та й зростання економіки дуже суперечливий. А тут ще економічна криза 2008-2009 років. Так що на сьогоднішній день на рівень 1990 року ми не вийшли практично в жодній галузі економіки:

- Сільське господарство: 53,4% від рівня 1990-го - в 2000 році і 70,0% - у 2009-му;

- Промисловість: 57,8% (2000) і 80,4% (2009);

- Будівництво: 11,5% (2000) і 8,6% (2009);

- Вантажні перевезення: 24,3% (2000) і 24,3% (2009);

- Пасажирські перевезення: 51,9% (2000) і 48,4% (2009).

За підсумками 2000-го ВВП усіх галузей української економіки становив 43,5% від рівня 1990 року, в 2009-му - 63,0%. На 1 січня 2011 року цей показник, за розрахунками вчених, може підрости до 65-67%.

У квітні ц.р. прем'єр М.Азаров обіцяв, що ВВП України через п'ять років (треба розуміти, до квітня 2015-го) таки перевищить рівень 1990 року. У грудні експерти називають кілька більш обережну цифру: при середньорічних темпах зростання в 4-5% Україна досягне рівня 1990 року в 2015-2017 роках.

Звичайно, стратегічне завдання - прискорене зростання, з темпом 5% на рік і вище. Тоді у економіки будуть ресурси для подолання негативних тенденцій у сфері споживання (включаючи знос інфраструктури, будівель, споруд) та соціального розвитку. При більше ж низьких темпах зростання проблеми продовжать рости, як сніжний ком.

Банки: попереду на баскому коні

Більшу частину десятиліття, що минає банківська система України за темпами зростання значно випереджала вітчизняну економіку. Так, ВВП України (у фактичних цінах) зріс з 170 млрд. грн. по

підсумками 2000-го до 1,07 трлн., яких, як очікується, ми досягнемо за підсумками 2010 року. Зіставляючи ці цифри без поправок на інфляцію, одержуємо номінальне зростання ВВП в 6,3 рази.

Для порівняння: банківські кредити в українську економіку зросли за той же період в 38,7 рази (з 19,57 млрд. до 757,89 млрд. грн.). Відповідно, зросла і співвідношення обсягів банківських кредитів до ВВП - з більш ніж скромних 11,5% за підсумками 2000-го до більш ніж значних 70% нині.

Практично у стільки ж - у 38,7 рази (з 6,78 млрд. до 262,61 млрд. грн.) Виросли і вклади українців у банківських установах. А от зобов'язання банків за депозитами суб'єктів господарювання збільшилися "всього" в 11,7 рази (з 11,96 млрд. до 140,29 млрд. грн. За підсумками листопада ц.р.). Зростання ресурсів

підприємств на банківських рахунках більшою мірою корелював з темпами зростання економіки.

На жаль, велика частина різниці між обсягами виданих банками кредитів і залучених депозитів була сформована за рахунок зовнішніх позик, обсяги яких на 1 жовтня ц.р. становили 27,9 млрд. дол для банківського сектора і 111,6 млрд. дол - для країни в цілому (близько 83% ВВП). Відсутність відчутного зростання банківського кредитування - одна з головних причин, по якій говорити про остаточний вихід української економіки з кризи зараз передчасно. І від того, як цю проблему будуть вирішувати держава і банки, багато в чому залежить динаміка ВВП наступного десятиліття.

Експорт-імпорт: пливемо за течією

За останнє десятиліття, починаючи з 2001 року, експорт товарів збільшився в 2,4 рази - з 16,3 млрд. дол в 2001 році до 39,7 млрд. у 2009-му. Імпорт - в 2,9 рази: з 15,7 млрд. в 2001-му до 45,4 млрд. в 2009-му.

Зовнішньоторговельна динаміка поточного року ще вище: уже за десять місяців експорт товарів перевищив 41,0 млрд. дол, імпорт - 47,8 млрд. дол

Зате в структурі зовнішньоекономічної діяльності практично нічого не змінюється. Основною статтею експорту як були, так і залишаються чорні метали та вироби з них: 41,3% у 2001-му і 34,9% за дев'ять місяців 2010-го. Основною статтею імпорту - так звані мінеральні продукти, тобто в основному нафта і газ: 42,6% у 2001-му і 35,4% за дев'ять місяців 2010-го.

При тому, що зовнішньоторговельні операції здійснюються з 215 країнами світу (у 2001 році - 193), найбільшим торговим партнером України незмінно залишається Російська Федерація. На її частку припадало 26,2% експортних та 36,7% імпортних поставок станом за десять місяців ц.р. Тобто, якщо порівнювати з 2001-м, частка експорту в РФ підросла на 4 процентних пункти, а імпорту - збереглася на колишньому рівні.

Частка країн СНД, що впала в 90-ті роки до 30%, в останній рік десятиліття зросла до 36%.

А от частка Європи, незважаючи на монотонні розповіді про рух на її ринки, до кінця десятиліття помітно менше, ніж на його початку. Причому негативна динаміка пішла саме з періоду Майдану: якщо в 2004 році 39,7% експорту товарів йшло до Європи, то нині - близько чверті.

Частково це пояснюється відходом від використання "евроофшорних" схем оплати, але в основному - це визнання очевидного факту нашої неконкурентоспроможності на європейському ринку.

Звідси східний "дрейф" у зовнішньоекономічній діяльності - у напрямку Азії та Близького Сходу.

Проблема в тому, що і там нас мало хто чекає. Українська експортна ніша - поставка металів низького ступеня переробки (аж до чавуну) - дуже вразлива. Що й показали останні роки, коли ціни на

метал падали чи не втричі. При цьому неохоплених ринків уже не залишилося, а конкуренція в міру введення в світі нових потужностей все більше зростає ...

Загалом, підводячи підсумки, десятиріччя, що минає точно не назвуть проривним. Результати зовнішньої торгівлі України нагадують повільний дрейф за течією. Сплески й падіння залежать в основному від зовнішньої кон'юнктури на сировину і напівфабрикати. Про перехід на продукцію більш високих переділів говорили в 90-х, говорили в "нульових" роках. Тепер говоритимуть і в "десятих" ...

Один з колишніх українських президентів якось казав про Україну, як про сплячому слоні Європи. Судячи за який пішов десятиріччю, сон для животинки (або її еліти) - це давно вже стиль життя.

Кожен другий фрукт - імпортний

За даними Інституту економіки та прогнозування, підготовленим на підставі балансів продовольчих ресурсів Держкомстату, у 2000 році частка імпорту в споживанні м'яса і м'ясних продуктів у перерахунку на м'ясо становила в Україні 2,4%, в 2005-м збільшилася до 17,6%, в 2009-м - до 19,2%. Піковим був передкризовий 2008-й, коли легально ввезений імпорт майже на чверть (23,5%) задовольняв потреби українців у м'ясі та м'ясопродуктах.

Ще більш кричуща ситуація по плодах, ягодам і винограду: якщо в 2000 році ми споживали 12,4% імпортної продукції, то в 2009-му - вже 54,2%. Піковим був 2006 рік, коли 70,2% споживаних овочів і фруктів становив імпорт.

Закономірний результат в країні, де за багато років так і не створена система оптових ринків сільгосппродукції, зате на законодавчому рівні підтримується готельне господарство (у тому числі за участю іноземного капіталу), а також суднобудування, де росіяни в останні роки вже практично домінують, і авіапром , впевнено йде тією ж дорогою. ДТ