Колишні соратники Ющенка стверджують, що газова угода - антиукраїнське

Формування громадської думки навколо газового питання набуло характеру абсурду. Різного роду коментарі, включаючи пояснення офіційних осіб, неповні, алогічні і не відображають справжню суть газових угод 2000-2002 років, якими сформовано базу міждержавних взаємин, що забезпечують надійність поставок і транзиту природного газу як до Європи, так і в Україні. Також спотворюється або приховується справжня суть останнього тристоронньої Угоди про врегулювання відносин у газовій сфері ....

Відео дня

Ми, члени робочої урядової групи, як співавтори і розробники угод 2000-2002 років, вважаємо за необхідне надати суспільству роз'яснення про причини підготовки і підписання зазначених угод та їх значення для України.

Підсумком 1999 року в газовій сфері стали: відсутність цивілізованого ринку газу в Україні (7% платежів), розбалансованість технологічних режимів роботи газотранспортної системи, монополізація зовнішніх поставок газу з боку Росії за наявності величезної кількості газотрейдерів-посередників між РАО "Газпром" та суб'єктами України, вакханалія в розрахунках і ціноутворення (більше 80 дол. США за 1000 метрів кубічних) для енергетики та промисловості. Як результат Україна і НАК "Нафтогаз України" змушені були визнати перед РАТ "Газпром" використання понад 7 млрд. кубічних метрів газу, що сформувало борг 1 млрд. 252 млн. доларів США. Вже з початку 2000 року НАК "Нафтогаз України" не був здатний забезпечувати газом ні енергетику, ні більшу частину промисловості. Був втрачений авторитет і в міжнародних відносинах, особливо з Росією, яка звинувачувала Україну в несанкціонованому відборі газу і зниженні надійності поставок газу до Європи. Тоді ж вперше Росією було оголошено про будівництво обхідних транзитних газових маршрутів, а РАО "Газпром" почало застосування штрафних санкцій до НАК "Нафтогаз України" через міжнародні суди, що означало швидке повне чи часткове відчуження газотранспортної системи (ГТС) України при збереженні нинішньої ситуації.

Для вирішення завдання кардинального поліпшення ситуації за дорученням президента України була сформована робоча урядова група (РПГ) у складі керівників і фахівців Мінпаливенерго, МЗС, Мінфіну, Мінекономіки, НАК "Нафтогаз України" та інших відомств по необхідності. У розділ кута роботи групи були поставлені три основні завдання: наведення порядку на внутрішньому ринку газу, тепла та електроенергії, врегулювання взаємин з Російською Федерацією, організація альтернативних поставок газу з інших джерел. У переговорному процесі на стадії підготовки угод регулярно брали участь, крім членів РПГ, віце-прем'єр-міністри, прем'єр-міністри і президенти України та Російської Федерації.

Підсумком такої роботи стала Угода між урядом РФ і Кабінетом Міністрів України про гарантії транзиту російського природного газу територією України, підписану в грудні 2000 року першим віце-прем'єр-міністром України Єхануровим Ю.І. і віце-прем'єр-міністром РФ Христенко В.Б. Найважливішими в підписаній угоді для української сторони були такі аспекти:

- Врегулювання боргу НАК "Нафтогаз України" перед РАТ "Газпром";

- Транзитна ставка 1,75 дол. США за 1000 метрів кубічних на 100 км при ціні газу для України 80 дол. США за 1000 метрів кубічних;

- Узгоджені обсяги транзитного газу до Європи і транзитна ставка дозволяли Україні купувати 30 млрд. метрів кубічних газу по 80 дол. США за 1000 метрів кубічних;

- Гарантії покриття внутрішнього балансу України Росією при відсутності надходження газу з інших джерел;

- Гарантії транспортування середньоазіатського газу для України через територію Росії.

Пізніше за згодою сторін були пропорційно зменшені транзитна ставка до рівня 1,09 дол. США і ціна на газ до 50 дол. США за 1000 метрів кубічних, що забезпечило формування ціни імпортного газу на ринку України не вище 50 дол. США.

У жовтні 2000 року був укладений контракт між Україною і Туркменією, який дозволяв отримати вже в 4-му кварталі 2000 року 3 млрд. метрів кубічних газу, а в 2001 році - 30 млрд. метрів кубічних газу за ціною з урахуванням транспортування на кордоні України не більше 50 дол. США за 1000 метрів кубічних.

На внутрішньому ринку України поетапно здійснювався перехід на повні грошові розрахунки за використання газу, тепла та електроенергії з різким скороченням посередників. Цивілізована конкуренція серед залишилися на ринку газу трейдерів давала можливість промисловим підприємствам вибирати постачальника з кращими умовами постачання і ціни, яка часто була нижчою 50 дол. США за 1000 метрів кубічних.

У 2002 році між Україною і РФ було підписано ще одну угоду, яка додатково регулювало формування щорічного балансу сторонами і умови експорту із збереженням формату та ідеології попередньої угоди. Термін дії угод з РФ до 2013 року, з Туркменістаном до 2007 року. Всі комерційні контракти НАК "Нафтогаз України" строго базувалися на міжурядових угодах.

Завдяки вжитим послідовним і узгодженим крокам до кінця 2000 року Україні вдалося повністю стабілізувати ситуацію на внутрішньому газовому та енергоринку і згодом відновити міжнародну репутацію сумлінного партнера. Крім того, була закладена хороша основа для початку довгострокового економічного зростання країни, який триває до теперішнього часу. До 15.01.2003 НАК "Нафтогаз України" вже мав в підземних сховищах 14,3 млрд. метрів кубічних оплаченого власного газу, одночасно будучи головним платником податків країни.

Перехід на умови нового тристоронньої Угоди про врегулювання відносин у газовій сфері приведе до наступного:

1. Ставка 1,6 дол. США за 1000 метрів кубічних на 100 км при ціні 95 дол. США за 1000 метрів кубічних дає пряму втрату 8 млрд. метрів кубічних щорічно, або 760 млн. дол. США, а в разі розрахунку виходячи з 230 дол. США за 1000 метрів кубічних, т.к. мова йде про російський газ, втрати можуть скласти 20 млрд. метрів кубічних недоотриманого газу.

2. Подорожчання послуг з транспортування газу по території України до 30% для внутрішніх споживачів.

3. Збільшення вартості транзиту середньоазіатського газу в разі відновлення прямих поставок з 17-19 до 35 дол. США за 1000 метрів кубічних, або 650-700 млн. дол. США додатково на обсяг поставок 40 млрд. метрів кубічних газу.

4. Втрати бюджету України в 2006 році перевищать 5 млрд. грн. при необхідності відшкодування компенсації тарифу теплопостачальникам, при збереженні діючих тарифів і зниженні надходження податку на прибуток від промисловості і енергетики.

5. Втрата прямих взаємовідносин України та Росії, України та Туркменістану з постачань газу з гарантіями покриття балансу України.

6. Проблеми по подальшому врегулюванню боргу в рамках раніше прийнятих угод.

7. Відсутність перспективи поновлення поставок середньоазіатського газу без посередників. Відсутність прямих гарантій від постачальників середньоазіатського газу, включаючи міждержавні, за довгостроковим рівнем цін і обсягами поставки. Ринкові принципи формування ціни, закладені в угоді, працюватимуть на зростання середньо-оптової ціни до більшої з встановлених складових - 230 дол. США за 1000 метрів кубічних на російський газ при невідомих і невстановлених цінах на середньоазіатський газ, тобто з 95 до 230 дол. США за 1000 метрів кубічних.

8. При збереженні тарифів для населення і теплопостачальників внутрішні ціни для промисловості збільшаться до 120-150 дол. США за 1000 метрів кубічних.

Висновки:

1. Підписана тристороння Угода позбавляє Україну можливості купувати природний газ за її межами за наявними в розпорядженні газотранспортних потужностей на умовах, досягнутих у 2000-2002 роках, незалежно від сформованих на ринку цін і тарифів.

2.Соглашеніе не відповідає досягнутим в Україні стандартам економічної та енергетичної безпеки, веде до непрогнозованості сценаріїв економічної стабільності та істотних ризиків реалізації затверджених програм соціально-економічного розвитку.

3. Угодою розірвані взаємні компенсатори за ціновими параметрами без об'єктивного обгрунтування від затверджених базових умов: транзитна ставка знижена на 9% з 1,75 до 1,6 дол. США за 1000 метрів кубічних на 100 км, що призводить до прямих фінансових втрат до 200 млн. дол. на рік. Ціна вартості російського газу в угоді збільшена на 188% з 80 до 230 дол. США за 1000 метрів кубічних без докладання попередньо взаимосогласованной методики розрахунку. Очевидно, що зміна цін і тарифів носить для України дискримінаційний характер.

4. Угода фактично веде до добровільної відмови Росією і Україною від раніше спільно прийнятих умов і принципів надійності і гарантій постачань природного газу, що, як наслідок, істотно знижує надійність і гарантії поставок газу споживачам України, а також гарантій транзиту російського газу до Європи.

5. Робота через посередника-нерезидента країни походження газу по заявлених в угоді умов, без адекватної внутрішньої цінової політики, без перехресного субсидування, дотацій і субсидій може призвести до втрати фінансової стійкості НАК "Нафтогаз України" і, як наслідок, до необоротного відчуженню ГТС через процедури міжнародного арбітражу на користь постачальника газу, тому що механізми міждержавного врегулювання будуть неможливі.

Єрмілов С.Ф ., міністр палива та енергетики України в 2000-2001, 2002-2004 рр..

Чалий А.А ., перший заступник міністра закордонних справ України в 1998-2004 рр.., надзвичайний і повноважний посол України.

Копилов В.А ., перший заступник міністра палива та енергетики-голова правління НАК "Нафтогаз України" в 2000-2002 рр..

Триколич В.П ., перший заступник голови правління НАК "Нафтогаз України" в 1999-2004 рр..

Надруковано в газеті " ДЕЛО "№ 57 від 17 січня 2006р.