Погано пахнуть: Поярков склав Топ-5 "гнид української політики"
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Відомий художник Сергій Поярков склав рейтинг "гнид", у якому він класифікував тих, хто, на його думку, визначає суть української політики.
Про це йдеться в блозі Пояркова на "Обозревателе".
П'яте місце автор віддав політтехнологам, оскільки вони - "люди позитивно цинічні".
Читайте: Вкрали все і навіть перемогу: Поярков розповів, чому лідери Майдану - с*ки
"Вони абсолютно чесно, не прикриваючись, кажуть, що за гроші готові підставити конкурентів, придумати вам заслуги, допомогти правильно зрадити, правдоподібно оббрехати, "зліпити будь-яку поганку" - і, відповідно до тарифної сітки, це втілити в життя. Власне, вони прямим текстом говорять: ми - професійні сволочі, які добре знають свою справу і відпрацьовують усе до останньої копійки - в одних випадках", - написав Поярков.
На четвертому місці в рейтингу опинилася українська журналістика.
"Я не смію заперечувати наявність у країні чесних і порядних журналістів. Вони, безумовно, є! Цей рідкісний звір, звичайно ж, водиться в нашій країні. Але! У країні десь є і чесні менти; бродять десь із сумними телячими очима прокурори, самовіддано живуть на зарплату; генерали без дач і приватизованого службового житла, які їздять на "Таврії", що куплена в кредит... Безумовно, чесні журналісти в країні є. Але чесних прокурорів, за моїми відчуттями, набагато більше", - йдеться у тексті.
Третє місце в рейтингу Пояркова дісталося самим політикам. "Ось дивлюся я на політиків і думаю: а в порівнянні з ними навіть журналісти у нас дуже пристойно виглядають. Ні, поруч із політиками навіть у чомусь симпатичні такі особини. Нудить від них, звичайно, але не до кінця ще скурвилися, а політтехнологи взагалі - просто "конвалії білі травневі" в порівнянні зі своїми роботодавцями", - зазначив автор.
Читайте: Гарна ідея: Логвинський пояснив проблеми зі створенням антикорупційного суду
На другому місці в рейтингу "гнідості і мерзоти" вітчизняної політики опинилися українські виборці.
За словами Пояркова, серед виборців "теж трапляються люди досить пристойні, освічені і порядні. І їх навіть відносно велика кількість". Однак він наголосив, що саме ця категорія українських громадян регулярно залишається в меншості.
"Я говорю про тих тварюк, які беруть за голосування гроші. Я кажу про... гидоту, яка продає свій голос і майбутнє своїх дітей за 200, 300, 500 гривень. Про ту тупу мерзоту, яка... продала свій голос і ще... потім бажає, щоб їй за продаж голосу покупець цього голосу щось зробив гарне, розумне, добре і вічне. Ця мрійлива скотина не розуміє і не хоче розуміти, що місце її - в канаві. Що здохне вона в помийній ямі - і заслужено. Тому що з тобою... вже розрахувалися наперед", - різко зауважив Поярков.
А призове перше місце в п'ятірці "гнид" української політики автор відвів громадським активістам, які "заробляють на життя громадською діяльністю".
"Ці тупі придурки настільки вузьколобі, жадібні і безмозкі, що як би вони не хотіли потрапити в політику або взагалі туди, у владу, де пахне грошима - їх туди не беруть. Унаслідок природженої імбецильності їм не світить, як би їм не хотілося, опуститися нижче другого місця в цьому рейтингу. Втім, поєднувати перше місце з другим їм цілком дозволено", - йдеться в тексті.
Автор розповів про тих, хто за гроші готовий палити шини і влаштовувати громадські "качки": "За гроші місцевих контрабандистів вони готові покачати проти місцевих ментів, щоб ті їм не заважали".
"Власне, коли людина говорить, що вона громадський активіст і заробляє на життя саме громадською активністю, це називається іншим словом. Вокзальні "плечові" і зальотні "дівчата" з Окружної в порівнянні з такими громадськими активістами - зразок цнотливості. Якщо джерело фінансування громадської організації або групи активістів не прозоре - це вороги соціуму", - наголосив автор.
Читайте: Красива вітрина і порожній магазин: чому Україні чекати не дочекатися антикорупційного суду
Як повідомляв "Обозреватель", раніше Сергій Поярков заявив, що історію Майдану не можна починати писати, поки ті, кого Майдан привів до влади, з цієї влади не підуть.