Блог | Стравити патріотів - план Кремля
Від небайдужих до долі України людей можна часто почути таке питання: "Чому патріотичні сили можуть пересваритися навіть через якусь дрібницю, в той час як антиукраїнські об’єднуються миттєво?"
На мій погляд, відповідь надзвичайно проста – патріоти люблять Україну кожен по своєму, а от вороги ненавидять однаково.
Практика останніх років починаючи від Помаранчевої революції постійно доводить правильність цієї тези. Перед спільною загрозою ми всі об’єднуємося, але як тільки загроза стихає і ми відкладаємо мечі та беремо до рук орало, одразу виникають розбіжності думок щодо того, як саме треба будувати країну.
Само по собі нічого страшного у такій поведінці немає. Якби загроза насправді зникала. Але вона не зникла. Навпаки ворог став більш жорстоким і значно розумнішим. Недарма сучасну війну називають гібридною. Технології гібридності дозволили вплинути на суспільну думку і зробити у українців відчуття, що ворог зовсім не там де він є насправді.
На превеликий жаль, патріотичні сили зараз стравлені між собою, і якщо врахувати масштаби сварок, мимоволі закрадається думка про якусь спецоперацію спецслужб ворога. Бо як інакше пояснити, що навіть перед загрозою реваншу патріотичні сили продовжують з’ясовувати, хто більше Неньку любить.
Читайте: Шкідники чи шкідливі викиди: що більше шкодить Києву?
Особливо неприємно, коли приходиться доводити, що ти - патріот не перед ворогами України, а перед такими ж патріотами.
Сьогодні, коли до виборів залишається декілька днів, боротьба між проукраїнськими патріотичними силами розгорілася, як ніколи. Але проблема полягає у тому, що ця боротьба розгорнулася на одному електоральному полі. І перед патріотичним виборцем постає дуже негативна картина – одна проукраїнська сила намагається позиціонувати себе, як єдину альтернативу реваншистам. Цілком зрозуміло, що іншим патріотичним силам це ніяк не може сподобатися. Вони намагаються апелювати, врешті втягуючись у безсенсовну полеміку.
Читайте: Зарплатний антигеноцид Коболєва
Патріотичний виборець розгублений.
А реваншистам навіть робити нічого не треба. Зрозуміло, що патріот за них не проголосує, але, дивлячись на сварку проукраїнських сил, може взагалі проігнорувати волевиявлення. Що в принципі антиукраїнським силам і треба.
Тому в черговий раз хочеться закликати проукраїнські, патріотичні сили припинити чубитися. У нас у всіх спільна мета: шлях до ЄС та НАТО, побудова міцної незалежної економіки, встановлення верховенства права, і головне - назавжди розпрощатися з болотом "руського миру".
Читайте: На нерівних берегах бюджетних потоків
Агітуйте одне за одного. Розривайте шаблони. У нас - спільний патріотичний фронт, і хто сказав, що він не може мати відтінки? Чим більше патріотичних сил потраплять у парламент, тим менше там буде всілякої проросійської нечисті. Хіба хтось з цим не згоден? То давайте обламаємо радість "третій стороні"!
Зараз мережею шириться такий собі челлендж, коли і звичайні користувачі, і вже відомі ЛСД (лідери суспільної думки) самі визначають перелік єдиних патріотичних кандидатів на округах. Примітно, що в одному переліку цілком природно можуть опинитися представники різних політичних, але тим не менш, патріотичних сил. Користувачі, визначаючи для себе кандидатів,не відчувають жодного дисонансу, коли говорять про підтримку на одному окрузі кандидата від Європейської солідарності, на другому від Громадянської позиції, на третьому від Свободи, на четвертому від Голосу , Демсокири, чи від Сили людей. Хіба це не є прямою вказівкою партіям схаменутися і врешті почати співпрацювати?
Читайте: Чому киян позбавляють децентралізації
Окрім цього, найкращим способом досягнути спільної перемоги було б не допускати прямої конкуренції мажоритарників-патріотів на округах. Як показує взірець деяких округів, наприклад №216, відсутність конкуренції серед висуванців патріотичних проукраїнських сил дозволяє виборцям об’єднатися навколо єдиного кандидата, що вкрай ускладнює перефарбованим, пристосуванцям і відвертим реваншистам потрапляння до парламенту.
Видається, на сьогодні це єдиний спосіб протистояння реваншу антиукраїнських сил.
Безумовно, амбіцій у кожного з нас багато, але давайте не забувати що Україна у нас одна.
