Телетайп. Як нам вижити поруч з інфікованою Росією

Момент істини настав на горло лебединою пісні ".

Відео дня

Веніамін Арбузов, "Ходовий журнал"

Росія - хвороба хронічна, передана ефірно-статевим шляхом.

Навіть якщо Путіна, за багатьма благань, заломили у тайзі якийсь альфа-ведмідь, від цього зміниться лише форма, але не суть українсько-російських відносин. Приміром, економічне удушення замінить неоголошену війну.

Тому що в наше життя вже всунули агресивно-брехливе імперське мурло, і ми цього не забудемо. І росіяни знають, що не забудемо, так чого вже соромитися-то ?! І не будуть.

А творитимуть біду, цинічно аргументуючи, що "ми ядерна держава, і ніхто нам не указ, а Штати - імперія зла, тому ми нишком робимо те, у чому пафосно звинувачуємо їх".

Оптимістичні сценарії залишимо кандидатам у депутати. Виходити треба з того, що чревате сусідство з імперською Росією надовго, на два покоління, як мінімум.

Відповідно, Україна повинна стати сильнішою сусіда-бандита, щоб в будь-який момент дати протверезний відсіч. Або стати розумнішими його, щоб залучити на свій бік достатню силу з боку.

А краще - і те, і інше в одному флаконі.

Чому всі спроби перебудувати УРСР в державу, в якій хочеться жити, завершувалися побудовою лише діючої моделі для дуже окремих осіб?

Загальна відповідь - відсутність соціального замовлення на чесну професійну владу. В тому сенсі, що більшість українців готові пробачити особисто собі порушення, що ведуть до добробуту. А оскільки у владу у нас сподівається кожен ...

Тому на словах українці завжди обурювалися корупцією, але на ділі ніколи не домагалися викорінення корупції всерйоз. У владу за гроші і за грошима лізло всяке непотріб, "яке вміє жити". Воно збирало з нижчестоящих, передавало наверх, залишаючи свою частку. При масштабної зміні влади, "які вміють жити" завжди знаходили братів по гнилої крові, з якими домовлялися про ціну питання.

За цим принципом і походив український кругообіг сволот у владі. Зрештою, навіть кругообіг припинився, бо одні й ті ж прізвища, бо поперли до годівниці вже династіями.

І так, поки владний дерибан не придбавав зовсім вже жахливі форми. Тоді народне терпіння вичерпувалося, крапля переповнювала чашу, і соломинка ламала спину верблюду. Або ручку Януковичу.

Нічого не змінилося. Безліч відвертих ворогів Революції Переваги вже порішали з тими, кому вона розчистила шлях наверх, і тепер настирливо просочуються в депутати, силовики, виконавчу владу.

Їх і в думках не бентежить, що свої корупційні схеми вони вибудовують на крові героїв України. А сама верхівка - Порошенко, Яценюк, Турчинов іже з ними - підспудно розглядають процес як такий собі тест для народу. Якщо українці, як і колись, посокрушалась, але дозволять тим, хто крав і беспредельничать, і далі займатися улюбленою справою, значить, на народ годі й озиратися. А упреться - ну, тоді доведеться звикати до нових правил.

Тільки не треба заламувати руки і голосити про зраду ідеалів!

Влада в будь-якій країні світу - лінива, злодійкувата і самозакохана. Вона завжди прагне мати максимум важелів і мінімум обмежувачів. Її постійно треба підпирати знизу і обмежувати з боків, залишаючи лише прийнятний для народу коридор.

Зараз для України цей коридор звузився до фактично безкорисливого служіння Вітчизні. Ну так, шановні, вас ніхто в правителі не заганяв! Стусанами не виженеш ...

І цьому сенсі отвратная по формі "сміттєва люстрація" - вельми позитивний сигнал для майбутнього України. Це означає, що народ не має наміру миритися з потуранням влади до тих, хто не бажає добровільно покинути нашу політичну реальність.

Ініціатива знизу може приймати і більш цивілізовані форми.

Зараз на Троєщині балотується до Верховної Ради Борислав Береза ??- прес-секретар "Правого сектора" (про нього не реклами заради, а наочності для). Так вони разом з побратимами залучили для законності міліцію і влаштовують спільні рейди по закриттю лівих "наливайок", підпільних гральних притонів та інших нелегальних злачних місць.

Так-так, саме міліція, яка раніше кришувала, тепер закриває! А куди діватися-то: фронтовики - вони ж за поняттями не розуміють. А народ їх підтримує.

Кримінал, до речі, намагається чинити опір. Але, впевнений, наші переможуть. І бандюків, і на виборах. У кожному разі, сфальсифікувати результати не дозволять.

Зрозуміло, у членів "Правого сектора" можливостей більше. Але їх буде багато у кожної, якщо ми продавити через владу створення народного ополчення в кожному населеному пункті. Щоб боягузливі або продажні силовики десь під Одесою не влаштували такий же цирк, як у Слов'янську, коли десяток бойовиків захоплювали будівлю з півсотнею міліціонерів.

Звичайно, влада буде тяганини до останнього. Тому що до збройного народу доведеться прислухатися куди уважніше, ніж до беззбройному.

Але поява організованих представників народу, готових захищати своє місто і країну і від зовнішніх агресорів, і від внутрішніх корупціонерів - помітний всход на клумбі тієї України, яка нам потрібна.

Волонтерський рух - ще одна вражаюча грань майбутньої України. Віддавати останнє, з ризиком для життя підтримувати армію - патріотизм вищої проби. Беззастережно вірю, що маскувальні сітки, які вручну плетуть діти України, роблять наших бійців воістину невидимими для ворогів.

Волонтерський рух не повинен припинитися з припиненням війни. Але в правильній Україні озброєнням і постачанням армії займатиметься держава. Тому енергія волонтерів повинна трансформуватися в підтримку того, на що в держави вічно не вистачає коштів і мізків. Мова про проривних наукових дослідженнях, культурі, мистецтві, освіті.

А отже, необхідний адекватний закон про меценатську та волонтерської діяльності. Та й взагалі, багато яких законів необхідно. Але ще необхідніше - гарантія виконання грамотних законів.

Активність населення з часом піде на спад. На що і звично уповають сволоти у владі. Тому любителів з народу повинні змінити професіонали звідти ж.

Оптимальний варіант, якщо активісти, командири батальйонів, журналісти - НЕ замаслені на політичній кухні, негайно по заходу до Верховної Ради створять свою депутатську групу. Під умовною назвою "Жити за законом". З вкрай демократичним пристроєм - регулярна зміна лідера, купа його заступників, надання трибуни в порядку черги - що завгодно, аби тільки не розчісувати амбіції, які миттєво запалюються у молодих депутатів.

У таку групу можуть увійти від 30 до 50 депутатів. А це вже серйозно. Особливо, якщо вони підтримають незручного для Банкової голови ВР. Такий голова принципово важливий. Інакше парламентом знову почнуть керувати по проводам, як за часів Рибака. І надію на розумну і сильну Україну спіткає смерть під куполом.

А цей спікер нарешті підтримає персональне голосування. Функціонери і бізнесмени, неминуче пробралися в Раду, скоро почнуть пропускати засідання - вони ж не за цим обираються. А дисциплінована згуртована група стане реальною парламентською силою.

При взаємодії з позапарламентськими активістами і народним ополченням, що не проблема при достатку медійників в групі, можна буде тримати виконавчу владу в реальному тонусі. І не дозволяти їй вибиватися з коридору - хоч умисно, хоч ненароком.

Дієвий - вперше в історії України! - Парламентський контроль стане навіть не паростком, а цілим деревом в саду, який належить зростити всім нам.

Головна запорука того, що Україна стане тією державою, з яким, як зі Швейцарією, не захочеться зв'язуватися навіть путінському рейху 88% фортеці - це те, що народ буде виконувати модифікований гасло Мічуріна.

Петро Олексійович, Ви повинні його пам'ятати: "Ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї - наша задача". А тепер замініть "природи" на "влади".