Міністр-землеед

Якщо в Севастополі немає вільної землі під забудову, її треба вигадати. А хто може придумати вільну землю в Севастополі, де все не забудовані ще ділянки зайняті різного роду військовими або військово-морськими об'єктами?

На таке здатний або людина з досвідом нахабною точкової забудови, або людина, яка має можливість розпорядитися земельними ділянками, на яких стоять військові об'єкти.

Але процес можна ще оптимізувати, якщо цих двох поєднати в одному. Саме це і сталося, коли на білий папір указу про призначення Павла Лебедєва міністром оборони лягла президентська підпис.

Кому як не Лебедєву знати, що землі в Севастополі дуже і дуже мало. Він сам зіткнувся з цією проблемою, коли його компанії домагалися правдами і неправдами дозволів на будівництво комплексів "Аквамарин" і "Мис Кришталевий" , коли протести громадськості ігнорувалися, історичний вигляд міста непоправно спотворювали, а перші особи міста розводили руками, пояснюючи, що вдіяти нічого не можна.

Але тоді Лебедєв ще не був міністром оборони. Він був скромним депутатом Верховної Ради спочатку від БЮТ, а потім, успішно стушковавшісь, від Партії регіонів.

Міністерський пост відкрив перед Лебедєвим нові горизонти. Раніше йому доводилося тільки поглядати з тугою на великі простори незайнятої землі за парканами з якорями та державними гербами, і займатися нудними процедурами обробки міських чиновників і депутатів з метою переконати їх виділити той чи іншої не призначений для забудови п'ятачок міських земель. Заняття прибуткове і при певному складі характеру - що не викликає душевного дискомфорту. Але "королівство замало, розвернутися ніде", а діяльний характер Лебедєва вимагав простору - такого, на якому можна спокійно і без зайвих турбот зводити все нові і нові "золоті" квадратні метри нерухомості.

Свого часу Володимир Путін призначив міністром оборони фахівця з торгівлі меблями. Результат відомий. Україна не Росія, тому тут міністром оборони став фахівець з перетворення ділянок землі в гроші. Свою репутацію він підтвердив відразу після призначення, повідомивши, що має намір реалізувати землі Міноборони для вирішення житлових проблем військовослужбовців. Питання, хто і за якою ціною купуватиме у Міністерства оборони "надлишкове майно", по суті своїй ріторічен.

Раніше Севастополь був для Лебедєва просто непоганий територією для вкладення капіталу в елітне будівництво на міських землях. Місто це був населений дивними людьми, які, звичайно, бурчали на Лебедєва за те, що той забирає у них шматки міста заради зведення дорогущих скляних коробок для багатих клієнтів, але все ж справно голосували за нього на виборах до парламенту, тому що у нього російська прізвище і багато грошей.

Тепер Лебедєв в чині міністра знову відвідав Севастополь - уже як головну базу Військово-Морських сил України. Проте в ході візиту він, за словами одного з обізнаних севастопольських офіцерів ВМС України, приділив спілкуванню з командуванням ВМС лише 15 хвилин - чому адмірали сильно здивувалися. Зате бесіда з керівництвом департаменту з реалізації надлишкового майна Міністерства оборони затягнулася надовго.

За словами офіцера, імені якого ми зі зрозумілих причин не називаємо, бесіда стосувалася долі одного дуже смачного земельної ділянки, на якій з якогось непорозуміння нахабно розташувалася Академія Військово-Морських сил ім. Нахімова. Навчальний заклад у складі міністерства оборони України. Питання стояло про реорганізацію або повному або частковому перенесення Академії.

На фото, яке ми запозичили з сайту одного з підрозділів Академії, можна оцінити масштаби земельної ділянки та уявити собі, якими розкішними і прибутковими об'єктами нерухомості можна його зайняти. Футбольне поле, навчальні корпуси правіше його і відкритий простір з плацу і деревами - все це територія Академії.

До речі, обведене червоним кружком будівля вгорі знімка - це будинок на вул. Дибенко, 6. У ньому за іронією долі розташована громадська приймальня Павла Лебедєва.

У переліку надлишкового майна Міністерства оборони позначені військові містечка на території Севастополя. Але Академії ім. Нахімова в цьому переліку немає. Тому її доля вирішуватиметься інакше - шляхом скорочення, реорганізації або переносу. Куди перенести таке громіздке установа, як Академія Військово-Морських сил? Ну хіба немає в Україні місць, де землі більше, а нерухомість дешева? Наприклад, депресивні міста і селища Донбасу. Зрештою, існувало ж колись Нахимівське училище в Тбілісі, де ніякого моря немає!

Втім, додумувати за пана міністра ми не станемо. Нехай сам розповість. Ми направили в Міністерство оборони запит, де попросили дати відповідь на наступні питання:

1. Яка кількість земельних ділянок, що перебувають у власності Міноборони, зараз готується для приватизації? Яка площа цих ділянок? Просимо також надати їх перелік.

2. Яка кількість нерухомості, що перебуває у власності Міноборони, зараз готується для приватизації? Просимо також надати їх перелік.

3. Чи є у міністерства плани з ліквідації, переносу або реорганізації військових навчальних закладів? І зокрема, чи планує міністерство ліквідувати, реорганізувати або змінити розташування Академії Військово-Морських сил України ім. Нахімова в Севастополі?

Відповіді ми поки не отримали, але не може бути, щоб міністерство порушило Закон про право доступу до публічної інформації - це ж підсудна справа.