Відома письменниця заявляє про політичне переслідування

1,7 т.
Відома письменниця заявляє про політичне переслідування

Відома українська письменниця Марія Матіос, автор таких книг як "Солодка Даруся", "Нація", "Життя коротке" та інших, звернулася з відкритим листом до генерального прокурора Віктора Пшонки. Текстом листа своєму розпорядженні "Дзеркало тижня". У листі письменниця заявляє про початок політичного переслідування після виходу її останніх книг.

Текст листа публікуємо повністю:

"Шановний Генеральний прокурор України!

Події, що розгорнулися навколо мене з кінця минулого року з "благословення" Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ і тривають до цих пір змушують мене публічно звернутися до Вас із низкою запитань, оскільки я є відомим публічною людиною в Україні та за її межами, а сферою інтересу прокуратури і міліції стала моя публічна діяльність, а саме - письменницька творчість.

Нагадаю, що 17 грудня минулого року із посиланням на доручення Генеральної прокуратури України працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ Львова (відділ боротьби з організованою злочинністю) розшукували "громадянку Марію Матіос" у приміщенні львівського видавництва "Піраміда" з метою вилучення з продажу моєї книги "Вирвані сторінки з автобіографії ", яка, до речі, визнана" Книгою року-2010 ". Працівники видавництва пояснили співробітникам міліції, що письменниця М.Матіос мешкає в Києві і попросили надати бодай якісь документи для пояснення причини розшуків. Після телефонних переговорів зі своїм начальством міліціонери відмовилися показувати документи, які мали при собі, лише з відстані продемонстрували якесь доручення та ксерокопії сторінок моєї книжки.

Історія незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки Шевченківського лауреата з продажу силами правоохоронних органів та ще в такий "оригінальним" способом!

Отже, мене як письменника і звичайного громадянина цікавить: яке засекречене доручення Генеральної прокуратури України виконували працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ Львова, що з ним заборонено було ознайомити працівників видавництва, автором якого я є вже дев'ятий рік і де я видала більше 13 книжок, які отримали всі вищі літературні та державні нагороди в Україні, перекладені за кордоном та мають незмінний попит читача?

Мене цікавить, який стосунок до мене і до моєї творчості мають правоохоронні структури України, зокрема, міністерство внутрішніх справ, дільничні інспектори якого із посиланням на розпорядження Генерального прокурора України опитують мешканців тих будинків у Києві, де моя родина мешкала свого часу, змушуючи їх підписувати відповідні свідчення про мене?

Так, 11 січня цього року, працівник міліції Печерського району у м. Києві робив обхід 9-поверхового будинку, в якому наша родина наймала квартиру ще за "царя горосі", і розшукував "громадянку М. Матіос", як розшукують злочинців, та демонструючи розпорядження Генерального прокурора та ксерокопії сторінок моєї книжки (цю інформацію надаю за згодою одних із багатьох "опитаних", колишніх моїх сусідів по найманій квартирі - лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, ветерана Великої Вітчизняної війни, письменника Анатолія Андрійовича Дімарова та його дружини Євдокії Несторівни ).

Такі дії працівників правоохоронних органів мають всі ознаки шантажу та безпідставного психологічного тиску. І я їх розцінюю як неприпустимі з точки зору здорового глузду та професіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою людську честь, гідність і моє письменницьке ім'я, створюють дискомфорт моїй родині та близьким.

Я не потребую додаткових відомостях подібними засобами. У будь-якого письменника є безвідмовний промоутер його творчості - його читач, а не така одіозна "підтримка багнетами" чи, боронь Боже, силами "Альфи", яка, на мій подив, останнім часом входить у моду в Україні.

Таких речей не розуміють і мої літературні агенти та перекладачі в Америці, Німеччині, Франції, Ізраїлі та інших країнах, які про ці дії правоохоронців знають із преси. А вони без найменшої підтримки з боку Української держави роблять усе, щоб про Україну світ дізнавався із перекладів відомих українських книжок, а не зі скандальної хроніки навколо українських письменників.

Якщо Генеральна прокуратура України чи міністерство внутрішніх справ мають бажання або потребу обговорити зі мною літературні чи будь-які інші теми, думаю, немає необхідності залучати сторонніх людей, вдаючись до мого "всеукраїнського" розшуку. Під час новітніх технологій та високопрофесійних українських "шерифів" у Києві оком не моргнувши можна знайти відому людину, без демонстрації м'язів і психологічного тиску на людей, які не мають ніякого відношення до сфери його діяльності.

Шановний Вікторе Павловичу!

У всій цій історії мене непокоїть одна-єдина думка: як довго і якими силами українські правоохоронці розшукують зниклих без вести українських громадян, а також потрапили в біду і потребують справжньої опіки правоохоронних органів, якщо ці стражі порядку вже місяць влаштовують полювання на людину, робочий кабінет якого знаходиться на Хрещатику, про що легко довідатися з будь-якої газети чи іншої публічної інформації!

Буду вельми вдячна за відповідь по суті ".