Протоколи кіотських мудреців

У червні 2011 р. секретаріат Рамкової конвенції з питань зміни клімату (РКЗК) ООН розкритикував перший національний кадастр за антропогенним викидам, підготовлений Україною як звіт за період 1990-2008 рр.. Це документ за викидами парникових газів, який щорічно подає кожна країна-"підписант" РКЗК та Кіотського протоколу до неї. А Київ, відповідно, подавав вперше.

Основна претензія - в тому, що звіт недостатньо прозорий. Так, критики скаржаться, що в ньому геть відсутня національний паливно-енергетичний баланс. Також звіт де-факто постулює, що в країні ... абсолютно "ні" викидів при транспортуванні природного газу. Немає навіть відомих екологічних недоліків систем охолодження (холодильників, кондиціонерів)! А викиди від виробництва карбіду кальцію, етилену, метанолу та алюмінію представлені як "конфіденційні". І т.д.

У чому проблема

Глава відповідального держоргану - Держагентства екологічних інвестицій (ДАЕІ) - Сергій Орленко в цьому зв'язку поспішає виправдатися: мовляв, недоліки кадастру викликані недофінансуванням в 2008-09 рр.. науково-дослідних робіт зі створення національної системи обліку емісії та управління викидами. Але звідки поспіх і занепокоєння?

Справа в тому, що наша країна кровно зацікавлена ??в роботі по механізмах Кіотського протоколу, за т.зв. проектам спільного впровадження (ПСВ). Це передбачає як продаж квот на викиди СО 2 , так і залучення "зелених інвестицій". Трохи передісторії: в рамках РКЗК ряд держав погодився обмежити емісію СО 2 , в т.ч. Україна зобов'язалася зберегти річні викиди на рівні 1990 р. (980 млн т). Але це набагато більше нинішнього рівня (400 млн т / рік), і надлишки квоти вітчизняні промисловці по "кіотських" схемами продають компаніям інших країн (в основному Західної Європи та Японії). Вже наторгували більше 300 млн євро; нецільове використання "квотних" коштів навіть стало одним з ключових звинувачень проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко. При цьому на сьогодні в країні зареєстровано 48 ПСО більш ніж на 75 млн одиниць скорочення викидів (англ. ERU - emission reductions units), що робить "неньку" одним з головних джерел ERU в світі.

Залишається і "просто" ще невикористана Кіотська квота - 1,25 млрд т СО2, приблизно на 12 млрд дол в грошовому еквіваленті. Зрозуміло, що "нацвиробника" хочуть отримати з цієї суми якомога більше. Але дія Кіотського протоколу закінчується вже в 2012 р. (набрав чинності в 2005-м). Звідси і переживання: конфлікт з керівництвом РКЗК може призвести до тимчасового відсторонення України від механізмів Кіотського протоколу, підтверджують у фонді "Сarbon Investment Україна".

Що ж до "зелених інвестицій", то за рік по цій лінії можна отримати 20-30 млн євро, уточнює С. Орленко. І призупинення співпраці з РКЗК на 2 місяці призведе до затримки надходження 3-4 млн євро. У цілому ж починаючи з 2010 р. в країні затверджений і реалізується 361 проект "зелених інвестицій" на 785 млн грн.

Побажання до "пост-Кіото"

Втім, відлучення від кіотських інструментів - не єдиний можливий мінус. Через конфлікт може утруднити і участь у новому кліматичному угоді. Його підготовка почалася задовго до закінчення "Кіото": так, в грудні 2009 р. у Копенгагені пройшла конференція ООН зі зміни клімату, багато в чому присвячена саме "посткіотському" принципам. І вже тоді навколо цих принципів розгорнулася гостра боротьба: і світові лідери (США, Японія), і великі "розвиваються" країни (Китай, Росія) хочуть домогтися для себе мінімального зниження викидів. І заодно зробити нові норми по СО 2 необов'язковими. Декларативними.

Боротьба продовжилася в грудні-2010 в Канкуні (Мексика). Тут сторони досягли прогресу: підсумковий документ підписало 194 країни замість 25-ти в Копенгагені. Але - увага - і ця угода не є обов'язковим і офіційним. Учасники так і не домовилися про кількісні обмеження, визнавши лише необхідність до 2020 року сумарно скоротити викиди на 25-40% від рівня 1990 р. Це нібито має знизити річне зростання середньої температури на планеті з більш ніж 2 ° C до 1,5 ° C .

Консенсусу ж за базовим питання немає: чи повинна на зміну Кіотському протоколу прийти нова угода з юридично прописаними зобов'язаннями сторін, або ж будуть продовжені колишні принципи. Один з головних спірних моментів - чи повинні промислово розвинені держави знижувати викиди або спочатку це треба робити провідним країнам, що розвиваються. Також поки не ясно, кажуть нам в центрі "Держзовнішінформ" (ДЗІ), чи приєднаються взагалі до нових схем раніше не брали участь в них КНР і Штати. На цьому наполягають Японія, РФ, Канада, які в умовах кризи особливо не хочуть самообмежуватися і до того ж фінансувати "третій світ" по "близько-кіотських" програмам, коментує директор "Сarbon Investment Україна" Віталій Федорченко.

Нарешті, в червні-2011 в німецькому Бонні пройшли нові консультації по темі. Брав участь і Київ, позиції якого виявилися ослаблені конфліктом навколо кадастру. Але українська сторона не залишає надій отримати в рамках механізмів РКЗК статус "перехідної економіки", що дає доступ до цільової допомоги від розвинених країн. Так, до 2020 р. має бути створений адаптаційний фонд Green Climate Fund, який буде щорічно направляти на енергозбереження в "перехідних" країнах 100 млрд дол Поки ж Україна належить до розвинених країнах-учасницях Кіото (т.зв. група Annex I).

Виходячи з комплексу своїх інтересів, вітчизняні влади зараз виступають за обов'язковий для "підписантів" договір за викидами. А якщо таке неможливо - то за продовження Кіотського протоколу на 3-5 років без особливих змін. У посилення своєї позиції "наші" озвучили готовність до 2020 р. знизити національні викиди до 80% від базового рівня-1990. Правда, тільки якщо збережуться міжнародні механізми: проектні (це ПСО) і ринкові (торгівля квотами). Якщо ж з'явиться доступ до грошей "на впровадження низьковуглецевих енергоефективних технологій", Київ "готовий прийняти і більш масштабні обмеження", розповідають у ДАЕІ.

Реальний зміст

І найбільше від розвитку "посткіотських" схем можуть виграти металургійні холдинги. Адже саме металургія - основний емітент СО 2 , відзначають в ДЗІ. Так, одна тільки група "Метінвест" в останні роки працювала по 10-ти ПСО. Також просуваються в цьому сенсі Індустріальний союз Донбасу, "Запоріжсталь" та ін У той же час постійне здорожчання газу змушує виробників металу використовувати як паливо вугілля, а це якраз призводить до зростання шкідливих викидів.

З цього приводу в Національному екологічному центрі України зауважують: сьогодні одна з найефективніших технологій скорочення викидів СО 2 - т.зв. CCS (англ. Carbon Capture & Storage - збір і зберігання вуглецю). Коли вуглекислий газ, що виділяється при спалюванні вуглецевого палива, вловлюється і потім складується у спеціальних сховищах. Інший метод - TGRBF, переробка колошникового газу (що відходить газ доменних печей). При використанні CCS одночасно з TGRBF емісія СО 2 може падати більш ніж на 80%.

Далі, перехід на деревне вугілля та біовідходи в якості палива дозволяє зменшувати обсяг викидів СО 2 на 35% і вже впроваджується в Канаді, Австралії, Бразилії. Є й прийоми прямого поглинання вуглекислоти з навколишнього середовища (скажімо, за рахунок цільового вирощування водоростей). Такі проекти розраховані на десятиліття і вже запускаються в Японії.

В. Федорченко резюмує: за допомогою роботи з фінансових схемами РКЗК українські промисловці можуть окупати від 5 до 100% своїх витрат на енергозбереження та модернізацію. Крім того, навіть у кризу кіотські механізми дозволяють залучати іноземні інвестиції, адже натомість зарубіжні виробничники отримують екологічні послаблення. Також розвиток "кіотських" проектів полегшує "нашим" доступ на євроринки: дотримання еко-нормативів ЄС давно вже стало одним з критеріїв допуску імпортерів до роботи в Євросоюзі. І великі компанії України вживуть максимум можливого, щоб закріпитися в посткіотських схемах.

Отже, система РКЗК фактично дозволяє провідним державам впливати на промисловість і взагалі економіку залежних країн. Серед іншого, завдяки кіотських інструментам промислові лобісти Заходу легалізують свої шкідливі викиди за рахунок "третього світу", зауважують експерти. Екологія ж, як і в інших випадках, залишається лише формальним фоном.