Ющенко повіз російського журналіста Парфьонова до себе на дачу

Президент України Віктор Ющенко весь 2005 рік був одним з провідних політичних ньюсмейкерів Росії. Вступивши на посаду глави держави, він повів курс на прискорену інтеграцію України з Євросоюзом і НАТО, що незмінно дратувало офіційну Москву. Сенсаціями стали і призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром і її відставка, а з грудня почалася чергова україно-російська газова війна. 26 березня 2006 на Україні пройдуть вибори до парламенту, на яких противники Ющенка, програвши на президентських виборах, постараються взяти реванш. Потім очікується політична реформа, в результаті якої фактичним вищою посадовою особою повинен стати голова уряду. Але для ролі національного політичного символу Ющенко теж дуже підходить - чого варте одне його пристрасне захоплення українським народним мистецтвом.

Сталінський палац з табличкою біля парадного входу "Президент України" - це побудоване в центрі Києва при Кагановича будівля ЦК Компартії України, всередині декороване за Кучми "в арабському стилі" - визначення Віктора Ющенка. Золочені гіпсові розетки на стінах схожі на кремові троянди на тортах. "Як я все це не люблю", - говорить, проходячи, Ющенко: він хоче нам показати справжню красу по-українськи. У внутрішньому дворі президент сам сідає за кермо: "Поїдемо повільно, бо місто красиве" - і, рухаючись зі швидкістю 30 кілометрів на годину, пропускає пішоходів на перехрестях без світлофорів.

Якщо і справді "є у революції початок, немає в революції кінця", то який, по-вашому, сьогодні етап помаранчевої революції?

Етап, коли суспільство повернулося з Майдану - з новими настроями занурившись в роботу, в бізнес, у формування партійних списків або, подустав від баталій, повернулося до особистих справ. Минуло осмислення ситуації в політиці, пройшли перші зміни - особливо з осені. 23 січня 2006 моє перше звернення до парламенту - тоді буде представлена ??політична концепція на середньострокову перспективу.

З осені - значить після відставки кабінету Юлії Тимошенко. Цієї кризи можна було уникнути або ви заздалегідь знали, що ви - тимчасові союзники?

Може, ця криза треба було пройти раніше - і він опинився б менш болючим. Звичайно, про розбіжності серед своїх колег, союзників, я знав і раніше. Так, нас багато в чому об'єднувала боротьба проти диктатури і ми були єдині в розумінні небезпеки режиму, якості "цінностей" попередньої влади, колосальних проблем, які той режим створював для суспільства. Я дуже сподівався, що перемога і робота після неї виведуть нас на інший рівень відносин. Але коли прийшов час об'єднуватися не проти чогось, а за щось - уже не ідеологія стала головною, а амбіції. І це призвело до втрати довіри між основними особами та силами революції. І, звичайно, помилки в економічній політиці кабінету міністрів, коли влітку були спроби адміністрування ринку і кризи виникали один за іншим: то бензиновий, то цукровий - це теж вело до непростого для мене рішенням відправити кабінет у відставку.

Як я розумію, вершина нової економічної політики - вторинна продаж "Криворіжсталі" за ціну в шість разів більшу, ніж за рік до цього. До речі, а чия була ідея показувати торги у прямому ефірі?

Я ж про це на Майдані щоразу говорив: не допущу, щоб "Криворіжсталь" була вкрадена зятем президента Кучми. Це економічно злочинно й абсолютно аморально. Я вважаю великою перемогою України, що, вигравши в судах, ми об'єкт виставили на конкурс з ясним юридичним статусом. Визначили пакет зобов'язань: нескорочення робочих місць, план розвитку виробництва, і всі - хто більше платить, той виграє. А прямий ефір - хороший засіб показати українській громадськості та інвесторам, що ми встановлюємо чесні правила.

Ви вважаєте, вам повірили?

Думаю, так. Хоча перша публічна приватизація ще не сприймається як правило. Та й мало одного тільки цього прикладу. Люди стояли на Майдані, бо серцем переживали за Україну - щоб вона відбулася як держава. Щоб були національні ідеї та моральні цінності. Але й економічного зростання люди не можуть роками чекати, і потрібна модель зростання, а не проїдання. Люди повинні розуміти і відчути на зростанні власного добробуту, що демократія рентабельна.

Спускаючись до Дніпра, Ющенко пригальмовує: "Ось це моя калина, я її посадив за своє село". На схилі буде парк пам'яті жертв голодомору - 30 000 калин, за кількістю сіл, де вимирали люди після вилучення державою зерна в неврожайні 1931-33 рр.. Потім їдемо вздовж Дніпра, і Ющенко пояснює, як з набережних виведуть промзони: "Ось, від мосту імені Патона і далі". Тиждень, як випав великий південний сніг, він важливо лежить на гілках. Ющенко, за його словами, зробив знімків чотириста. "У мене в Різдво два вихідних - буду пейзаж писати. Я знаю, бачу, як я цей сніг напишу, з яким настроєм ".

В України з Росією майже перманентний газову кризу. Здається, крім ціни за газ і ціни за його транзит, тобто наших і ваших умов, існує якась принципова причина, весь час породжує конфлікти.

Дивіться: через Росію поставляється більше 80% енергетичних ресурсів, які споживає Україна. Нам від попередньої влади дісталася енергетично залежна країна. Енергозалежність - фактор, який ми хочемо мінімізувати. Ми працюємо над диверсифікацією енергоринку, над збільшенням власного видобутку, над залученням інвесторів у цю сферу. Притому головною проблемою України є не дефіцит палива, а енергоємність виробництва. Ми зобов'язані провести серйозні реформи в сфері енергозбереження.

Якщо говорити про українсько-російських відносинах у газовій сфері, то з одного боку щорічно ми отримуємо приблизно 23 млрд кубометрів газу як плату за транзит російського палива до Європи. Більше 80% газу, який експортує Росія до Європи, вона транспортує через Україну. Я як президент України прекрасно розумію, що за все треба платити, і в першу чергу за незалежність країни. Ми виступаємо за відмову від бартерних схем, за лібералізацію цін на газ і на послуги транзиту. Від цього виграють і Україна, і Росія. Питання тільки в тому, щоб формування ціни виникало виходячи з економічної складової, а не політичних спекуляцій. Ми вважаємо, що лібералізація ціни повинна відбуватися поетапно, щоб уникнути шокової терапії для економік. І, нарешті, найголовніше: треба пам'ятати уроки 2004 р. і зробити все, щоб газове питання не став новою Тузлою в українсько-російських відносинах.

Що ви можете відповісти тим вашим критикам у Москві, які визнали Спільнота вільного вибору, засноване в Києві колишніми соцстранами і союзними республіками, антиросійським альянсом?

Це дурниці. Тому що мова йде про наближення до демократичних стандартів - політичним, гуманітарним, соціальним. Розумієте, якщо ми можемо відрізнити хороше від поганого і рухатися до кращого, то є один спосіб руху - демократія. Це єдина дорога до прогресу. Що тут антиросійського?

Тоді що ви скажете своїм російським шанувальникам, які кажуть: так, у Ющенка - об'єктивно антиросійська політика, тому що Україна рухається до Європи, а ми ні?

Я переконаний, що Росія буде - як це коректно сказати - європейської складової. Так, для Росії мають стратегічне значення відносини з Китаєм, але що, вона через це втече з Європи? Проект єдиного європейського економічного простору - в нього прийдемо ми всі. Тому що він незаперечно кращий. Росія зараз у Євросоюзі продає 55% свого експорту і економічно набагато більш інтегрована в Європу, ніж Україна. І такий базовий економічний фундамент змусить вести політику в унісон з собою. Коротше цей шлях буде, довший - вибір Росії. Ми один з одним і так не розлучимося, а в Європі ми зустрінемося знову - на новому витку інтеграції.

Для України приклад входження в Європу - сусід з іншого боку, Польща?

Ні зразковою дороги, яку потрібно вважати ідеалом. Але є план дій по регламентним питань, за процедурами - тут свого не треба придумувати, краще використовувати досвід сусіда. Найголовніше - ми єдині в економічних і політичних цілях. У Польщі говорили про демократію на Україні раніше, ніж говорили про демократію на самій Україні. Але, може, найважливіше, що сьогодні українець і поляк думають про наших країнах як про відносини друзів. У нас адже важкий історичний досвід. Фільм Єжи Гофмана "Вогнем і мечем" - хороша ілюстрація: у першій серії українці ріжуть поляків, у другій серії поляки ріжуть українців. А згадайте історію першої половини XX століття - переселення, висилки з рідних сіл. [Але сьогодні екс-президент Польщі] Квасьнєвський - мій друг, і з новим президентом Качинським я вже в контакті і ми підтвердили графік взаємних візитів. Міждержавні відносини чудові, але новий настрій і сприйняття двома народами один одного - воно виникло від суспільних взаємин, від бізнесу, від активних контактів простих людей.

Під Києвом у Ющенка приватний будинок - дачка шість на шість метрів, побудована за часів його роботи в банку України. Село називається Безрадичі, але найвідоміший його дачник має намір зібрати сільський сход, щоб подати прохання до комісії з топоніміки - префікс "без" відкинути. Є, звичайно, заміська держрезиденція і сім'я президента живе там, і сам Ющенко на дачку тільки наїжджає, "але як би це сказати, - намагається він визначити статус будиночка, - загалом, душа-то моя тут". На ділянці стоять яскраво розфарбовані вулики: "у нас в роду всі бджіл тримали", а півтори кімнати і кухня заставлені колекцією художніх ремесел. "Вся ж ця краса раніше взагалі копійки коштувала або даром викидалася, просто біда - ну не чули люди, що це рідне!" Збирає Ющенко все - мабуть, немає речей, повз які він міг би пройти, - але явно віддає перевагу "багато прикрашений ", і дивну кахельну піч просить помацати з усіх боків:" А ось ще тут руки погрійте і малюнок подивіться - які на плитках відтінки зеленого! "

Борис Березовський заявляв, що брав участь у фінансуванні вашої президентської кампанії і навіть пред'являв якісь рахунки. Як ви ставитеся до цих тверджень і до анонсованого один час переїзду пана Березовського на Україну?

Я до фінансових питань кампанії прямого відношення не мав. Але знаєте, у мене і кампанія була, що жодного білборда ні в одній частині України не стояло, не було оплачених телеканалів або газет. Так що мені просто відповідати за виборчий фонд. Його під час виборів під мікроскопом перевіряли, і запевняю, він був сформований і витрачений чесно. А що стосується чийого завгодно в'їзду в країну - я нікому нічого не забороняю і нікому не роблю преференцій. Відповідні українські служби керуються відповідними міжнародними та національними законами.

Меморандум, нині підписаний вами з колишнім суперником на виборах Віктором Януковичем, деякі прихильники помаранчевої революції порахували зрадою її ідеалів: навіщо взагалі був Майдан, якщо Ющенко тепер потискує руку Януковичу?

По-перше, цей меморандум регулює відносини між владою і опозицією, при цьому кожен залишається на своїх місцях. По-друге, я виграв, він програв, а виграв повинен бути великодушним. По-третє, і в цьому суть, - ми всі зацікавлені в чесних виборах. Я буду щасливий, якщо й комуністи такий меморандум підпишуть. Чесні процедури, переможця не переслідує переможеного, немає політичних репресій, влада не використовує адміністративний ресурс. Це відношення не до Януковича, а до волі людей, які за нього голосували. Україні потрібна європейська демократія - нам потрібно конкурентний політичний процес. Чесну змагальність в українському суспільстві ще потрібно встановити.

Чи можлива в результаті прийдешніх парламентських виборів оранжево-синя коаліція, при якій Віктор Янукович стане прем'єром?

Не хочу робити прогнозів: що ні скажу, буде агітацією за чи проти. Головне, щоб були чесні вибори - не битви, які досі виникали, а змагання. Але я впевнений, що реваншу не буде. Переможуть демократичні сили, які рік тому разом стояли на Майдані. Вони сформують коаліцію в парламенті і уряд.

Повернення із Заходу на Україну колишнього офіцера служби безпеки Миколи Мельниченка * знову ставить питання про завершення справи про вбивство Гонгадзе і долю Леоніда Кучми. Особисто ви вірите в автентичність плівок Мельниченка?

Пам'ятаю, коли перший раз я їх почув, подумав, що так, це справжні записи. Але пам'ятаю і як чотири роки тому Кучма при мені казав, що готовий заприсягтися на Біблії - це не він [винен у загибелі журналіста Георгія Гонгадзе]. Я зобов'язався забезпечити спокійне і без тиску проведення слідства до кінця - тільки це нас заспокоїть. Досі записів Мельниченка не було ні в одній справі, їх використовують різні політичні сили. Тепер у нього є можливість дати свідчення, долучити до них плівки. Служба безпеки і прокуратура закінчують їх ідентифікацію, і буде виділено той масив записів, які потрібні для справи. Я хочу лише, щоб ця робота велася без коливань.

Рушники в колекції Ющенка - з вишитим деревом життя. "Головний наш візерунок, кожна наречена 25 рушників для посагу вишивала". Розписні скрині - з Східної України, різьблені - з Західної. "Цей розписний, Полтавська губернія, - за царя Суми в ній знаходилися. Бачите, у мене на батьківщині попроще робота, а у гуцулів скрині на чепкен, на таких дерев'яні клини, без єдиного цвяха ". Жбанчік під дьоготь хазяїн витяг заради аромату: "Понюхайте, як копченим досі пахне". З комори дістав по яблуку: "Ось, а то і пригостити нічим". З будинку шлях лежав до Білої Церкви, Верховний головнокомандувач відвідував військову частину.

Інша гучна справа - про ваше отруєння. Говорилося, що вже відомий місто, з якого цей діоксин привезли на Україну. Можна про це сказати?

Розслідування повинно незабаром завершитися. Та, виявляється, ринок отрут тісний, походження і коло причетних встановили без особливих труднощів. Але я географію та інше оприлюднювати не хочу. Нехай це офіційно робить слідство.

А як ви зараз себе почуваєте? **

Спасибі, більш-менш. ( Пауза ).

Хотів ще вас запитати про походження вашого персня. Це теж з колекції?

Це козацький перстень. Мідний - ось, руку трохи бруднить. Йому приблизно 350 років. Такі персні носили в Запорізькій Січі. Бачите, зверху вибита підкова? Звідси її взяли для емблеми моєї президентської кампанії: підкова і напис "Так!"

* Колишній майор Управління держохорони Н. Мельниченко зробив магнітозаписи в кабінеті президента України Л. Кучми, згідно з якими у вбивстві опозиційного журналіста Г. Гонгадзе винне вище керівництво країни. Експертизи в Європі і США визнали записи справжніми.

** За повідомленням від 8 грудня, вміст діоксину в крові Ющенка перевищував гранично допустимі норми в 1000 разів.

Третій український

Віктор Ющенко народився 23 лютого 1954 р. у селі Хоружівка Сумської області у родині вчителів. Закінчила фінансово-економічний інститут і з 1976 по 1999 рр.. працював у банківській системі, з них шість останніх років очолював Національний банк України. У 1999-2001 рр.. - Прем'єр-міністр. З 2002 р. - в опозиції президентові Кучмі, лідер блоку "Наша Україна", який отримав на парламентських виборах 24,7% голосів. У 2004 р. як кандидат опозиції на президентських виборах змагається з кандидатом влади, чинним прем'єром В. Януковичем. У вересні 2004 р. важке отруєння деформує обличчя Ющенка, який зовні був набагато привабливіше свого супротивника; слідство у кримінальній справі про цей інцидент не завершено. Листопад-грудень 2004 р. - масова підтримка Ющенка і протести проти фальсифікації підсумків виборів сотень тисяч людей, що не йдуть з київського Майдану Незалежності, змушують влади провести повторне голосування. За його результатами Ющенко 24 грудня 2004 визнається переможцем, а 20 січня 2005 офіційно оголошується третім президентом України.