Гідронамив у Кончі-Заспі проводили під дулом автомата

Так стверджує начальник держуправління екології та природних ресурсів у Київській області

Відео дня

Два тижні тому ми писали про проблему осушення заплавних земель в районі Кончі-Заспи, які забудовуються елітними котеджами. Після виходу статті головний державний екоінспектор таки примусив нижчестоящі інстанції виконати припис. Гідронамивні роботи зупинено, земснаряди опломбовані, про що ми повідомляли коротенько в останньому номері газети. Ось що побачив журналіст "Сегодня", виїхавши на місце. Як все починалося У всякому разі, одне з гідронамивних споруд не працює точно. А таких "махина", які качають пісок уздовж заплави Дніпра, за різними відомостями, налічується від 10 до 13 штук. У тому, що всі вони вже не діють, головний екоінспектор Микола Костров повинен був переконатися в минулі вихідні, об'їхавши об'єкти на катері. (Про результати повідомимо пізніше.) Треба зазначити, що передувало поїздці засідання у екоінспектори у "вузькому колі", на якому були присутні п'ять представників екологічної громадськості, п'ять журналістів і п'ять підлеглих пана Кострова. Офіційно засідання називалося "першим в історії України громадським розглядом скарги громадян на Державну екологічну інспекцію". Те, що головний екоінспектор пустив громадські організації до себе в кабінет та ще серйозно поставився до їхніх аргументів, "екологи" назвали позитивним зрушенням у справі співробітництва народу з владою і першою перемогою на фронті порятунку Кончі-Заспи. Серед присутніх був і Микола Гладкий, начальник Державного управління екології та природних ресурсів у Київській області. Саме він поставив пломбу на головному двигуні гідронамивателя. І саме до нього були звернені претензії названих вище громадських організацій з приводу бездіяльності, потурають порушенню природоохоронного законодавства. Серед іншого йому "інкримінувалася" також видача дозволів на гідронамив і будівництво на прибережно-захисних смугах в період з 1990 по 2005 рік. Микола Никифорович відбивався, як міг, посилаючись на рішення і висновки інших інстанцій, зокрема Козинської сільради. Також начальник дав зрозуміти, що він усього лише маленька людина, яка робить те, що йому наказують, або що його змушують робити - цитуємо - "під дулом автомата". І він зовсім не перебільшував. ДЛЯ НИХ закон неписаний Справа в тому, що ще за часів "рад", коли в курортній зоні Кончі-Заспи будувалися хіба що міністерські дачі та будинки відпочинку, по заплавних землях Дніпра можна було практично вільно (за спецперепустками ) пройтися пішки від Корчуватого до Новоукраїнки. Тепер же тутешні місця, розчленовані на некволі діляночки (по кілька гектарів), перегороджені височенними парканами, і подекуди дійсно стоїть озброєна охорона. Ні ходу ні людям, ні тваринам. Хіба що вплав, по судженому до не можна (від сотень до десятків метрів) руслу Дніпра. За інформацією всеукраїнської громадської організації "Громадський контроль", прибережно-захисна смуга, встановлена ??в 1995 році Водним кодексом, для Дніпра і всіх його заток складає 100 м. Це означає, що на такій відстані від кромки води ніяких стаціонарних будівель, крім спеціальних рекреаційних споруд, бути не повинно. Сюди можна прийти позасмагати, навіть намет поставити - не більше. Але для всіх тих, хто налаштував дачі вздовж головної річки, закон, як кажуть, не писаний. Тим більше для тих, хто захопив шикарні діляночки ще до прийняття Водного кодексу. І знайти кінці, хто винен більше, зараз вже нереально. Тому вирішено зосередиться саме на новітній історії розорення Кончі-Заспи. Доля свіжих новобудов, що потрапили в 100-метрову зону, туманна. Те ж стосується дач, побудованих прямо на Дніпрі, тобто на намитих берегах. Чи вдасться громадськості домогтися їх знесення? Сумнівно. Занадто багато законодавчих нюансів, лазівок і просто особистих інтересів зав'язано тут. Але як би природа не розпорядилася по-своєму, і ці дачки дійсно не опинилися біля турецьких берегів. ДАЧІ - знести, а намиті ПІСОК роздають людям Позиція громадських організацій категорична: зупинити всі роботи, позносити все "хатинки" і відновити колишній вигляд дніпровської заплави між двома водосховищами, Київським і Канівським. Але це в ідеалі. Врятувати б те, що залишилося. А намитий пісок теоретично можна назад у річку скинути. Або дозволити вивозити його киянам та жителям області на свої потреби. До речі, питання кордону між Києвом і областю поки залишається відкритим. Водночас Козинська сільрада вже не в праві розпоряджатися спірними 1013 га, в тому числі 649 га заплавних земель Дніпра. Ще наприкінці липня Євген Жовтяк, голова Київської обласної держадміністрації, підписав розпорядження, яким заборонено видачу дозволів і погоджень на відведення на цій території земділянок. Також документ призупиняє дію раніше виданих ліцензій на час перевірки їх законності. Аргументується заборону і тим, що до цих пір не затверджений "в установленому порядку" генеральний план Козина. Нарешті, нагадаємо, що Міністерство екології та особисто міністр Ігнатенко зацікавлений у збереженні природи Кончі-Заспи. Але головні важелі, як уже зазначалося в попередній статті, в руках вищого керівництва країни, яке може в справі незаконних гідронамивів поставити крапку. Для останнього, наприклад, досить створити національний (а значить, недоторканний для місцевих "турків") парк "Голосіїв", куди увійдуть і землі Кончі-Заспи. За це, до речі, громадськість бореться вже 17 років.

Людмила ПОВЄТКІНА "Сегодня"

http://today.viaduk.net